Реформи в Боготі. Як майбутній мер зняв штани, щоб врятувати мегаполіс
На початку 90-х років Богота, столиця Колумбії була, за словами зарубіжної преси «найгіршим містом у світі». Охоплена корупцією, бідністю та насильством, місто розвалювалося в прямому і переносному сенсі. Богота потерпала від наслідків кількох десятиліть громадянської війни, від шаленого зростання чисельності населення і недоліків міського планування. За 1995 рік тут було скоєно 3363 вбивства і зареєстровано майже 1400 випадків смертельних ДТП.
Ситуація була не з легких, не кажучи вже про звичні навіть для киян дрібниці
. Заможні жителі відгородили собі частини громадських парків, водії захопили тротуари під паркування автомобілів, а працівники з убогих халуп на південному кінці міста витрачали щодня чотири години на дорогу в багаті райони на півночі Боготи.У цих обставинах двоє політиків радикально новими методами змогли змінити місто всього за декілька років. Антанас Мокус і Енріке Пеналоса, відновивши громадську культуру, підняли місто з колін.
У 1993 році, перед юрбою невдоволених студентів, які зібрались у актовому залі Національного університету Колумбії, не дозволяючи виступати запрошеним гостям, криком і свистом перекриваючи їх голоси з динаміків, Антанас Мокус, ректор цього найбільшого навчального в країні, вийшов на авансцену, розстібнув штани, повернувся до них задом, нахилився і показав сідниці.
У вечері того ж дня завдяки національному телебаченню цей епізод побачила вся Колумбія. Згодом, пояснюючи свій вчинок, Мокус сказав: «це був акт між двома крайнощами, крайнім презирством і радикальним мистецьким жестом». Інцидент коштував Мокусу місця в цій державній установі, але наступного дня він прокинувся знаменитим: народна любов прийшла до нього за відкритість і сміливість у протистоянні з анархістськими настроями, які панували як в університеті так і на вулиці.
Невдовзі колишній ректор, виходець з сім’ї литовських іммігрантів, професор філософії та математики Антанас Мокус вирішує брати участь у виборах мера Боготи.
Для цього він одягає трико супермена з буквою С на грудях (від citizen - громадянин) і починає розходжати по вулицях столиці роблячи добрі справи – збираючи сміття і спілкуючись з своїми шанувальниками.
Такі неортодоксальні, як для латиноамериканського світу, електоральні технології захопили мешканців міста зненацька – з великою перевагою Мокус перемагає професійного політика ліберальних поглядів Енріко Пеналоса.
Першочергове завдання, яке ставить перед собою новий мер-філософ - створити нову громадянську культуру, навчивши боготців жити у новому суспільстві. Зробити це він вирішує засобами мистецтва.
Для покращення ситуації на перевантажених дорогах семимільйонного мегаполіса Мокус наймає 400 акторів-мімів, які розігрують дорожніх поліцейських, в той час як майже весь особовий склад боготського ДАЇ звільнений за корупційну діяльність. Міми висміюють тих водіїв, які не зупиняються на пішохідних переходах і засуджують пішоходів, які хочуть проскочити на червоне світло.
ОБЕРЕЖНО: після 6 хвилини на відео - оголена натура ;-)
Щоб створити можливість публічного морального судження, Мокус роздає 350 тисяч карток для оцінки поведінки ближнього та дій його адміністрації. Андрес Гарсія, студентка з Боготи, пригадує: «Ці картки були неагресивним способом вказати на насильство та грубість чи схвалити чиїсь добрі справи. Спочатку люди сприймали це як жарт, але отримуючи бали від інших, почали ставитись до цього серйозно».
У все ще криміналізованому мегаполісі, де жінки часто боялися вийти на вулицю з настанням темряви, мер влаштовує «Ніч жіноцтва», коли залишивши чоловіків вдома, на вулиці вийшло 700 тисяч боготянок, влаштувавши карнавал – в цей час їх охороняють виключно поліцейські у спідницях.
