Сєрґєй Шнуров: «Я почав пиячити значно раніше, ніж писати музику»
Скромний виконавець популярних композицій Сєрґєй Шнуров (більш відомий у народі як Шнур) нещодавно завітав до Києва зі своїм свіжоспеченим гуртом «Рубль» - назва походить від слова «рубати». Рубають хлопці жорстку музику під фірмові тексти Шнура, що їх - попри філософські меседжі - радо сприймають маси.
Втім, новий проект пітерського співака лише набирає обертів за допомогою інтернету і живих концертів. Це, як відомо, не найлегший спосіб розкрутки. Та Шнур, здається, ніколи й не шукав простих шляхів.
Розмовляв: Сергій Неретін, Кіно.UA, Перший національний
- Коли ви приїздите до України, то відчуваєте, що тут інакша публіка?
= Я не так часто буваю в Україні – раз чи двічі на рік. Звісно, що українська публіка відрізняється від російської - країна інша й люди інакші!
- Просто чимало публічних осіб вашої держави кажуть, що не помічають різниці між українцями і росіянами… Ось тому я і запитую.
- Багато років тому ми гастролювали у Донецьку, так ось там я одразу відчув конкретну різницю між Україною і Росією. Власне, і київська публіка зовсім інша – не така як у Москві чи Пітері.
Хоча, зізнаюся чесно, я пиячу всюди, де буваю… Отож не можу передати у повній мірі своїх емоцій від вашого міста. Хоча цього разу я прибув до Києва у тверезому стані й трохи прогулявся вашими вулицями… Мені сподобалося.
Шнур завжди радий нагоді підкреслити, що він - із Санкт-Петербурга
- Чи правда, що перед тим, як розпочати свою естрадну кар’єру, ви вигадали собі такий імідж – «бухаючого виконавця», а вже згодом ця маска приросла до вас?
- Не зовсім так… Все ж таки пиячити я почав набагато раніше, ніж писати музику. Далі вже склалося те, що склалося. Якби вживання спиртного заважало мені жити, то я давно би полишив цю справу. А так пиячу і в мене все ОК!
До того ж, систематичне вживання алкоголю означає певний спосіб життя – з гульками, бійками тощо. Мені це наразі до вподоби.
- Одна з пісень вашого нового проекту «Рубль» має назву «Нічого нового» - вона про сучасний світ. Ви дійсно не відчуваєте нічого нового у теперішньому часі?
- Абсолютно.
- Але ж має бути присутній хоча б якийсь інтерес до життя?
- Так, я знаходжу його в тому, що займаюся собою. При цьому я намагаюся не ї…ати нікому мізки. Вчуся грати на гітарі, роблю це з кожним днем краще і краще...
Також я складаю нехарактерні для мене пісні. Тобто не такі, які ллються з мене… Я намагаюся налаштувати себе на новий жанр. Іншими словами – перероблюю себе. І мені цікаво це робити.
Ось «Ленінград» грав у стилі, який був схожий на ska-панк – щось середнє між блатняком і власне панком - а «Рубль» шпарить майже традиційний рокешник – хард-енд-хеві.
- А як же відомий вислів про смерть рок-н-ролу?
- Я взагалі люблю бути не таким як усі. Коли всі ненавиділи блатняк – я його грав. Коли всі говорили, що російський реп - гівно, я став першим його робити. Зараз кажуть, що рок-н-рол перебуває у мертвому стані – ну, ось і я тут… Обожнюю такі речі.
Так, я погоджуюсь, що рок урізав дуба… Це чудово. Побачимо, чи зможу я повернути його назад. Ми навмисно виступаємо у клубах, бо мені так більше подобається – чим менша кількість глядачів, тим краще.
Шнур дає страні рубля
- На яку аудиторію націлені пісні «Рубля»?
- На тих, хто у школі слухав Led Zeppelin, Deep Purple… Ну, і тих, хто виріс на цій музиці.
- Коли очікувати перший альбом?
- Навіть не знаю… Ми вже записали достатньо пісень - цілих два альбоми - їх можна прослухати в інтернеті. Втім, якість цих пісень мене поки що не надто влаштовує.
Крім того, од самого початку мене відвідала ідея-фікс узагалі не записуватися... Тобто бути гуртом, що поширюватиметься лише наживо та в електронній мережі. Отож, наразі існує певна невизначеність щодо виходу альбому.
- Економічна криза якось вплинула на концерти новоствореного гурту?
- «Рубль» з’явився незадовго до кризи – так співпало. Але у нас все гаразд, як бачите – виступаємо потихеньку в різних містах та країнах. Звісно, про нас мало пишуть і мало показують, але «народне радіво» діє відмінно – ще трохи і нас всі слухатимуть.
- Що, по-вашому, прийшло на зміну бандитським поколінням 90-их? З чим у вас асоціюється перше десятиріччя нового століття?
- Герой нашого часу – це чиновник. І дуже актуальним сьогоднішнім читвом є «Ревізор» Миколи Гоголя. Ця книга має зараз бути настільною. Наші підлітки сплять і бачать себе бюрократами.
