Чому діюча українська влада не святкує 300-річчя конституції Пилипа Орлика?

Можлива причина того, що "команда Януковича" не захотіла святкувати на державному рівні ювілей створення одної з перших демократичних суспільних угод в Європі не лише в тому, що згідно з нею "маєтності з чітко визначеними прибутками" надавалися керівникові "лише на час його перебування на посаді"( а справа "Межигір'я", безперечно, діючому президентові ще дошкуляє).

Цілком можливо, святкування не було, тому що зміст документу добре показує різницю між Україною, з її давніми традиціями вольностей, і тоталітарно-азіатською Росією. В останній щось схоже на конституцію Орлика з'явилося лише в 20 сторіччі, коли цар вперше милостиво дозволив збиратися Державній Думі. А значить, конституція Орлика для діючої влади є "політично некоректною".

Справжня її назва - «Договір та Встановлення прав і вольностей Війська Запорозького та всього вільного народу Малоросійського між Ясновельможним гетьманом Пилипом Орликом та між Генеральною старшиною, полковниками, а також названим Військом Запорозьким, що за давнім звичаєм і за військовими правилами схвалені обома сторонами вільним голосуванням і скріплені найяснішим гетьманом урочистою присягою»

Її революційність походить не так з ідеї розподілу влади на три гілки і обмеження повноважень гетьмана (зрештою, схожа модель була у Європі відома вже достатньо давно - починаючи щонайменш з англійської "Магна карти" - "Великої Хартії вольностей"), а в поєднанні такої моделі з тим, що посада гетьмана була виборною. До того ж (хоча б інколи) вибори були прямим народно-козацьким голосуванням. Важливо, що ці ідеї були зафіксовані письмово і скріплені угодою.

Згідно угоди, законодавча влада надається Генеральній Раді, що виконує роль парламенту (стаття 6). Сесії Генеральної Ради мали відбуватися тричі на рік — в січні, квітні і жовтні. На своїх зборах Генеральна Рада розглядає питання про безпеку держави, спільне благо, інші громадські справи, заслуховує звіти гетьмана, питання про недовіру йому, за поданням гетьмана обирає генеральну старшину.

Судова влада покладалася на Генеральний Суд.

"Найвищу виконавчу владу мали гетьман разом із Радою генеральної старшини (стаття 6). У період між сесійними зборами Генеральної Ради виконував її повноваження. Можливості гетьмана і його владні повноваження було значно обмежені статтями 6, 7 і 8. Для задоволення матеріальних потреб гетьманові виділялись певні рангові маєтності з чітко визначеними прибутками, проте лише на час його перебування на посаді." (з Вікіпедії)

Козацькі клейноди 18 століття

Далі я наведу найбільш яскраві моменти з тексту конституції, який поки що можна знайти на сайті Верховної Ради.

Стаття 1, Вступ

" ... (Гетьман) повинен того дотримуватися і, як і належить йому, особливо пильнувати і рішуче ставати на перешкоді впровадженню у нашій руській Вітчизні будь-якої чужої релігії. Також не давати дозволу на проживання в Україні послідовникам чужовір'я, а особливо облудного іудаїзму.*

А для більшого впливу чільного у Малій Русі Київського митрополичого престолу і задля зручнішого управління духовними справами нехай найясніший гетьман доб'ється по звільненню нашої Вітчизни з-під московського ярма для провінції, що йому наділена, надана і довірена та для довколишніх земель від апостольського Константинопольського престолу первісної екзаршої влади."

Стаття ІІІ, про дружбу з Кримом:

Оскільки народ, колись званий хозарським, а потім - козацьким, починає і веде свій родовід від войовничих і непереможних гетів**, а, крім того, закони близького сусідства нерозривно в'яжуть і тісно поєднують долю козацького народу з Кримською державою, то Військо Запорозьке неодноразово вступало з нею у збройну спілку і приймало її союзницьку підмогу для оборони своєї Вітчизни і своїх вольностей.