Щоб знизити рівень насильства у стані алкогольного сп’яніння, Мокус забороняє роботу нічних клубів пізніше першої ночі, за що городяни піддають його критиці, але кількість злочинів суттєво знижується.
Антанас Мокус неодноразово зазначав, що робота його молодої команди надихалася ідеями з наукового середовища – зокрема книгами лауреата Нобелівської премії економіста Дугласа Норта, який досліджував взаємодію формальних і неформальних правил і пов'язаний з цим економічний розвиток та німецького філософа Юргена Габермаса про те, як публічний діалог створює соціальний капітал.
Колишній ректор також любив згадувати Сократа, який говорив про важливість розуміння людьми діянь правителів.
«Поширення знань є ключовим завданням», - заявляв Мокус. «Знання дає людям сили. Вони набагато швидше зможуть прийняти зміни, коли знають за якими правилами вони відбуваються».
Мер також зайнявся і фінасовими проблемами столиці – він звернувся до заможних громадян із проханням добровільно сплачувати 10 відсотків додаткових податків у бюджет міста.
На подив багатьох, 63 тисячі мешканців Боготи погодились на його пропозицію. Під час перебування Мокуса при владі місто отримало у 3 рази більший дохід ніж у попередні роки. За цей час в Боготі на 70 відсотків зменшилась кількість вбивств, а нещасних випадків на дорогах поменшало вдвічі.
За законами Колумбії, мер міста не може обиратись на посаду більше одного терміна поспіль, і у 1998 році до влади прийшов його колишній суперник, який добре усвідомив можливість змін. Основні зусилля мер Енріко Пеналоса покладає на розбудову міської інфраструктури, в той же час підтримуючи реформи Мокуса.
Наріжним каменем своєї програми він проголошує систему швидкісного наземного транспорту TransMilenio – найбільш просунуту у світі систему автобусного сполучення.
Адміністрація Пеналоси перетворила головний проспект міста на пішохідну зону і знесла трущоби коло президентського палацу, розбивши на цьому місці парк на 16 гектарів. Рівень злочинності впав на 35 відсотків протягом двох років перебування Пеналоси на посаді.
Його адміністрація надала поліції право прибирати автомобілі з тротуарів міста, щоб 70 відсотків мешканців, які не мають власного авто, могли вільно використовувати їх, не стикаючись з опором автовласників. «Людина з велосипедом за 30 доларів має такі самі права, як і водій з автомобілем за 30 тисяч» - заявив Пеналоса. «Ми повинні відновити простір, призначений для пішоходів і велосипедистів».
Пеналоса будує систему велосипедних доріжок загальною протяжністю 340 кілометрів – це абсолютний рекорд для Латинської Америки.
Під час перебування Фокуса та Пеналоси на посту, було збудовано і вдосконалено 1200 парків і 100 дитячих садків, 51 школа і 14 бібліотек. Кількість учнів у школах збільшилася на 30 відсотків. Міські автобуси почали перевозити півтора мільйона пасажирів на день.
За ці досягнення місто отримало престижну нагороду від Stockholm Challenge, а особисто меру Пеналосі було вручено 1 мільйон доларів від Фонду Гейтса.
Сьогодні Антанас Мокус та Енріко Пеналоса разом з іншим колишнім мером Боготи Луісом Едуардо Гарсоном очолюють Зелену партію Колумбії. Партія виступає за екологічну свідомість, соціальну справедливість, сталий розвиток, поліпшення соціальної, економічної та політичної ситуації в Колумбії та завершення збройного конфлікту з партизанськими формуваннями. До партії входять 23 діючих мера від різних міст Колумбії.
Цього року «Зелені» висунули Антанаса Мокуса в кандидати на президентське крісло, за яке він боротиметься з діючим Міністром оборони країни, Хуаном Мануелем Сантосом, членом уряду популярного в Колумбії президента Альваро Урібе. За останніми даними національних опитувань, Мокус лідирує з 5-відсотковим відривом.
Зустрічаючись з мешканцями Боготи в межах президентських перегонів, колишній математик і філософ не втомлюється повторювати фразу яка стала слоганом його виборчої кампанії: «З освітою все можливо!»
