Бюджет-2010: 30 млрд подаровано своїм. Скасувавши пільги, можна прогодувати три армії
Ухвалення і оприлюднення бюджетного закону традиційно супроводжується запитанням: хто отримав найбільший зиск? Чи не найчеснішу відповідь дає один з додатків до головного кошторису країни – розрахунок втрат від податкових пільг. На 2010 рік Кабмін Миколи Азарова запланував втратити понад 29,5 мільярдів гривень без урахування податкових канікул „Нафтогазу”. Це 2,72% ВВП або два бюджети Міноборони. Хоча реально принаймні половину цих пільг можна було б скасувати.
Пільги у бюджеті-2010 рахував: Тимофій КРАМАРІВ
Головна офіційна мотивація запровадження будь-яких податкових пільг – це стимулювання виробництва в тій чи іншій галузі або підтримка вже наявних потужностей, яким загрожує зупинка.
Проте всім відомий і інший бік пільг – преференції для своїх.
Не платити до бюджету левову частку прибутку за українських умов оподаткування – це задоволення, заради якого не шкодуються жодні кошти.
З року в рік найбільшими отримувачами пільг – третини від усього обсягу – є сільськогосподарські компанії.
За великим рахунком, окрім єдиного аграрного податку галузь майже повністю позбавлена фіскального навантаження.
За прогнозами уряду, 2010 року селяни зекономлять 6,9 млрд грн податку на додану вартість. (Все Міністерство АПК отримає цьогоріч 7,24 млрд грн).
Іще 2,1 млрд грн ПДВ переробні компанії мають спрямовувати безпосередньо виробникам молока і м’яса в якості дотацій на літр і кілограм виробленої продукції відповідно.
Для „села – колиски України”, в якому селяни тільки зараз отримують відшкодування за кредитами початку 2009 року, де земля не продається, а реальні державні дотації розподіляються лише серед найбільших підприємств – такі пільги, можливо, і є виходом.
І посилання на те, що, мовляв, у Європі аграрії також є дотаційною галуззю, теж можуть мати місце.
Проте чи не надто багато опікування селянином? Чи не надто багато підприємств, для яких дотації – єдине реальне джерело доходів?
Чи не зависока ставка відкату в 30% для отримання компенсації відсотків за кредитом?
Можливо, треба подумати хоча би про наближення сільськогосподарського бізнесу до загальної системи оподаткування, а знайти інші способи стимулювання – наприклад, затвердження таких стандартів виробництва, що дозволили б вільно експортувати продукцію?
1,4 млрд грн виділяється на міфічну програму „дотацій на одну корову”.
Тобто тепер немає стимулів вигодовувати Маню чи Бурку задля маси чи доброго молока. Достатньо мати „Маню – 1 шт.”, щоб отримувати дотацію.
Чому схема міфічна? Тому що, по-перше, немає механізму перерахування самих корів, по-друге, немає рахунків у селян, на які прийдуть гроші. По-третє, фактично на цю програму мають піти не „фізичні” гроші бюджету, а оті ж 2,1 млрд грн, які переробники сьогодні спрямовують безпосередньо селянам.
Тепер гроші треба переводити в бюджет. А чи дійдуть вони до поголів’я корів, знає хіба Микола Янович.
Наступні позиції за пільговим оподаткуванням стабільно утримують галузі, які могли б без таких пільг обійтися. Мова передусім про продаж лікарських засобів.
Економія ПДВ аптеками та фармвиробниками цьогоріч, за підрахунками Кабміну, складе 3,78 млрд грн. Це більше, ніж бюджети Мінкультури і Мінприроди разом узяті.
Хоча, якщо подумати тверезо, в чому необхідність таких пільг?
В тому, що ліки – соціально важливий товар? Добре.
Але, можливо, варто починати з торгової націнки в 30-40%?
Якщо мова про пенсіонерів, які не зможуть придбати задороге лікування, то тут питання - як і з іншими соціальними пільгами - вирішується наданням адресних доплат конкретним малозабезпеченим людям.
