Полтава: одна битва - два відзначення

- Як, ти не знаєш, що у нас свято? – можна було почути в Полтаві уривок розмови по мобілці, - трьохсотріччя Полтавської битви!

У місті під ювілей розкручувались бренди, часом неймовірні. Кондитерська фабрика «Домінік» крім відомої плитки шоколаду «Полтава» з епізодом Полтавської битви на обгортці, випустила плитку «Полтавська битва», але чомусь з портретом Богдана Хмельницького, який помер за 52 роки до самої битви.

Поле Полтавської битви півроку реконструювали, відновлювали найбільший третій редут, насипали доріжки, ремонтували пам’ятники. Біля музею Полтавської битви (влаштованому у колишній приватній лікарні, відкритій дружиною легендарного хірурга Миколи Скліфософського), збудували Ротонду примирення за проектом місцевого архітектора Віктора Трегубова.

Козаки в інтерпритації полтавської влади воювали напівголими і тільки за Росію

Сам Трегубов планував поставити в ротонді фігури вояків – учасників битви, проте замість них в остаточному варіанті встановили скульптуру трьох голубів. Трохи відновили могилу московських вояків, проте до Петропавлівської церкви, яка знаходилася в самій могилі до 1922 року, руки (чи гроші) не дійшли.

Широко відомі за межами Полтави пам’ятники учасникам битви, споруджені протягом 1811-1909 років, пофарбували, але чомусь у сірий або чорний колір. Особливо дивною виглядає свіжо пофарбована колона Слави, яку було встановлено в 19-му столітті на честь чергової річниці битви, колір якої скоріше нагадує трагедію, ніж перемогу.

Біля улюбленого місця відпочинку полтавців «Біла альтанка» (прототип якої було присвячено 200-річчю Полтавської битви) відразу кидаються в око портрети Петра І і Мазепи.

Замість пам’ятника Мазепі – біг-борди

Узагалі, Мазепу згадували в Полтаві набагато більше, ніж інших провідників подій 1709 року. Обласна адміністрація разом із громадськими організаціями планували відкрити в день 300-річчя битви пам’ятник гетьману, збір коштів на який триває не один рік.

Проте міська влада зайвий раз забажала показати, хто старший в «століцє Полтавской області» (вислів мера Полтави Андрія Матковського), і після словесних баталій сторони прийшли до рішення встановити монумент опальному гетьману на день Незалежності. Але голова Полтавської облдержадміністрації Валерій Асадчев бачить у цьому позитив: «Ми відкриємо пам’ятник Мазепі не лише як учаснику Полтавської битви, а як великому державному діячу».

Російських гостей у Полтаві зустрічав Мазепа на біг-борді

Проте Мазепу можна було побачити по всьому місті – постаралася «Свобода», встановивши близько двох десятків бігбордів з портретом Мазепи і з написом, який навряд чи сподобається українофобам: «Мазепа переміг! Українська держава є!».

Намагання міської влади заклеїти портрети «дабы русских гостей не смущать» ні до чого не призвели – Мазепа переможно дивився на Полтаву протягом усього „святкування”. Для цього біля кожного біг-борду чергували добровольці.

Аналогічні біг-борди планувала встановити і місцева «Просвіта», проте їй відмовили, посилаючись на негласне розпорядження мера Матковського.

Українські телеканали не помітили панахиду за Мазепою, на яку зібралося 5 тисяч людей

Саме відзначення 300-річчя битви показало поділ нашого суспільства. Частина полтавців і гостей вешталась центральною вулицею і реконструйованим полем битви, скуповуючи портрети Петра І і футболки з зображенням «побєди русского оружія».

Інші, більш, просунуті, влаштували панахиду за загиблими під час битви і пройшли хресним ходом через півміста до пам’ятного хреста козакам Мазепи і Гордієнка, загиблим у битві. Загалом у «альтернативних» святкуванню заходах взяло участь близько п’яти тисяч полтавців, що чимало, зважаючи на неймовірну спеку.

«На жаль, міська влада зробила все, щоб популяризувати імперське бачення Полтавської битви. Мета нашого заходу - ще раз наголосити, що Полтавська битва - не свято, а трагедія для України. Дивно, але жоден український телеканал не показав наших заходів, натомість сюжети про «святкування» йшли скрізь. Це нагадало мені радянські часи», - говорить організатор панахиди і хресної ходи, народний депутат Микола Кульчинський (група «За Україну!»).

Мер Полтави Матковський (ліворуч)і екс-посол Росії Черномирдін (праворуч). Через свого посла РФ вклала чимало коштів у святкування Полтавської битви

Одні бездумно святкували поразку власних предків. Інші згадували трагічні наслідки битви й віддавали останню шану українцям, загиблим за рідну землю. А на це сумно дивилися зі своїх постаментів Іван Котляревський і Микола Гоголь.

Поле залишилося за українцями

Полтавський міський голова Андрій Матковський (який упевнено набуває одіозності як у самій Полтаві, так і за її межами) належить до числа тих, хто святкує нашу поразку під Полтавою. Дивно, але керівника українського міста вочевидь дратує все українське.

