Пенсійна реформа: перші секретарі обкомів КПУ зараз отримують по 20 тисяч грн
Для українців уже давно стало нормою, що бідні годують багатих і оплачують їхні вигоди. Ніде, в жодній країні світу немає такої величезної різниці в пенсіях і такої армії молодих пенсіонерів, як в Україні.
Економісти вже втомилися констатувати: ситуація з пенсійною системою в державі – критична й потребує швидкого реагування. Дірка в бюджеті – вражаюча, а сама пенсійна «машина» - вкрай несправедлива.
Для експертів не секрет: Пенсійний фонд давно перетворився на благодійний - із роздачі державної допомоги «потрібним» людям.
При цьому в Україні нараховують пенсію, виходячи з якихось хитромудрих формул: “простим” пенсіонерам виплачують пенсію відповідно до одного “загальнопенсійного” закону, а привілейованим “білим” — за понад 20 нормативно-правовими актами.
У працівників силових структур є “свій” пенсійний закон, у прокурорів, суддів, митників — “свої”.
Ось і виходить, що в одних пенсія складає 90% від зарплати, у інших - 1,35% за рік роботи (хоч Конституція й каже, що ми всі перед законом рівні).
Але маємо вражаючу й, на жаль, реальну картину: у нашій державі запросто колишній прокурор - який, до речі, і далі працює - через суд встановлює собі пенсію у 50 тисяч гривень на місяць.
Непогано живеться в Україні іншим обраним категоріям українців: наприклад, середній розмір пенсії, призначеної державним службовцям, утричі перевищує щомісячну виплату “середнього” пенсіонера.
На гарну пенсію можуть розраховувати: державні службовці, журналісти комунальних та державних ЗМІ, чиновники “місцевого розливу”, судді, прокурори, науковці, банкіри, митники, колишні міністри.
Гарно почуваються й колишні члени Ради Міністрів УРСР, колишні народні депутати УРСР та СРСР, колишні перші секретарі обкомів Компартії України - нині колишні партійці отримують пенсії не менші від 15-20 тисяч гривень.
І кількість таких привілейованих пенсіонерів щороку зростає — за останні п’ять років загін “спецпенсіонерів” збільшився майже наполовину і нині перевищує 200 тисяч осіб.
Для декого пенсійний вік – взагалі неіснуюче поняття.
Щороку частка українців, які перебувають на заслуженому відпочинку, зростає — у нашій державі діє чимало пільг, користуючись якими власник «особливої» професії може стати пенсіонером не в 55—60 років, а вже у 35. При цьому отримавши кругленьку пенсію.
Усього ж кількість осіб, які достроково вийшли на пенсію за віком, нині становить близько 2,3 мільйона осіб. Окрім того, близько 175 тисяч осіб вийшли на пенсію за вислугою років.
Зрозуміло, що дуже мало хто з новоспечених пенсіонерів припиняє роботу (на дивані ж у 35 років лежати не будеш) і продовжує трудитися, отримуючи при цьому з державної кишені солідний «приварок».
Разом із тим ми маємо інший бік «медалі». Цифри говорять самі за себе: майже 60% українських пенсіонерів отримують пенсії не вище 800 гривень, а їхня частка в загальній сумі видатків на виплату пенсій становить лише 41%.
Крім того, в Україні є майже два мільйони громадян, які навіть не заробили на мінімальну пенсію – така в них була «шикарна» зарплата, - і держава мусить «підтягувати» їм виплати до бодай найнижчої «планки».
А ще в нас спостерігається прискорене старіння населення. І європейські експерти зауважують: Україна – держава суцільних пенсіонерів (робіть, мовляв, із цим що-небудь!).
Якщо в 1966 році частка населення пенсійного віку в нас становила 16%, то в 2006 році його чисельність збільшилась у півтора раза, а до 2046 року зросте до 35% загальної кількості населення України.
Зараз на 10 працюючих українців припадає 9 пенсіонерів, і якщо система залишиться без змін, до середини 2020–х років кількість пенсіонерів може перевищити кількість працюючих.
Окрім цього, реальна ж кількість платників пенсійних внесків значно менша, ніж кількість зайнятого населення.
Фахівці попереджають: ситуація з пільговими пенсіями ставить під загрозу наповнення Пенсійного фонду. А він зараз переживає, як відомо, не найкращі часи.
Існують підрахунки: якби держава сплачувала усім “спецпенсіонерам” середню пенсію для звичайних пенсіонерів, то економила б майже 11 мільярдів гривень на рік.
Загалом же пенсійні виплати держави “з’їдають” майже п’яту частину валового внутрішнього продукту України. Це — один із найвищих показників у світі.
Почати експерти радять з обмеження максимальних пенсій (ну не може держава тягнути такі виплати!) та скорочення категорій «молодих» пенсіонерів. А єдиним критерієм для нарахування пенсій має бути стаж роботи і заробітна плата, з якої сплачувалися страхові внески.
Проблема з наповненням Пенсійного фонду була й раніше, однак прем’єр-міністр Тимошенко не знаходила кращого «реформування», як банальне позичання грошей в МВФ і залатування дірок.
Як наслідок – держава мусить і далі тягнути не тільки непідйомну пенсійну систему, але й величезні борги. Які виплачувати доведеться нам з вами.
У тому, що пенсійної реформи не дочекаємося і від нинішньої команди Януковича, економічні аналітики не мають жодних сумнівів. Очевидно, що уряд не хоче йти шляхом скорочення видатків бюджету й реформування пенсійної системи, а планує лише нарощувати борги й зберігати дефіцит бюджету.
Питання реформ – делікатне. І часто непопулярне. Воно має вирішуватися в трикутнику: уряд, Президент, Верховна Рада. Але в нинішньому складі коаліція не здатна провести будь-які потрібні для держави.
У свою чергу, уряд ось уже місяць лише декларує свою готовність до реформ – і ні пальцем не ворухнув.
І найголовніше: всі знають, що потрібно робити, але немає політичної волі та здорового глузду прийняти потрібні рішення.
