Економічний бліцкриг Путіна: за флотським пактом йде енергетична окупація?
Навіщо військові дії, коли країну можна захопити економічним шляхом? Згідно інформації, яку отримала газета "Дзеркало Тижня", уряд Януковича-Азарова збирається здати весь енергетично-паливний комплекс, зробити російські підприємства недоторканими і навіть відмовитись від імунітету щодо рішень російських судів. Таким чином, Янукович фактично відкриває шлях до економічної окупації України, та відмовляється від незалежності країни.
Виходячи з останніх подій це означає, що діюча влада хоче бути частиною Росії, і задовільнитися тими урізаними повноваженнями, які їм залишить російське керівництво. Схоже, що обіцяні віртуальних 40 мільярдів по флоту - ціна, саме за цю угоду, а не за базування російських кораблів в Криму. Саме за таку ціну Янукович погодився продати незалежність, в тому числі і свою.
Виходячи з надзвичайної важливості теми (ця угода - ще більш небезпечна в короткостроковій перспективі, ніж угода по флоту), ми передруковуємо статтю з Дзеркала Тижня повністю:
У розпорядженні редакції
“Дзеркала тижня” опинився проект міжурядової угоди, запропонований уряду України російською стороною, який вочевидь найближчим часом буде розглянуто і ухвалено до підпису. Принаймі, всім підрозділам Мінпаливенерго було доручено терміново надати свої пропозиції щодо змісту проекту. Агентство УНІАН повідомило про те, що в ніч з 26 на 27 квітня відбулися переговори між головою уряду РФ Володимиром Путіним та віце-прем”єром Ігорем Сєченим – з одного боку, та першим віце-прем”єром Андрієм Клюєвим, головою Мінпаливенерго Юрієм Бойко та міністром закордонних справ Костянтином Грищенко, - з другого боку. В.Путін заявив для преси, що Росія привезла до Києва масштабні пропозиції щодо однієї з галузей співробітництва. Ця заява, склад переговрників, а також джерела, з яких “ДТ” отримало проект угоди, запропонований російською стороною, - говорять про те, що саме “попередньо досягнуті домовленності” лягли в основу проекту майбутньої міжпрем”єрської угоди.
У наслідок існування в Російській Федерації конкуренції між президентом Медвєдєвим та прем”єр-міністром Путіним, у московському Білому домі не могла залишитись непоміченою пермога Медвєдєва, втілена у домовленностях про пролонгацію перебування на
території України ЧФ РФ ще на 25 років, за яку Україна отримає “віртуальні” гроші.
А де-які її представники, можливо, і реальні.
Втім, медвєдєвський флотський трофей може видатися блефускуанським на тлі запланованого Путіним економічного бліцкригу.
У разі підписання проекту міждержавної угоди, який наводить “ДТ”, В.Путін принесе Росії значно більший трофей -- всю українську енергетику і, як наслідок, економіку. Причому, не лише її газову та нафтову складову, а й електро- та ядерну енергетику, які, попри всі домагання, Україна берегла як зіницю ока. Саме вона могла бути як основою її експорта в Європу, так і альтернативою до спалювання такої невиправданно великої кількості імпортованого з РФ газу.
Проект міжурядової угоди, про яку йдеться, відкриває шлях до домінування російського менеджмента в українській енергетиці, домінування росіських грошей в українській енергетиці, а також перед представниками влади обох країн відкриває найширші можливості для застосування (традиційних і “прогресивних”) тіньових схем у цій сфері.
Адже зумовлюють наявність великої кількості спільних підприємств, проектів, надання кредитів, а також зміну правил гри щодо юридичного оформлення і ставлення до власності РФ на території України.
Після можливої революційної зміни правил гри та перерозподілу власності, яка стане наслідком такої угоди, Партія регіонів де-юре може програти будь-які вибори, але де-факто завжди залишатиметься при владі.Принаймі, керуватиме тим її сегментом, який їй залишить РФ.
