TEDxKyiv Підприємництво. Короткий конспект (частина ІІ, закінчення)
Продовження конспекту виступів на конференції TEDxKyiv (18 червня 2011 року) Система для мільйонів сліпо-глухонімих людей, робота для ув'язнених, архітектурні "хаки", і що позитивного є у зменшенні кількості населення в країні.
Автор: Анатолій Бондаренко
Фотографії з події: Ігор Солодов
Блок №2: Жіночі історії, зв'язок для сліпо-глухонімих і армія людей за гратами.
Першою виступала Ольга Рябова, що розказала про ряд соціально-орієнтованих бізнес-історій з Росії. Скажу відверто, що виступ мені не дуже сподобався (за манерою презентації матеріалу це було більше схоже на щемливе жіноче шоу). Основна причина - ритм події відрізнявся від ритму спікера.
Потім на сцену вийшло два хлопця - Дмитро Городницький та Євген Павлій — на вигляд років по 18, в абсолютно нереальних сорочках, з якоїсь бузкової нанорезини. І в кінці виступу вони змусили залу аплодувати стоячи.
Хлопці розробили систему (пристрій+програми) для мільйонів сліпо-глухонімих людей, що допомагає їм обмінюватися інформацію з світом. Вона проста і геніальна: це дешевий - дешевший в десятки разів від аналогів - спосіб, за допомогою вібрації передавати на руку сліпо-глухонімої людини знаки азбуки Брайля, і приймати від неї команди для комп'ютера.
Найбільш революційним у їх винаході є те, що вони згадали про аудиторію, про яку майже ніхто не думає, і точно ніхто не дбає. Тим часом, при впровадженні їх системи відрізані від світу люди зможуть в онлайні здобути знання, інформацію, спілкування і навіть отримають можливість вести активне життя в соціальних мережах.
Ведучим конференції був Роман Зінченко, знов таки - відзначу вдалий вибір організаторів, від ведучого на такій події залежить багато. У Романа - швидка реакція, вміння працювати з аудиторією, він спокійно переходив на одну з трьох робочих мов заходу (щоправда, після початку конференції не варто було відпускати зі сцени Андрія Худо - вони у стилістичному плані складали практично довершену композицію з двох антиподів- "чорний", в темних штанях і білих черевиках Андрій, і "світлий", в білих штанях і чорних черевиках Роман).
Яна Баранова, як і хлопці з Одеси, згадала про аудиторію, про яку більшість вважає за краще не згадувати. Психолог за другою освітою, вона за допомогою своїх бойових студентів-помічників із Донецька провела серйозне опитування в декількох колоніях області, щоб визначити профіль ув'язнених та їх здатність адаптуватися до нормального життя.
Дуже цікаво, що на цей час близько 200 тис. українських ув'язнених не працюють в місцях відбування покарання - система держзамовлень вже давно не діє. Тому ці люди, ресурс яких дуже великий, знаходяться всі роки за ґратами, без справи.
Вони таким чином відвикають від роботи, і швидко, в перші місяці після виходу змушені повертатися "на зону", до зрозумілого їм життя. Яна дуже добре показала різницю між двома підходами - нашим пост-совковим, і європейським. У нас з простих порушників закону роблять порушників закону закінчених, а в Норвегії людині допомагають змінитися та адаптують до вільного життя (в одній Горлівці сидить більше, ніж у всій Норвегії, до речі). Тому й відсоток повторних повернень в тюрми відрізняється в десятки разів.
Яна розказала, про свою мрію - центр, який би займався психологічною адаптацією та готував екс-ув'язнених на популярні робочі професії, плюс допомагав тим хто бажає, працевлаштовуватися. Попит на такі послуги, згідно її дослідження, є більше ніж у 70% опитаних в колоніях людей. (Проблема навіть не в тому, що необхідно знайти 2.5 млн гривень (щоб зробити його за 3 роки прибутковим), а в політичній волі - з появою подібних самоокупних центрів може постраждати налагоджена схема розпилу грошей на виправні установи. )
Яні Барановій та її команді зала також аплодувала стоячи.
Із виступу Сельми Проданович ("Business Angelina") я б відзначив красивий дизайн єдиного слайду-візитівки, який вона продемонструвала залу.
Представникам спонсорів і партнерів події, українському Форбсу і Ерсте-банку я особисто дуже хочу подякувати за ненав'язливість і короткий час виступів.
Блок №3: міські парадокси від історика, хакер-архітектор та чиказьке чудо.
Євген Глібовицький, Ярослав Грицак. Стратегічний план для Львова
Концептуально, це найбільш близька мені тема: серед іншого, міські креативні простори, структура міст сильно впливає на їх успішність та їх багатство, і на успішність країни загалом.
Доповідачі розказали про те, як вони у своїй Унівській групі з 2007 року створювали стратегічний план для міста Львів. Також, Ярослав Грицак вважається науковою зіркою, і було дуже цікаво побачити його вживу. І вони не розчарували - їх виступ мені сподобався найбільше.
Грицак почав здалеку, і після слів про те, що свідомість визначає буття (наприклад, релігія визначає буття) навів перший доказ - дані Європейського соціального дослідження, яке вони використовували в своїй роботі щоб вивчити матеріал, тобто що за люди живуть в Україні. (Найуспішніші країни - лютеранські, найменш успішні - православні і мусульмани) Також, на якість життя дуже погано впливає "комунізм в головах" - чим його менше, тим більше багатства в країні.
