Таємниця українців Канади. Або хто такі «юкі» і чого вони хочуть?

Зустрівши канадців українського походження, наші емігранти дуже дивуються: "Як же так? Вони пишаються своєю українськістю, але нічого не знають про наше життя. Та й не дуже цікавляться." Це здається парадоксом. Українці Канади люди демонізовані. З одного боку, вони й досі багатьма сприймаються як «центр західного впливу», який хоче розсварити братні народи. З іншого, на «діяспору» українці покладають надмірні надії, вважається, що ті мають допомогти усім і залити Україну своїми «долярами». З третьої сторони, поради дідусів із-за океану смішать і дратують своєю наївністю. Та коли японський Nissan зняв рекламу спеціально для українців Канади, а ми її побачили в Ютубі, стало зрозуміло: насправді про цих людей ми нічого не знаємо.

Автор: Євген Лакінський

Люди називають себе українцями, ходять до українських студентських спілок, іноді незле знають українську... але українські новини їм байдужі. Будь-які: політичні, культурні, соціальні...

Але самим "канадським українцям" ніколи не спало б на думку, що тут є якийсь парадокс. Для них така ситуація цілком нормальна.

Втім, якщо розібратися, це - загальнолюдська риса.

Наприклад, у Одесі (звідки я родом) є чимала кількість людей польського походження. Багато з них пишаються польським корінням. Найпатріотичніші можуть навіть сказати польською кілька слів. Дехто ходить до костьолу з "патріотичних" міркувань ("це наша польська релігія").

Але спитайте в пересічного одеського поляка, яка з польських партій зараз при владі? Чи про що тепер пишуть польські газети? Чи які соціальні проблеми найбільш хвилюють мешканців Польщі? Люди щиро здивуються такому запитанню. Вони цього не знають, їх це не цікавить. Їм навіть на думку б не спало, що вони, як "поляки", мали б таким цікавитись.

Може й є виключення, але це - меншина

Інший приклад - одеські євреї. Більшість з них симпатизує Ізраїлю. Вони знають, хто прем'єр-міністр країни. Мають уяву про її міжнародні відносини. Дещо чули про внутрішню ситуацію ( в багатьох там родичі чи друзі). Але спитайте їх, які з ізраїльських письменників вважаються найкращими? Чи які з ізраїльських груп зараз найпопулярніші? Люди тільки потиснуть плечима.

В канадські українці - схожа ситуація. Люди народилися й виросли в Канаді. Про Україну щось там чули від батьків. Але це для них - країна далека, незнайома. Вони може й люблять її - заочно. Але їздити туди регулярно, та ще й розбиратися у тамтешніх справах - це вже складно. Та й навіщо?

Тут я кажу про більшість. Є, звісно, виключення: університетські професори, що цікавляться українською політикою; громадські активісти, що слідкують за українськими новинами; патріоти, які їдуть в Україну з ідеалістичних міркувань - і навіть залишаються там на кілька років. Багато хто чудово володіє українською.

Торонто, святкування 19-ї річниці Незалежності

Але широкому загалові цілком достатньо тримати вдома кілька українських сувенірів і вміти готувати вареники.

Кажуть, що у Канаді - мільйон українців. Дехто навіть каже про три мільйони. Це, може, й правда, але з істотною поправкою: не "українці", а "громадяни українського походження".

В однієї моєї знайомої тато ірландець, а мати - українка. Її бабуся взагалі не знала інших мов крім української - хоч і жила у Канаді. Але онука бабусю бачила рідко (сім'я жила за кілька провінцій). Відповідно, людина не знає жодного слова українською - та й Україною не дуже цікавиться. Але твердо пам'ятає, що походить від українців.

В іншої знайомої тато - українець, мати - німкеня. Вона вміє готувати вареники і ще щось з "Ukrainian food", і знає кілька слів українською. Чи цікаво їй побачити "історичну батьківщину"? Ну, взагалі, цікаво... Але й Мексика, наприклад, цікавить. Звідти, щоправда, ніхто з предків не походить, але там тепло, і добрі пляжі, і гарна музика, і смачна їжа. І їхати туди ближче і дешевше. А їхати до України і розшукувати якесь екзотичне село її предків, якого, може, вже й немає... це досить складний проект.

