Гаррі Поттер у кожному з нас (після перегляду Напівкровного Принца)

І основною причиною цих відмінностей є, вочевидь, різний багаж пам'яті, пов’язаний з таким культурним продуктом, як «пригоди Гаррі Поттера».

Хтось прийшов на перегляд, тримаючи в голові всі попередні перипетії та подробиці розвитку персонажів, тоді як іншим доводиться розбиратися в усіх хитросплетіннях подій та стосунків, що пов’язують героїв, на ходу - протягом одного фільму.

Голівуд, звісно, враховує специфіку такої ситуації. Для максимального успіху кожен франчайзинг має проявляти максимальну гостинність до новоприбулих. Як і до числа християн, до спільноти любителів Гаррі Потера приєднатися ніколи не пізно: те, що ви пропустили всі попередні серії – не страшно, головне, щоб вам захотілося побачити наступні.

З часу першої книги юний Гаррі устиг сягнути статевої зрілості

Тому кожна нова серія однаково добре пристосована для перегляду різними категоріями глядачів, режисер подбає про те, щоб всі основні моменти були зрозумілі кожному.

Проте, звісно ж, позиція тих, хто знає більше, привілейована - і в Голлівуді завжди існують нюанси, що промовляють тільки до цієї привілейованої касти. Адже, зрештою, саме вона забезпечує стабільність касових зборів. Можна сказати, ця категорія глядачів становить собою унікальний соціокультурний феномен, створений зусиллями Джоан Роулінг та кіноіндустрії.

Наші спогади часто досить щільно бувають пов’язані з якимись продуктами масової культури. Згадуючи з друзями дитинство, приміром, ми нерідко апелюємо до улюблених мультфільмів, популярних «в той час» іграшок, чи книжок. Для цілого ж покоління сучасних підлітків таким квитком в дитинство, очевидно буде Гаррі Поттер.

Якась частина цих дітей - як свідчить статистика, досить значна - буквально зростала разом із хлопчиком в окулярах, в очікуваннях кожної наступної книжки, чи кожного наступного фільму. І унікальність відповідного кіносеріалу, мабуть, полягає передусім в тому, що всі події там відбуваються, так би мовити, в реальному часі.

Гаррі Поттер дорослішає синхронно зі своїми фанатами (запорукою чого, звісно, є наглядні трансформації Деніела Редкліфа). І більшість із того, що може пам’ятати Гаррі Поттер за останні 9 років свого життя, пам’ятають також і всі його шанувальники.

А це означає, що якийсь сегмент їх спогадів (з дитинства) повністю співпадає зі спогадами вигаданого персонажа Гаррі. Oсобливо актуально це для України, бо тут перша книжка вийшла майже одночасно з першим фільмом.

Спогади є однією з центральних тем останньої частини, яка нещодавно вийшла на екрани. Як ви пам’ятаєте, перша половина фільму побудована довкола професора Слизорога, якому належить один цінний спогад про молодого Волдеморта.

Професор Слизорог і Гаррі в його тіні

Завдання Гаррі Поттера полягає в тому, щоб змусити Слизорога цим спогадом поділитися, оскільки від нього залежить, як завжди, доля людства. Точніше, успіх боротьби з Волдемортом (спогад є ключем до розуміння його, так би мовити, стратегії виживання).

Зрештою, це не більш, ніж стандартний сюжетний хід: для успіху справи необхідно роздобути інформацію. Але все-таки цікаво, що ця інформація, довкола якої і крутиться до певного моменту весь сюжет, зберігається саме у вигляді спогаду.

При чому, що симптоматично: замість того, щоб просто переповісти Гарі свою давню розмову з Волдемортом, Слизоріг за допомогою чарівної палички видобуває спогад про цю розмову в себе з голови, поміщує в пробірку і передає її Гаррі Поттеру, останній же за допомогою спеціального пристрою має цей спогад подивитися.

Взагалі, це, здається, якась психологічна утопія, що відтворюється в багатьох фільмах - про кінематографічність спогадів. Про те, що фрагменти власної пам'яті можна дивитися як повноцінний фільм.

Професор Дамлдор і спогади у пробірках

В житті, звісно, все відбувається зовсім по-іншому. Наші, навіть найцінніші, спогади не рідко від нас вислизають, вони фрагментарні та неточні, до чого не в останню чергу спричинюється такий механізм, як витіснення.