- Між іншим, раніше ви постійно висловлювалися проти споживацького суспільства… Криза його розвалила?
- Ви ж відвідуєте магазини? І що ви там бачите?
- Начебто картинка не надто змінилася.
- Ну, от... Ми ж (колектив Сергія Шнурова - ZaUA.org) не стали орати й сіяти… Ви теж, грубо кажучи, займаєтесь х…нею – берете в мене інтерв’ю. Ну і яке суспільство споживачів, дозвольте запитати, ми розвалили? Ви так само тішите обивателів за їхні ж гроші, як і раніше.
- Але ж ви теж їх тішите… і точнісінько так само заробляєте, як і я.
- Я не заробляю гроші – я їх цуплю… У випадкових перехожих… (починає голосно сміятися)
Інтеліґентний петербуржець косить під робітничий клас, але на завод не поспішає. Одні гітаристи в країні!
- То виходить, що у нас все суспільство злодіїв…
- Стоп! Ви їх заробляєте своєю працею, а я – ні. Я ж не працюю… В мене навіть трудової книжки немає.
- Так заведіть.
- А навіщо?.. Ось бачите, ми з вами із різних світів. Я в принципі не працюю, навіть коли працюю... І, відповідно, не втомлююсь.
Так вам і відпочинок не потрібен…
- Чому ж?.. Я полюбляю їздити на дачу і байдикувати там. Люблю палити камін. Читаю книжки, сиджу на веранді. Люблю, коли дощ іде. Ось так я розважаюся від нічогонероблення.
- Хочу вас знову повернути до споживацької теми – що може прийти на зміну суспільству споживачів, яке виникло у нас в останні десять років?
- Всі ці легенди про суспільство споживачів… (трохи замислюється) Ось ви живете у Києві, а я в Санкт-Петербурзі… Мені достатньо від’їхати 50 кілометрів від міста - і де це суспільство? Повсюди перекошені хатинки і бабці з картопелькою на продаж…
Де цей бум? Це все міф! Хіба що кількох точок – близько 5% населення – торкнувся цей споживацький бум. А всі інші – зачаровані… Сидять та спостерігають за ним іздалеку.
- При цьому цей міф старанно культивується у телевізорі...
- Але ж це вибір тих, хто дивиться ящик. Це ж абсолютно демократична річ – його можна вмикати, а можна й не вмикати. Ніхто ж насильно тобі не ї…е мізки – ти сам собі їх ї…еш, натискаючи кнопку.
- Вас, до речі, на телебачення чомусь особливо не пускають, але ви, якщо я вірно розумію, не надто переймаєтесь з цього приводу.
- Логічно! Моє глибоке переконання – в телевізорі нормальних людей немає. Ти потрапляєш у ящик і одразу стаєш їб…ньком. Там – це вже не я.
- Ви чули про те, що у нашій країні заборонили зберігати вдома порнографію?
- Так, і це катастрофа. А що ж тепер робити з живими та голими бабами? Це ж теж порнографія! Коротше кажучи, надзвичайно дебільне рішення у вас утнули.
- Я взагалі-то хотів про інше запитати – у вашій державі часто приймають подібні, непродумані закони?
- Це не тільки в Росії… Всюди так. Чому раптом у європейських барах стало неможливо палити? Вони, бачте, таким способом борються з палінням… Ідіотизм! І таких маразматичних рішень мільйони по всьому світу.
- Чому росіяни весь час п’ють? Ви для себе відшукали якесь логічне пояснення цьому факту?
- Звісно, відшукав… Від безвиході п'ють. Від того, що складно передати тобою зроблене твоїм нащадкам. Підписаний у 1917 році Декрет про землю й досі не виконується. Земля не належить селянам – ось від цього всі наші біди.
- Я навряд чи помилюся, коли скажу, що вам хоча б раз, але доводилося пити у колі можновладців… Які вони зблизька? Не думаю, що вони з вами, та ще й підпитим, продовжують «піклуватися про народ»…
- Так, доводилося. Звісно, вони не так сильно турбуються про народ, але замислюються над цим питанням… Я знаю точно – у Кремлі дурнів немає. Але гарний і недурний або порядний і недурний – це не завжди одне й те саме.
- А вам особисто хотілося б, аби державні чола якось усе ж впливали не ситуацію з тотальним пияцтвом у бік його зменшення?
- Розумієте, в чому справа… Ніхто ж у пельку насильно не вливає – народ сам такий. Не можу сказати, що інакше не можна. Можна. Але це особистий вибір кожної людини.
Бо якщо ми все ж таки християни, то вибір завжди залишається за особистістю, а не за державою. І вмирати ти будеш один! І жоден Путін, чи Распутін тобі не допоможе в цьому. Ти один! Крапка.
- Ви слідкуєте за політикою?
- Останнім часом не дуже. Я вимкнув інтернет, не дивлюся телевізор - і в моєму житті, як не дивно, нічого не змінилося.
Це інтерв'ю Шнура можна подивитися у рубриці "Відео"
