Павутина на Одеському оперному. Юля зняла Проскурню
Призначення відомого режисера і організатора театральних фестивалів галичанина Сергія Проскурні на посаду директора Одеського театру опери і балету було одним з найбільш ризикованих експериментів Мінкульту. Не кожен день модернового митця відправляють прибирати павутину з самих віддалених куточків української культури.
АВТОР: Антон Зікора
Проскурня рішуче взявся за справу: результатом його бурхливої діяльності стала скандальна постанова «Кармен». Це був спірний проект, тим не менш він спричинив аншлаги, чого в Одеському оперному не спостерігалося вже років п'ятнадцять. Квитки на постановку розібрали ще задовго до прем'єри, незважаючи на більш високі, ніж зазвичай, ціни.
Але та частина трупи театру, що не взяла участь у постановці, почала активно протидіяти новаторським експериментам Проскурні. За старою традицією, одесити стали строчити листи проти нього. Й достукалися до самої Тимошенко.
І хоча звільнення і призначення начальника опери - це не прем’єрська справа Юлія Володимирівна вирішила рубонути з плеча – заявила, що Проскурня звільнений. Формально це прерогатива міністра культури, але останній не захотів зайвий раз сваритися з премєркою та юридично оформив звільнення.
Одеський оперний так і залишився непросвітленим
Щоб прояснити ситуацію, ми зателефонували режисерові.
Здрастуйте. Чим можу бути корисним? - почав розмову режисер.
- У вас сумний голос ...
- Так. Такий же сумний він був у неділю, коли я розмовляв з міністром (Міністром культури і туризму України Вовкуном – А.З.). Він сказав мені про моє звільнення.
- Над чим працював театр до вашого звільнення?
- Вчора було закриття сезону. Сьогодні в театрі вихідний день, завтра починається відпустка. Але в моїх планах було проведення з 14-го липня по 30-те серпня фестивалю «Одеса. Літо. Опера.» на базі театру.
В ньому я запрошував прийняти участь оркестри і солістів. Це робилося, щоб театр працював і влітку. Але 19 червня почалися всі ці події. І я попередив усіх директорів оркестрів, що запланована імпреза може зірватися, тому що бачив, яка мета у моїх опонентів. Я відмінив фестиваль. Але якщо театр захоче його проводити, я дам всі координати учасників.
Сергій Проскурня без роботи залишитися не боїться
- Чи вважаєте рішення прем’єрки про вашу відставку політичним?
- Якби ці кроки не були політичними, то Юлія Володимирівна вислухала б мене і не приймала би такого рішення.
- Свою провину у звільнені вбачаєте?
- Почуття провини немає, але є досада. Можливо, мені більше треба було говорити з членами колективу. Але я і так перший директор, який за багато років запровадив загальні збори, зустрічаючись з підрозділами театру кожної суботи. Крім того, наша команда суттєво покращила стан технічного забезпечення театру.
Правда, як тільки я почав вимагати відповіді на питання про фінансову діяльність, господарство, роботу відділу кадрів, відразу отримав попередження: «не лезь не в свои дела». Театр - це складний організм, і концепція, яку я запропонував, стосувалася гармонізації всіх чинників функціювання театру. Я хотів, щоб не трупа працювала для адміністрації, а щоб адміністрація забезпечувала активне життя творчого колективу і допомогла розкритись кожному таланту. З такими заявами я виступав. Їм це не сподобалося.
- На посаду нового директора призначили Анатолія Дуду (голову Національного союзу театральних діячів, народного артиста України, головного оппоненета Проскурні – ZaUA.org)?
- Поняття не маю. Але міністр подав лист на його затвердження.
- Якщо у Вас нічого не складеться з Одеським оперним, будете шукати нове місце для своєї самореалізації?
- Ті, хто знає мене як творчу особистість, режисера і продюсера, знають, що я сидіти, склавши руки не буду. Очевидно, все буде реалізовано.
Важко сказати, якими почуттями на цей раз користувалася Тимошенко, звільняючи Проскурню, але сама Юлія Володимирівна теж трохи знається в мистецтві. Принаймні вона є режисером і головним героєм фільму «Мати й мачуха» про українських заробітчан в Італії. Правду кажучи, фільм вийшов пласким і шаблонним, у ньому не пропущено жодного стереотипу.
Як ведуча і «мати» Юлія Володимирівна дотримується свого фірмового стилю «уті-путі»: це постійний щем у горлі, сльози, що підкотили майже до самих повік, і все таке зменшувально-пестливе. Ця картина була показана два роки тому, перед черговими виборами. Говорять, Юля Володимирівна неперевершена актриса. Але ми бачимо, що їй цього мало. Її прихована мрія - стати режисером.
