Йде повінь: пестициди, важкі метали, хлор - у вашому крані. Кияни, пийте на на здоров’я
Вода – це джерело життя, та наразі для нашої країни, скоріше, це джерело проблем. Цьогорічна повінь це підтверджує. Здавалось би було зроблено все або, скоріше, не зроблено нічого, щоб підвести водопостачання в Україні та в столиці зокрема до повного калапсу. Чого ж чекати цього року киянам від матінки-природи та від столичних водозаборів?
Чистоту питної води досліджувала: Наталя ШЕВЧЕНКО
Всі проблеми постачання питної води в Україні та в Києві зокрема можна пов’язати з трьома основними факторами.
Перший – це те, що в нашій державі немає розділення на комунальну та питну воду. В той же час, власне питна вода складає лише 1% від щоденних потреб людини у комунальній воді.
Другий – 75% водопостачання іде за рахунок поверхневих вод. На Заході, наприклад, використовується питна вода зі свердловин.
Третій фактор – якість систем водопостачання та каналізацій.
Погодьтесь, не найкращий багаж, з яким ми зустрічаємо цьогорічну повінь. Те, що якість води однозначно погіршиться не викликає жодних сумнівів. Однак, хотілося б дізнатись, що тектиме з наших кранів, коли водопілля дійде до столиці.
Координатор проекту "Вода та санітарія" Всеукраїнської екологічної громадської організації „Мама-86” Ганна Цвєткова попереджає, що у зв’язку з повінню до водозаборів можуть потрапити неочищені стічні каналізаційні та промислові стічні води, нафтопродукти, пестициди та інші хімікати.
До цього треба додати ще й змив з території міста – так звану ливньовку, що приймає води з території міст і, як правило, йде без очищення у ріки або інші водні об’єкти і несе широкий спектр забруднення, наприклад, нафтопродуктами, важкими металами та інше.
Неодноразово в пресі повідомлялось, що небезпеку можуть складати змиви біля Чорнобильської АЕС в річку Прип’ять.
Щоб з’ясувати це питання ми завернулись до директора Українського науково-дослідного інституту водогосподарсько-екологічних проблем Анатолія Васильовича Яцика. Він повідомив, що ними було зроблено все можливе, щоб попередити цю біду.
Проте, проблема з радіацією у м. Києві на цьому не закінчується. Адже прямо над столицею покоїться небезпечний спадок чорнобильської трагедії – радіоактивний мул, кількість якого приблизно дорівнює 300 тис. залізничних вагонів.
Цього року про нього знов згадали у зв’язку з форсованим спуском води у водосховищі. Проте Анатолій Васильович запевняє, що попри відомі негаразди з розколом льоду, загалом спуск води був за правилами і зараз радіаційне забруднення води в Дніпрі нижче норми.
Не треба забувати також про масовий замор риби цієї зими. Бузевич Ігор Юрійович, завідувач відділу біоресурсів водосховищ Інституту рибного господарства УААН, стверджує, що за попередніми розрахунками загинуло 3 тис. тон риби при промисловому запасі на 5 тис. тон.
Звичайно, це не могло не вплинути на якість води. Хоча, визначити конкретно в якій мірі – не можливо, тому, що тут діє багато чинників. Проте, В’ячеслав Михайлович Радовенчек, кандидат технічних наук, професор НТУ КПІ, запевняє, що з підняттям температури заморена риба почне гнити, при чому не один рік.
Науковець прогнозує, що цього року неможливо буде відпочивати на Київському морі.
Ні в кого з мешканців столиці немає ілюзій щодо стану дніпровської води.
Натомість вважається, що деснянська вода є доволі чистою, і саме на неї розраховують під час кризових ситуацій. Більше того, це вже відпрацьована практика, коли за умов значного погіршення дніпровської води переходять на водозабір з Десни (правда, найбільша притока Дніпра може забезпечити водопостачання Києва лише на 70%).
Проте, Анатолій Яцик нагадує, що вище Києва є Чернігів. За його словами, в ньому невдало побудована система каналізаційноочисних споруд. Каналізаційні стоки міста ідуть у річку Білоус. З неї по метровій трубі вони виходять прямо у Десну. Причому це все відбувається біля станції Роса-300, завдяки якій здійснюють водозабір для потреб Києва. Стан отої метрової труби далеко не ідеальний, і на ній вже неодноразово ставались аварії.
Питання небезпечних об’єктів, які можуть бути затопленими, також є дуже актуальним.
Як вже зазначалось вище, діяльність аграріїв грає далеко не останню роль в забруднені водойм. Анатолій Яцик стверджує, що використовуються лише 10-15% від усіх хімікатів. Все інше лежить на складах зазвичай без належних умов зберігання. Тому не дивно, що у воду потрапляють нітрати, нітрити, отруйні хімікалії.