Матковському не подобається уродженець Полтави Петлюра, боротьбі з яким він присвятив не один рік своєї «мерської» каденції. Матковському не подобаються погляди, відмінні від тих, які в нього формували в школі й суворовському училищі (ностальгія, мабуть).

Матковському не подобається рок - потужним «Мазепа-фестом» ця музика наполегливо стукає щоліта у свідомість полтавської молоді, яка ще підкреслено розмовляє російською з помітним сільським акцентом. Йому більше до вподоби Вєрка Сердючка, якій (чи якому) мер подарував звання Почесного громадянина Полтави.

Один із найбільших рок-виступів країни в рамках фестивалю «Мазепа-фест» було перенесено на початок вересня. В результаті «Мазепа-фест» уперше за сім років проведення виявився розколотим на дві частини - завдяки відзначенню 300-річчя Полтавської битви.

Та все одно українці показали, хто на полі битви господар. Незважаючи на невелику кількість російських державних та імперських (чорно-жовто-білих) прапорів, поле залишилося за українцями.

Перед головним заходом міського оргкомітету – військово-історичною реконструкцією битви – українці розвернули на полі величезний 40-метровий державний прапор, привезений народним депутатом Іваном Зайцем. А пересічні полтавці, далекі від ідеологічної боротьби навколо Полтавської битви, із задоволенням розмахували українськими і шведськими прапорцями, які роздавали патріотичні організації перед початком реконструкції.

Більшість "казаков" перетнути україно-російський кордон не змогли

Задирикуватих російських молодчиків, які хотіли спалити опудало Мазепи і влаштувати бійку зі шведами, котрі приїхали на відзначення ювілею, швидко присадила міліція. Між іншим, у Полтаві говорять, що на «святкування» приїхало близько тисячі російських «казаков», і ще пару тисяч було затримано на кордоні.

Фортеця Переволочна

Через день, 29 червня, представники українських організацій Полтавщини виїхали у село Світлогірське, де 300 років тому стояла фортеця Переволочна.

Недалеко від місця, де рівно три століття тому на правий берег Дніпра переправилися шведи з козаками, зусиллями обласної і Кобеляцької районної влади постав пам’ятний хрест козакам, який повинен стати початком меморіалу загиблим за Україну козакам.

Близько четвертої години дня, приблизно в той час, коли 300 років тому гордієнківці й козаки Полтавського полку стримували на цьому місці армію Меншикова, даючи змогу переправитися шведському та українському військам, представники Спілки ветеранів Збройних Сил і козацтва під постріл гармати опустили на хвилі Дніпра вінок скорботи.

А пам’ятний хрест цього дня зустрічав і членів Стокгольмського військово-історичного клубу, які також вшанували пам'ять предків та їхніх союзників-козаків.

Епілог

А ось так про відзначення Полтавської битви написала Комсомольская правда публікуємо лише уривки. Попереджуємо: людям із слабкою психікою читати не варто, особливо в таку спеку.

В Полтавской битве победил предатель Мазепа?

- А я, моя семья, да и большинство жителей нашего города считают Мазепу предателем, - прямо на пороге своего кабинета рубанул с плеча глава горадминистрации Полтавы Андрей Матковский.

Мэр, особенно выборный, должность хозяйственная - трубы, асфальт, благоустройство-озеленение. Вся политика - мелкорегиональная возня больших партий, базирующихся в Киевской Раде. Не знал Андрей Всеволодович, что придется ему перечить самому президенту Ющенко.

Андрей Матковский, по сути, цинично проигнорировал президентский указ об «увековечении памяти гетмана Мазепы и украинско-шведского союза». Он, например, даже не собирался идти со «свидомыми» на крестный ход, посвященный коварному гетману.

Пытался зачистить город от плакатов с Мазепой (внезапно появившиеся за одну ночь билборды провозглашали победу гетмана над российской имперщиной), не дал поставить памятник перебежчику и назвать в честь него улицу.

Саботировал по-крупному, фактически надругавшись над всей мифологией незалежности…

Так закінчується матеріал:

…Театрализованное сражение подходило к концу. Публика, замерев, ждала развязки. «Ура! Мы ломим, гнутся шведы...» Войска Петра (с десяток актеров) напирали, размахивая саблями. Шведы (примерно столько же) сопротивлялись, отбиваясь клинками. В этот день им повезло.

Политкорректности ради и толерантности для Полтавская битва 300 лет спустя закончилась... ничьей. Противоборствующие стороны, помахав кулаками, просто разошлись по своим углам «ринга». Ни тебе перелома в кровопролитной Северной войне, ни позорного бегства Карла XII и примкнувшего к нему гетмана Мазепы, ни, естественно, «торжества русского оружия» и рождения Российской империи.

- Слава Украине! - раздался над полем русской славы клич одного из националистов.

- Героям - слава! - ответила ему пара сотен голосов.

- Мазепа перемиг! - орал «матюгальник».

- Украиньска держава е! - дружно подхватывал хор.

- Москали - геть! - вякнул кто-то несанкционированно.

Ответа не последовало - перебор. Технология управляемой ненависти в действии.

Матковський мазепа Полтава