(Гетьман) буде зобов'язаний, докладаючи з передбачливою пильністю всіх зусиль відповідно до свого високого уряду, дбати про те, щоб не було ані нейменших порушень тривкого договору з Кримською державою. Щоби побратимські стосунки з нею не зневажалися і не порушувалися самовільно зухвалими порушниками з нашого боку, які, за звичкою розбійного люду, не соромляться ламати і переступати не лише звичаї дружби і сусідства, але й мирні договори ***."

Стаття VІ, мотивація прийняття угоди та опис Генеральної Ради

... Таж у Війську Запорозькому здавен-давна дотримувалися і нині дотримуються саме такого порядку (ради - ред.) при гетьманській владі, згідно зі старовинним законом вольностей. Однак дехто з гетьманів Війська Запорозького захоплювали собі необмежену владу, геть потоптавши рівність і звичаї, і свавільно встановлювали отой закон: "Так хочу-так повеліваю".

Через те непритаманне гетьманському уряду самоуправство у Вітчизні і Війську Запорозькому запроваджувався розлад, викривлення прав і вольностей, утиски посполитих та насильний, невиважений розподіл військових посад, а відтак росла зневага до генеральної старшини, полковників і значного товариства.

Тому ми - генеральна старшина кошовий отаман і все Військо Запорозьке склали угоду і затвердили з найяснішим гетьманом у ході виборів його ясновельможності закон, який повинен мати вічну силу у Війську Запорозькому: "

Стаття VІІ, судова влада

"Якщо б провинився хто з генеральних старшин, полковників, генеральних радників, значних товаришів чи інших урядовців, а понадто з рядових козаків, - чи то образивши проти звичаю гетьманську честь якимось зухвальством, чи виявившись винним у якомусь інакшому переступі, - то ясновельможний гетьман не повинен карати того винуватця за такі провини засобами своєї влади чи особисто призначати йому кару.

Така справа - кримінальна чи якась інша - має бути передана на розгляд Генерального суду. І хоч би яке неприхильне, а проте безстороннє рішення він ухвалив, - такому повинен кожен правопорушник підкоритися."

Стаття VІІІ, про важливість і необхідність ефективної, прямої комунікації з лідером****

"Що стосується усіх військових справ, то їх мають доносити ясновельможному гетьманові саме вищезгадані генеральні старшини, які постійно перебувають при боці гетьмана - котрі справи до чиїх обов'язків та уряду належатимуть, - а також особисто отримувати від нього рішення. В жодному разі не використовувати для цього дворових слуг гетьманових, котрі не повинні втручатися до жодних військових справ, нарад і доповідей, ані залучатися до пересилання військової кореспонденції, навіть незначної."

На цьому я закінчую цитувати Угоду, якій вчора вчора виповнилося 300 років. Всього ж у Конституції Орлика - 17 статтей, і я наполегливо рекомендую прочитати її повністю.

До речі, ще одна відповідь на питання, поставлене в заголовку статті - ювілей не святкували через другу назву конституції Орлика. Угода була написана і прийнята в в місті Бендери, тому її ще інколи називають "Бендерською конституцією". Як ви розумієте, усілякі фонетичні співпадіння такого типу зараз у команді Януковича явно не в фаворі (дивись останнє рішення Донецького окружного адміністративного суду).

Примітки

* - Свобода віросповідань таким чином, "конституцією Орлика" не надавалася. Однак, авторів документу важко звинуватити, наприклад, в антисемітизмі - відповідне поняття з'явилося лише в 1882 році. Скоріше вони продовжують пануючі на той момент європейські традиції (див. євреї і Англія (1290 рік) , євреї та Іспанія (1497 рік), та багато інших країн)

** - Класична спроба компенсувати поточні невдачі відсиланням на славетних предків. Проте на це хворіють не лише українці.

*** - Вчергове, читаючи старовинні тексти, розумієш, що в українсько-татарських стосунках все було дуже неоднозначно. Так хто там на кого нападав?

**** - Тобто, йдеться (сучасною мовою) про "доступ до тіла" без голів секретаріатів та адміністрацій.

конституція історія