Лозінського не можуть знайти через його домовленості з Тимошенко?
Із сьогоднішніх заяв голови СБУ Валентина Наливайченка та міністра внутрішніх справ Юрія Луценка напрошується невтішний висновок: народного депутата від БЮТ Віктора Лозінського, звинуваченого у вбивстві селянина Валерія Олійника, шукатимуть "задля галочки".
Автор: Петро Каменецький
Так, голова СБУ Валентин Наливайченко вкрай розпливчато відповідав на запитання про те, чи дійсно депутат Лозінський вже втік від правоохоронців за кордон.
«Ми не виключаємо, що В.Лозінського міг залишити Україну. Ми працюємо на території нашої держави і продовжуємо заходи (з розшуку В.Лозінського). Немає інформації про його виїзд за кордон», - сказав Наливайченко.
Інформації про втечу Лозінського немає, але СБУ її не виключає. Однак, незважаючи на це, шукає його на території України - бо шукати за кордоном не може. При цьому Наливайченко заявляє, що злочин вже розкрито. Хоча насправді про розкриття злочину можна говорити лише після того, як злочинець опиниться на лаві підсудних. Однак, судячи з усього, СБУ цілком влаштувало б, якби Лозінського шукав хтось інший.
Ще більшу відвертість, що межує з цинізмом, продемонстрував міністр внутрішніх справ Юрій Луценко. Коментуючи вимогу президента Ющенка звільнити начальника управління міліції Кіровоградської області, Луценко заявив: "Я не дискутую з Президентом, я не збираюся знімати з посади начальника Кіровоградської обласної міліції. Інакше мені б прийшлось за цей рік зняти 1317 разів начальників обласних управлінь – це саме стільки вбивств було на території України за перше півріччя цього року".
По-перше, абсолютно незрозуміла бравада міністра кількістю вбивств в Україні - зрештою, він мав би нести відповідальність за те, що протягом півроку в країні були вбиті понад тринадцять сотен людей. По-друге, Луценко відверто пересмикує: адже винуватцем смерті Валерія Олійника був не просто пересічний громадянин, а народний депутат України. І в цьому випадку МВС зобов'язане реагувати особливим чином. Тим більше, що Лозінському допомагав начальник райвідділу міліції, і його безпосередні керівники мали б нести відповідальність за дії підлеглих.
Щодо можливого місцезнаходження Лозінського Юрій Луценко заявив, що той може переховуватися в помешканні когось із народних депутатів України, а ті є недоторканними. «Звідси я вважаю, що він може знаходитись в одному із таких приміщень. Можливо, в інших місцях, які далекі від схованок. Але ми не можемо виключати і того, що він може знаходитися і за кордоном», - сказав міністр.
У історії з Лозінським є одна обставина, яка раціонально й логічно пояснює як "невловимість" підозрюваного, так і небажання навіть не впіймати його, а хоча б з'ясувати місцезнаходження. Нагадаємо, що Лозінський став "клієнтом" СБУ та МВД лише після того, як Верховна Рада задовольнила його заяву про позбавлення депутатських повноважень. Однак цей свідомий альтруїзм був непотрібним: Рада цілком могла прийняти постанову не про виключення з депутатів, а лише про позбавлення депутатської недоторканності у зв'язку зі слідчими діями. І для Лозінського такий варіант був би однозначно вигіднішим.
Але він був відверто невигідним для блоку Юлії Тимошенко: адже депутат Лозінський, сидячи в СІЗО, все одно займав би місце в списку. І при цьому являв би собою ідеальну мішень для виборчої агітації проти Тимошенко: тему депутата-вбивці селян не використав би хіба що лінивий політичний опонент.
На складання депутатських повноважень - найкращий для БЮТ варіант - Лозінський міг погодитися за однієї умови. Якщо йому гарантують "коридор" для втечі від правосуддя. Схоже, таку гарантію йому надали. І саме цим пояснюється млявість та розфокусованість силовиків, коли мова заходить про виявлення місцезнаходження Лозінського. До речі, не лише нинішнього, але й попереднього: знаючи, за яких обставин Лозінський подався навтікача, неважко було б встановити, хто йому в цьому сприяв. Або - що навіть цікавіше - хто не заважав.
Ось і виходить: може, за кордоном, а може, не за кордоном. Може, в будинку народного депутата, а може, деінде. Може, знайдемо, а може, і ні. Від подібних висловів керівників силових відомств тхне службовою імоптентністю та повною байдужістю до такої гострої події, як вбивство народним депутатом простого громадянина. Створюється враження, що і Наливайченка, і Луценка цілком би влаштувала версія, що Лозінський полетів на Марс: тоді можна було б спокійно відрапортувати, що злочин розкрито, а проблеми пошуку злочинця більше не існує.