Малюнок з UkieTalks.com

Один молодий англо-україно -канадець у третьому коліні думав що Україна - це "як Гватемала". У Гватемалі він бував часто - катався з друзями на серфінгу. А в Україні - лише одного разу: провідував далеких родичів. Так, там було цікаво. Але, на загал, не цікавіше, ніж у інших "далеких" країнах... Натомість, класно у Канаді зібратися всією сім'єю на "Ukrainian Christmas", одягнути старовинну вишиванку, поїсти кутю...

У англомовній частині Канади - як і в Одесі - прийнято пишатися своїм походженням. "Ірландці", що ніколи не були у Ірландії і не знають ірландської культури, регулярно святкують День Св. Патрика. Суто англомовні "німці" тримають крамнички із німецькими ковбасами. Канадські українці не відстають від інших.

Один англійський англоканадець, що дружив з англоканадським українцем, казав про друга: "В нього удома так цікаво! Українська культура! А в мене удома нудно - ніякої етнічної культури немає. Так люблю ходити до нього у гості!" Друг-українець співав під гітару українські народні пісні й досить добре володів українською.

І його дружина - теж канадська українка - завідувала гуртком українських танців. Вона мріяла з'їздити в Україну на спеціальні курси традиційних танців (але, як завжди - то грошей нема, то часу)... Їй ніколи не спадало на думку з'їздити до України, щоб подивитися, як там живуть люди. Тим менше - вникати у тонкощі політичної чи культурної ситуації.

Один новоприбулий іммігрант послухав розмови двох канадських українок - вже літніх леді - і обурився. Вони довго обговорювали, як краще доїхати з одного канадського міста до іншого. Що зручніше - автобус, чи поїзд, чи самому вести машину? Було багато “за” і “проти”...

"Канада їх цікавить більше від України!" - образився новоприбулий. Але що їм ще було обговорювати? Як доїхати з Харкова до Франківська? Їхнє життя пройшло у Канаді. То про яку ж ще країну їм говорити?

Українці, що виросли в Україні, назавжди залишаються українцями за менталітетом - хочуть вони того, чи ні. Ми ті, хто ми є, і змінити себе у дорослому віці неможливо. Можна перейти на іншу мову, змінити стиль одягу - але у душі залишаєшся собою.

Діти українських емігрантів у Канаді поділяються на дві категорії: одні успадкували український менталітет, інші - ні. Різниця між двома групами відчувається дуже добре.

Але вже у третьому поколінні майже всі стають англоканадцями за менталітетом (до франкоканадської спільноти українці донедавна не інтегрувалися).

Головне - менталітет. Можна чудово вивчити мову, ідеально знати історію України, танцювати народні танці, співати традиційні і сучасні пісні, перечитати усю літературу... але менталітет змінити майже неможливо.

Нарешті японська реклама спеціально для українців Канади

Приходячи до української громади, новоприбулий з України нерідко переживає когнітивний дисонанс: бачить чимала канадців - стовідсоткових канадців - що добре говорять українською, вважають себе українцями і дуже Україну люблять (хоча, переважно, на відстані). Але від того не перестають бути канадцями.

Новоприбулий швидко робить висновок: це "неправильно". У Канаді, думає він, українці "неправильні", "несправжні".

Втім, яке ми право маємо їх судити? Вони такі, які є, і мають право залишатися собою: тобто, канадцями українського походження. А коротко - Ukrainians, або ж просто "Юкі" ("Ukes"). Якби в нас українця назвали "юк", він би образився. А для канадських Ukrainians це - самоназва...

_______________________

Сайт TEXTY.org.ua існує завдяки пожертвам наших читачів.

Фінансова підтримка кожного з вас дуже важлива для нас. Звертаємося з проханням здійснити пожертву на підтримку ТЕКСТІВ.