Те, що фармгалузь - одна з найбільш рентабельних в країні, показала так звана „епідемія” грипу восени 2009 року: пролобіювати через уряд такі масштабні державні вливання і увагу бідний сектор економіки собі дозволити не може.
Споживач так чи інакше заплатить за товар високу ціну – або з власної кишені за чітко визначений перелік необхідного йому лікування, або – як платник податків – за весь спектр ліків скопом.
Ще одне сумнівне звільнення від ПДВ-оподаткування, а також значної частини імпортних платежів – пільги, пов’язані з альтернативними видами палива.
Від цілого спектру зборів до бюджету звільнені виробництво біопалива, імпорт обладнання, необхідного для його виробництва, продаж такого альтернативного пального і альтернативної складової у звичайному пальному.
Усе це разом приносить втрати для бюджету у розмірі близько 2,8 млрд грн.
Майже аналогічний розмір видатків у бюджеті передбачено на ремонт, реконструкцію і будівництво нових доріг. Проте, незважаючи на беззаперечну необхідність стимулювати зменшення споживання традиційних енергоносіїв, чи дійсно такі пільги є правильним способом для такого стимулювання?
Можливо, підвищення акцизів на бензин, дизель, встановлення справедливої ціни газу більше спонукало б до пошуків більш дешевих (самих по собі, а не за рахунок дотацій) джерел енергії?
Серед інших помітних „пільговиків” – різноманітні організації інвалідів (які можуть бути прикриттям для цілком успішних комерційних структур), літакобудівники (хоча якщо ми вже ділимося авіапромом з росіянами, то хай би хоч за це платили сповна), суднобудівники, постачальники продуктів харчування у дитячі заклади (хоча держзамовлення в цих сферах само по собі уже пільга), видавництва і розповсюджувачі преси, перевізники в межах населених пунктів (такий уже нерентабельний бізнес?).
Крім того, за пільговими ставками оподатковуються послуги з охорони здоров’я (якщо так невигідно їх надавати, що аж потрібні пільги, то чому всі медичні факультети такі корумповані?), послуги із виплати пенсій банками (це крім того, що пенсії самі по собі – величезні потоки грошових ресурсів) і ще низка інших сфер діяльності.
Проте чи не найбільше вразив один короткий рядок, що стосується двох відомих в Україні таборів – „Артеку” і „Молодої гвардії”.
Ці дві примітні кримські установи із налагодження дружби братських народів і без того є лідерами із нарощення на них державних видатків. Згідно із ухваленим бюджетом, на придбання державним коштом путівок у ці табори буде витрачено майже 200 млн грн, тоді як 2009 року навіть не дотягнули до 100 млн грн.
Приростом фінансування майже вдвічі не можуть похвалитися ані санаторії ДУСі („усього” +55,7%), ані поліклініки Верховної ради (+40,7%).
Проте цього лобістам цих ідеологічно-ностальгічних розважальних центрів виявилося замало. Тому табори не сплачують податку на прибуток і транспортний збір зі своїх автобусів.
56 тисяч гривень, які економляться на останньому рядкові – це ж вартість усього кількох путівок. Але, як кажуть, „ще під помідорчики” треба вхопити.
Питання, чому інші дитячі табори не мають таких особливих пільг – риторичне. Бо вони не в Криму на березі моря, біля них не можна будувати котеджів і відмивати через них сотні мільйонів, віддаючи по клаптику землі різним невідомцям.
Взагалі ж скасування податкових пільг одночасно зі зниженням податкового тиску навіть арифметично дало б приріст надходжень до бюджету завдяки детінізації.
Проте нинішній уряд далекий від такого підходу.
Створення промислових і технопарків по дві штуки в кожній області – ось мета, яку чиновники поставили собі у власній програмі соціально-економічного розвитку вже до кінця цього року.
З поверненням, курячі крильця під виглядом інвестиційного імпорту! Прощавайте, мільярди гривень живих грошей...
