Пестощі і блііізость: роль сексу в мовному вихованні підростаючої молоді (ПРОЗА)

Наш конкурс на кращу наліпку проти "двомовних" ініціатив Партії регіонів завершився - редакція роздає подарунки учасникам і готує наліпки до друку. Тим часом на нашу пошту надійшла не картинка на мовну тему, а текст - від відомої провокативної блогерші Олександри Шелковенко. Як націонал-сексуалістка :) , Олександра зосередилася на плідній ролі здорового еротизму в поширенні традиційних мовних цінностей. Не можемо напередодні вихідних не поділится з читачами цим шедевриком.

Польові дослідження проводила: Олександра ШЕЛКОВЕНКО

Господи, як вона чекала на цю ніч! Нарешті вони разом. Нарешті удвох. Перша їхня ніч...

Батьки поїхали на дачу. Повернуться лише завтра, ввечері. Тож Маша й запросила Іванка. Уперше...

Він цілує її, ніжить. Як тепло від отих поцілунків! Як добре від пестощів!

Але чому так важко на серці? Що гнітить її?

Іванко такий милий, такий нетерплячий... Ну як йому відмовити? Але щось усередині опирається...

Ось вони вже зовсім голі. Іванко обіймає. Але Маша розуміє, що не зможе... "Стой!" - каже вона.

- Що, моє серденько?

Іванко припиняє пестощі. Дивиться на кохану.

- Ваня... Мне стыдно...

- Може вимкнути світло?

- Я не о том...

- У чому річ, рибонько моя? - не розуміє Іванко.

- Я тебя недостойна!

- Оце вже дурниці! Ти чарівна, як Леся Українка! Гарна, наче Маруся Чурай!

Але Маша не слухає.

- Ты такой чистый... - каже. - Так хорошо говоришь по-украински... А я...

Вона не витримала і заплакала. Іванко притулив її до серця.

- А я по-украински говорить не умею... - ридала Маша. - Мне стыдно!

- Не соромся, коханa!

- Нет! Нет! Все предки были украинцы, сама украинка, а на мове - не умею...

Іванко поцілував.

- Не хвилюйся, рибонько... Я тебе усьому навчу...

- Каким способом?

- Тим, яким навчили мене. Я ж, серденько, теж народився

російськомовним, а тепер дивись яким став!

- А кто же тебя научил? - спитала Маша. - Другая женщина?!

- Ти ж знаєш, що ти в мене перша! - обурився Іванко. - А навчив мене рідній мові сайт ZaUA.org. Ходімо, покажу!

- Я стесняюсь...

- Ходімо!!

Плакат із старого конкурсу соціальної реклами від "Саатчі & Саатчі" (рік приблизно 2002-ий)

Він увімкнув комп'ютер, зайшов до інтернету.

Маша подивилася на екран.

- Я же ничего не понимаю...

- Я тобі почитаю. Ось послухай: «Головний фірмовий знак української політики - це її надривна істеричність, вірніше, надмірно істеричний стиль поведінки лідерів наших партій. А інакше важко втриматися на хвилі виборчих симпатій - крім як постійно бити у дзвін, закликаючи до останнього і рішучого бою, альтернативою якого виступає хіба що прірва і руїна...»

Іванко читав їй на вухо... Цілував і читав... Чарівні слова незнаної мови входили до серця... Тілом бігла солодка дріж... Насолода...