Експрес-аналіз проекту міжурядової угоди про розширенння стратегічного співробітництва в галузі енергетики дає підстави вважати, що росіяни у газовій сфері зацікавлені в:
1. Отриманні доступу до внутрішнього ринку газу України, закупівлі та реалізації природнього газу,
заради чого передбачено створення СП. Нагадаємо, що аналогічне спільне підприємство між “РосУкрЕнерго” та НАК“Нафтогаз України”– “Укргаз-Енерго”, вже працювало на ринку газу України.
Проте ні дивідендів, ні прибутку Україна від нього не бачила. Жодний парітет у менеджменті компанії не дав українській стороні можливості відстоювати свої інтереси. Утворивши подібне СП, “Газпром” фактично, нарешті стане монополістом та визначатиме всі правила гри на українському газовому ринку.
2. Встановленні повного контролю над ГТС України , включаючи ПСГ. Російські фахівці отримають право без перешкод контролювати будь-який об’єкт газотранспортної системи на території України без дзеркального надання таких прав українским фахівцям, щодо об’єктів російскої ГТС.
3. Гарантуванні Україною в односторонньому (!) порядку недоторканності власності господарююючих суб’єктів РФ, їх дочірніх підприємств та афільованих товариств, які діятимуть на території України. Це означає, що ці підприємства не нестимуть, відповідно до законів України, відповідальності своєю власністю або коштами.
4. Односторонній відмові української сторони від імунітету проти судового розгляду, попередніх заходів щодо забезпечення позовних вимог та виконання судових рішень. Таким чином, Україна зобов’язується безапеляційно визнавати рішення будь-якого суду, наданого другою стороною (приміром, Бабушкінським райсудом міста Москва?).
5. Ревізії усієї бази двустороніх міжурядових угод, що закладають підвалини відносин у газовій сфері, відкриваючи дорогу до денонсації попередньо встановлених правил гри на газовому ринку.
6. Розмиванні відповідальності і впливу Уряду на господарюючі суб’єкти, шляхом введення приватноправової основи співпраці між ними. Таким чином може бути реалізованна схема “тихої” передачі управління українською ГТС НАК “Нафтогаз України” до “Газпрому” та безліч інших прихованих схем, пов’язаних з майновими та господарськими операціями.
У сфері нафти та
нафтотранзиту Росія зацікавлена в:
1. Безпосередній участі російськой сторони в розробці та формуванні методики розрахунків тарифів на послуги з транзиту нафти по українських магістральних нафтопроводах, що є суто внутрішньою справою української сторони. Більше того - уповноважені органи РФ мають “давать добро” на розмір тарифів на транзитні послуги.
2. Збільшенні обсягів російської нафти на українському ринку і зобов’язанні української сторони сприяти цьому. Окрім газової “голки”, Україну ще більше підсажують на “голку” російської нафти.
У сфері електроенергетики
Росія зацікавлена в:
1. Проникненні у, до цього часу контрольовану українською державою та українським бізнесом, сферу. Насамперед, Росія зацікавлена у спільному з українською стороною експорті електроенергії у треті країни. Таким чином Київ віддає один з небагатьох експортних ринків, який би Україна могла задовольняти самостійно.
2. Максимальному використанні потреб української енергетики у відповідному обладнанні, реконструкції ТЕС та ГЕС задля розміщення мільярдних замовлень не на українських, а на російських підприємствах.
У сфері атомної енергетики Росія зацікавлена в:
1. Укладенні багаторічного контракту на ексклюзивне постачання ядерного палива для енергоблоків українських АЕС, кредитуванні та будівництві двох нових блоків за російским взірцем і застарілими технологіями.
2. Створенні СП по розробці Новокостянтинівського родовища урану в Україні та знятті державно-монопольних обмежень на участь російської сторони у цьому проекті. Нагадаємо, що поки що чинне законодавство не дозволяє іноземним суб’єктам брати участь у розробці таких стратегічних покладів цієї сировини.
P.S. Угоду про передачу геть усіх ларьків “Дзеркалу тижня” знайти поки що не вдалося…
