Війна у блогосфері. російський досвід переноситься в Україну

Один з методів інсайдерський політичний блог анонімного політика. Його призначення – “зливати” компромат на всіх. У тому числі й на своїх (але у меншій мірі), щоб важко було ідентифікувати яка політична сила замовила інформаційну війну. Головна мета – руйнувати рейтинг опонентам, деморалізовувати електорат противника.

Кібер-війни аналізував Микола Малуха

Цього місяця з вуст влади пролунали два важливих послання, що стосуються медіа сфери. Ганна Герман закликала піти за якимось польським прикладом – ввести декларацію на видатки не тільки для політиків, а й для журналістів. А депутат “регіонал” Ян Табачник сказав, що 85% журналістів у цій країні обслуговують своїх хазяїнів та є холуями.

Ці обидві заяви свідчать про прагнення керманичів держави дискредитувати незалежне інформаційне середовище. Напередодні виборів «активізується робота» із інтернет-середовищем, зокрема, блогосферою, яка може стати у цьому плані зручним інструментом.

Російський приклад дає підстави стверджувати, що в Україні одною із форм кібер-цензури (цензури в інтернеті) може стати дискредитація опонентів через блогосферу, бо наша влада любить переймати сусідній досвід, особливо якщо це стосується політтехнологій та обмеження демократичних свобод. У Росії прокремлівські сили знайшли дієвий спосіб для контролювання інформаційних потоків – підрив довіри в інтернет-середовища до опозиційних лідерів.

У серпні 2010 року один із лідерів «Молодої Гвардії Єдиної Росії» Володимир Бурматов опублікував в блозі відео та звинуватив відомого музиканта, учасника «Маршу незгодних» Юрія Шевчука у мародерстві – обкраданні вбитих солдатів у Чечні.

Бурхливу діяльність борця з корупцією Олексія Навального намагалися «загасити» негативними коментарями в його та інших авторитетних блогах. Як писали блогери, (зокрема dolboeb, man-with-dogs), на російському сайт Free-lance.ru з’явилось оголошення про пошук «копірайтерів» для написання 70 коментарів на день за $400/міс. Від «робітників» вимагалося відстоювати провладну позицію.

Західні дослідники Рон Дейберт і Рафал Рогозинський в своїй книзі «Контролювання доступу» прийшли до висновку: серед усіх методів контролювання кібер-простору Росії – головним буде боротьба за домінування в інформаційній сфері.

Це матиме форму систематичного коментування, дезінформації, залякуванні та інших тактик, що спрямовані на розділення аудиторії, недовіри до трендсеттерів блогосфери.

Нещодавньою вітчизняною спробою інформаційно нейтралізувати опонента була реакція на публічну заяву ректора Українського католицького університету о. Бориса Ґудзяка про спроби СБУ нав’язати «співпрацю» із закладом. Тоді в блогах на платформі «Живий журнал» та у Facebook з’являлися коментарі із засудженням дій о. Бориса, який таким чином підривав авторитет українських спецслужб і взагалі псував імідж держави.

Давайте спробуємо викласти можливий сценарій використання блогосфери різними партійними штабами (як опозиційними, так й провладними) у своїх політичних цілях, тобто маніпуляції громадської думки. Майбутня схема контролювання інформаційних потоків виглядатиме приблизно так.

Інсайдерський політичний блог анонімного політика. Його призначення – “зливати” компромат на всіх. У тому числі й на своїх (але у меншій мірі), щоб важко було ідентифікувати яка політична сила замовила інформаційну війну. Головна мета – руйнувати рейтинг опонентам, деморалізовувати електорат противника.

Інсайдерський журналістський блог. Він повинен подавати інформацію ніби з середини професійного середовища – повідомляти про всі замовні матеріали противниками та розповідати компромат на «негідних» журналістів (тобто тих, хто особливо докучає політичній силі). Ця інформація може стосуватися походження джерел інформації (особливо актуально для дискредитації журналістських розслідувань), статків та дозвілля журналістів. Мета – дискредитувати нелояльних журналістів

Рейтингові та топові блогери. При розумному підході на платформі ЖЖ можна створити «з нуля» 10 національних (мається на увазі масштаб) блогерів і біля 2-3 “місцевих” (у містах з високим – більше ніж 20% - проникненням інтернету). Зробити їх «тисячниками» в Livejournal не так важко – від одного до трьох місяців (в залежності від якості роботи). Приблизно 6 місяців знадобиться для входження одного такого блогу до Топ-30 (рейтинг українських блогерів платформи Livejournal на «Обозреватель»).

Їхнє завдання – коментувати громадсько-політичне життя, подавати політичну аналітику (розклади політичних союзів, неспівпадіння між програмою партії та діяльністю її членів тощо). Якщо задіяти «візуалку» (тобто робити інфографіку, візуалізацію даних), то такі блоги користуватимуться надзвичайним попитом.

Масштаб поширення «візуалізованої» інформації може перевищувати аудиторію такого блога в 5-10 разів. В годину Х (тобто вибори) «топові» блогери починають люто «мочити» опонентів (саме вони поширюватимуть контент інсайдерів) та стримано підтримувати «своїх» політиків.

Блогери-есмінці (кораблі підтримки). Ці блоги не вимагатимуть прискіпливої роботи над створенням легенди та витрат на розкрутку. Для них достатній середній рівень активності оновлення блогу (1-2 рази на тиждень) та список із 150-200 друзів. Мета – контролювати дискусії у потрібному ключі, тобто вести «холівори» на найбільш популярних (у тому числі у «своїх» рейтингових блогах) блогерських майданчиках.

Звісно, ця схема є узагальненням. Але її деталізація вже виглядатиме як безкоштовний проект для політичних штабів. Чого робити не треба.

Одною із небезпек української блогосфери є те, що цю схему дуже легко реалізувати. На відміну від Росії, вітчизняній блогосфері бракує авторитетних особистостей на кшталт Олексія Навального, Атона Носіка, Романа Доброхотова тощо. Наявність таких осіб дозволяє мінімізувати можливості із маніпулюванням, оперативно виявляти факти зловживання інформацією та успішно протидіяти вб росу негативу.

Про те, як вербують українців "коментити" проти України читайте тут

Сайт TEXTY.org.ua існує завдяки пожертвам наших читачів.

Фінансова підтримка кожного з вас дуже важлива для нас. Звертаємося з проханням здійснити пожертву на підтримку ТЕКСТІВ.