Ганна Цвєткова додає: «Із власного досвіду можемо казати, що небезпечними об’єктами, які можуть бути затопленими, є полігони твердих відходів, несанкціоновані сміттєзвалища, склади отрутохімікатів; очисні споруди, зокрема мулові майданчики; скотомогильники, кладовища і та інше. Не кажучи про небезпечні підприємства та місця складування промислових відходів.»
До цього можна лише додати, що водозбір основних річок Дніпра, Десни та Прип’яті, крім України, проходить ще 5-ма областями Російської Федерації та 6-ма областями Білорусі. Що відбувається на територіях цих держав, знає лише Бог.
До Києва, як прогнозує Анатолій Яцик, велика вода прийде вже 18 квітня - з розливом Дніпра та 24 квітня – з розливом Десни, яке буде тривати до 5-го травня.
Саме цей час може стати найбільш напруженим для всіх систем водопостачання столиці.
Наразі у передповеневий період спеціалісти ВЕГО „Мама-86” відмічають завищені показники за вмістом органіки, залишкових сполук хлору та марганцю у дніпровській воді. Та це не межа. За словами Ганни Цвєткової, під час водопілля концентрації цих речовин збільшаться в рази.
Чи впорається з цим водоканал? Семчук Григорій Михайлович, президент асоціації «Питна вода України» говорить, що ті технології та ті очисні споруди, які наразі є у водоканалів не лише у столиці, а й в Україні, вже не можуть забезпечити бар’єри ні по бактеріальному забрудненню, ні по інших показниках.
Це пояснюється тим, що якість води в джерелах перейшла в гірший стан, ніж той, на який розраховані ці споруди. Адже, система водопостачання в нашій країні розрахована на 1-й – 2-й класи якості джерел питної води. В той час, як в Україні джерела води для питного водозабезпечення реально ледве дотягують до третього класу, а скоріше попадають на 4-й та 5-й класи якості.
То що ж тепер робити киянам?
Має ж бути якийсь вихід з цієї ситуації. На перший погляд, він начебто вже є. За часів Омельченка у Києві активно бурили свердловини, щоб забезпечити мешканців столиці артезіанською водою. Й досі біля деяких бюветів залишились транспаранти зі закликом „Шановні кияни, пийте на здоров’я воду лучисту та чисту…”.
Проте це не більше, ніж міф. Григорій Михайлович заявляє, посилаючись на дані РНБО, що 70% підземних вод, які використо-вуються для пиття, потребують додаткової очистки.
„У водах піднялась різко мінералізація, залізо, марганець і так далі, які перевищують допустимі норми. Звичайно, підземна вода краща, ніж поверхнева. Однак, у більшості випадків, вона потребує додаткової обробки ”, - стверджує експерт. Григорій Михайлович визнає, що ідея бюветів була правильною, однак вже зараз за багатьма показникам вода в них не відповідає діючому ГОСТу.
Якщо брати конкретний приклад по Києву, то в столиці майже половина бюветів закрита санслужбою.
Постає питання, а що робити.
„ Централізований водопровід має бути безпечним, повинен відповідати діючому ГОСТу, і використовуватись для господарських потреб. А для пиття та приготування їжі треба мати воду вищої якості.
Багато країн йде шляхом продажу фасованої бутильованої води. Однак, це дорога вода і не кожен може її купити. А ми говоримо, що ми повинні забезпечити населення всієї України та Києва зокрема якісною питною водою. Тому треба проваджувати додаткові системи доочистки, ” – зазначає експерт.
Слід наголосити, що забезпечення якісною питною водою населення визначена законодавчо - Законом України «Про Загальнодержавну програму «Питна вода України» на 2006-2020 роки».
А власне впровадження систем доочистки підтверджується рішенням Ради національної безпеки та оборони України від 27 лютого 2009 року „Про стан безпеки водних ресурсів держави та забезпечення населення якісною питною водою в населених пунктах України”, що затверджене Указом Президента України № 221/2009.
Отже, законодавчих проблем немає. Здавалось би, залишилось тільки діяти. Тим паче, що за ситуації з повінню, такі системи могли б стати реальним рішенням проблеми.
Однак наразі влада забезпечити киян якісною водою не спроможна, більше того, вона навіть не намагається це робити. Тож залишається нам самим піклуватись про своє здоров’я та забезпечувати себе питною водою.
Як? Купувати воду в пляшках, ставити індивідуальні чи колективні фільтри доочистки чи сподіватися на "безпечні" криниці чи бювети? Вирішувати вам.
Про те, чи затопить Київ, читайте тут