Перший їх висновок (який ми на ТЕКСТАХ пропагуємо вже рік, до речі) - це те, що наша погана ситуація дає можливість багато чого змінити (справжні зміни відбувалися завжди і в усіх країнах лише після сильної поразки). Саме тоді у частини еліти, яка готова міняти цінності, виникає відчуття що втрачати немає чого, і гірше бути не може. Міста при цьому - головні осередки змін.
Далі, Євген Глібовицький повідомив про несподівані результати соціології по Львову (вони серйозно готували свій план) - виявилося, що у місті велика кількість пасивного населення. Є також п'ять головних соціологічних груп, які внаслідок структурних проблем суспільства знаходяться не на своїх місцях (так, найбільш підприємливі знаходяться на держслужбі, а найбільш консервативні - займаються бізнесом). Місяць - швидкість думки українця - як у Львові, так наприклад і в Дніпропетровську (там працює група, аналогічна Унівській, що теж створює план для міста)
Важко втиснути цікавий виступ в декілька абзаців, обов'язково подивіться відео, коли воно з'явиться на сайті TEDxKyiv.
Грицак&Глібовицький зробили ще декілька парадоксальних пропозицій, наприклад про те що найбільшою небезпекою для Львову є орієнтування в своїй економіці на туризм (найбільш "дозвільна" галузь -> збільшення корупції -> стагнація, тощо). В той самий час, у львів'ян є консенсус (і є база, що найголовніше - ми це з'ясували тут, у нашому "рейтингу" університетів ) що Львову потрібно позиціювати себе і розвиватися далі як освітній центр, як місце для гідного та зручного життя.
Далі була карта, з якої стало зрозуміло, що у різних міст країни є необхідні риси, якщо їх змішати у вірній пропорції ("вірна" тут - ключове слово) - країна просто таки приречена на успіх (якщо не заважатиме влада).
Насамкінець спікери заготували іще одне несподіване твердження, про те що навіть зменшення населення можна сприймати з оптимізмом - згідно одного із законів Мерфі, кількість інтелекту в популяції є константою, тому зменшення населення призводить до порозумнішання людей.
Організатори роздали призи - книжки від O'Reilly та футболки TEDxKyiv для тих хто найкраще твітив і фейзбучив, потім на сцену вийшла людина з іншої планети - Бліс Браун. Її виступ був out of time, space and theme. Однак, мені він сподобався - було дуже цікаво спостерігати за справді просвітленою людиною (цинічна половина мене говорить, що це внаслідок її великого досвіду роботи християнським пастором в Чикаго).
Потім було показано вже згадане відео з Хансом Рослінгом, в якому він дякував пральній машинці за те, що вона допомогла стати йому професором (Рослінгу потрібно якось виступити на пару з Славоєм Жижеком - це було б круто: поп-зірка від філософії + поп-зірка від статистики). Одним словом, Ханс Рослінг - це напів-бог.
Іван Пономаренко, архітектор-хакер.
Дуже класний виступ, сприйнятий залом "на ура". Іван розповів, як їх креативна група створила за пару сотень баксів оригінальний проект автомобільної розв`язки для Шулявського мосту, який в три рази ефективніше офіційного проекту за 6 млн гривень.
Авторам розв'язки вдалося подолати власні ментальні шаблони, однак чи вдасться це зробити в головах чиновників - є сумніви. Послідовно, останнім переваги нового підходу намагалися донести за допомогою
а. комп'ютерного дизайну
б. комп'ютерного моделювання
в. моделювання в реалі
(60 добровольців зі своїми машинами приїхали, накреслили модель нової рзв'язки і 3 години їздили по ній. Все це знімалося на відео, і потім була підрахована пропускна здатність розв'язки, що підтвердила висновки комп'ютерного моделювання )
Мій прогноз - інноваційна розв'язка буде спочатку побудована в багатьох інших країнах, і років через надцять її завезуть звідти і до нас. Ні, це якось песимістично. Треба вимагати у бюрократів в міській владі, щоб все-таки побудували її на Шулявці.
Іван цікаво розказав про трамваї, як зробити цей один з найкращих міський видів транспорту зручним і для автомобілістів. І ще про декілька транспортних хаків, які можна було б втілити в життя у Києві (до речі, у них є дуже цікавий сайт).
Потім була невелика пауза і соціолог з Могилянки Михайло Вінницький розказав про результати опитування аудиторії конференції. Анкети були роздані зранку, і їх заповнило більше 100 людей. Досліджували соціальний профіль - і він сильно відрізняється від загальноукраїнського (схожий на профілі студентів з США, і трохи менше - на студентів з Росії).
Також, Михайло порівнював результати опитування з профілями інших груп в різних країнах. Цікаво, що крім бажання реалізувати себе, у нашої групи дуже сильно був представлений гедонізм (молодість?).
Насамкінець виступив Валерій Бабич, керівник однойменної студії дизайну. З його виступу я з деяким подивом дізнався, що велику кількість документальних фільмів "про війну", на замовлення офіційної ідеологічної машини РФ, робила студія з Києва. Аудиторія тепло проводжала виступ доповідача, anyway.
Після виступів на сцену вийшли організатори конференції, які разом з багатьма волонтерами зробили величезну роботу. За власним бажанням, витрачаючи час і ресурси, за допомогою коштів компаній-партнерів, їм вдалося - повторю це ще раз - зробити конференцію світового рівня.
Що ж, будемо чекати ще кращого, наступного ТЕDxKyiv, завжди є куди зростати!
До речі, хто бажає допомогти в проведенні наступного TEDx або перекласти найцікавіші виступи з конференцій в інших країнах, зв'язуйтесь з організаторами.