Часто ми навіть не можемо згадати обличчя найближчих нам людей, не кажучи вже про інші деталі. Натомість у Гоґвoртсі в кабінеті професора Дамблдора для зберігання законсервованих в пробірках спогадів існує ціла окрема шафа.

Тож, за словами Дамлдора, спогад Слизорога є ключем до майбутнього розвитку подій. Точніше, минуле, що зберігається в цьому спогаді. Бажання його дізнатися і становить собою інтригу, що більшу частину часу просуває сюжет.

Але є також інша інтрига, що майже жодним чином не слугує для розвитку сюжету, а становить свого роду фон, підтримує напругу. Вона стосується фігури Северуса Снейпа.

На самому початку фільму постулюється його альянс з темними силами: він дає обіцянку сприяти Волдеморту в якійсь справі. Не зрозумілим залишається в якій саме, і чому він це робить. Разом з тим, протягом фільму підтримується сумнів щодо його щирості стосовно цього альянсу.

Інше запитання, що виникає в глядача: хто ж такий Напівкровний принц, про якого йдеться в назві. Відповіді частково з’ясовуються наприкінці фільму. Нам стає зрозуміло, про яку обіцянку йшлося на початку фільму - і Северус нібито і є той «напівкровний принц». Але ситуація від цього майже жодним чином не прояснюється.

Печальний і загадковий Северус Снейп

Незрозумілим залишається головне: чому Северус, якому Дамблдор завжди непохитно довіряв, допомагає Волдеморту ? І що ж означає це словосполучення - «Напівкровний принц»?

В найкращих традиціях серіалів, відповіді на ці запитання обіцяє дати наступна частина. Нескладно здогадатися, що Северус буде в ній одним з центральних персонажів. Але, тим часом глядач виходить з показу по суті ні з чим, залишившись перед відкритими запитаннями.

Цей відверто комерційний прийом з нерозгаданими таємницями спочатку, звісно, просто дратує. Але можна поглянути на ситуацію з іншого боку.

Відкрите запитання, як відомо, провокує пошук відповіді. Заінтриговані несподіваною поведінкою Северуса, в очікуванні наступного фільму, ми, очевидно, спробуємо самостійно розгадати його загадку. І як вказує нам історія зі Слизорогом, ключ до можливої розгадки варто шукати в минулому.

Спогад Дамблдора про першу зустріч з Волдемортом. Схоже, він спромігся запам’ятати набагато більше, ніж устиг побачити.

Звісно, нам не все відомо, але все ж, ймовірно, що в попередніх серіях з боку Северуса могли бути якісь жести, що можуть нам щось підказати щодо його дійсної позиції. Вийшовши з кінотеатру, ми намагаємося їх згадати.

І в цьому сенсі комерційний прийом виявляється унікальною можливістю зовсім іншого досвіду. Справа в тому, що на відміну від спогадів, пов’язаних з реальним життям, до спогадів, пов’язаних з Северусом у нас є унікальний доступ, свого роду чарівна шафа Дамблдора. Зрозуміло, це збірка всіх попередніх фільмів на DVD.

Всі ці спогади (які по праву є нашими, якщо ми, звісно, дивилися попередні фільми) ми можемо заново передивитися, так само як Гаррі Поттер дивився спогад професора Слизорога, і їх свідчення будуть цілком надійними. Що це, як не втілена в життя утопія про візуальну достовірність власної пам'яті?

Висновок з цього можна зробити такий: на людську пам'ять далеко не завжди можна покластися. І коли ми намагаємося згадати, приміром, наше дитинство, пам'ять звісно нас значною мірою підводить.

Але, як ми знаємо, в пам'яті цілого покоління підлітків є сегмент, що повністю співпадає з відповідним хронологічно сегментом в пам'яті вигаданого хлопчика Гаррі Поттера. І спогади, що зберігаються в цьому сегменті - ретельно і назавжди законсервовані. А це значить, що, цілком ймовірно, найнадійнішими спогадами з дитинства цих підлітків є спогади Гаррі Поттера.

-------------------------------

Офіційний слоган: "Я знов попрошу тебе багато про що, Гаррі..."

Слоган від ZaUA.org: "Якщо Поттер вам байдужий, на фільм можна не ходити"

голлівуд кіно культура останній кінопоказ кінорецензія