Начальник таксист

Спочатку мені здавалося, що це просто випадковість чи непорозуміння, але час показав: тенденція. Словом, якщо раніше, зупиняючи таксі, я зазвичай їздив у подряпаних «Ланосах» і ВАЗах з хамськими водіями під звуки «Владимирского централа», то сьогодні картина змінилася.

Шанси добратися з точки «А» в точку «Б» на машині преміум- або бізнес-класу з приємною музикою і ввічливим шофером значно збільшилися. Ще минулого літа, гальмуючи «тачку», можна було навіть не піднімати руку, дивлячись на машини ціною вище за двадцять тисяч доларів. Сьогодні їх власники із задоволенням і недорого доставлять вас куди завгодно. Воно і зрозуміло: серед водіїв виявилися ті, хто свого часу був менеджером середньої ланки і навіть вище начальство.

Історія Сергія Новицького-Завірюхи типова для багатьох українців: «До кризи я керував будівельною фірмою. Замовлення були невеликі, але жив безбідно. У 2007 купив у кредит свою «Нісан Максиму» за двадцять дві тисячі доларів. Тачка не нова, але все таки бізнес-клас. Зробив перший внесок – десять тисяч, залишену суму домовилися виплачувати з розрахунку п'ятсот доларів щомісячно. Сподівався, що до середини 2009 розплачуся остаточно. Але минулою осінню фірму довелося закрити. Повністю. Ще підвели партнери – у результаті залишився без роботи й у боргах, адже кредит брав не тільки на машину».

Колишній керівник фірми Сергій грачує на своїй машині бізнес-класу

Після нового року Сергій два місяці "грачував". Це заняття, звичайно, багато грошей не приносить, але на безриб'ї вибирати доводиться тільки серед раків. Сьогодні справи почали налагоджуватися, і спеціально Сергій не виїжджає, щоб підробити візництвом, але від пасажирів не відмовляється, як це було раніше. Водій-будівельник сподівається, що до середини літа гривня не впаде. А більш Сергію нічого й не треба: до цього часу авто-кредит буде виплачений.

- Усе, що відбувається зараз, нагадало мені кризу 1998-ого року, - каже водій "Шкода-Октавія" Андрій Болот. - Тоді я купив свою першу машину. Це був "Опель". Я працював на фірмі, де мені в один день оголосили, що грошей платити не будуть, але офіційно не звільняли, та дозволяли робити що хочу. Я щодня приїжджав на роботу, відзначався й відправлявся "грачувати". Сьогодні я заступник директора тієї фірми, і своїх працівників відправив у відпустку. "Грачую", оскільки не можу виплатити кредит за свою "Шкоду", яку взяв десять місяців тому. У грудні , щоправда, хотів повернути своє авто банку, але виходило так, що воно подешевшало ледве не вдвічі. Якщо би я повернув машину, то залишився би ще винен. Тому подумав: нехай вона відпрацьовує саму себе.

Сам Андрій із Вишневого, а це містечко в декількох кілометрах від Києва, де живе велика кількість людей, які працюють у столиці. Раніше він їздив з ранку сам, зараз завжди бере людей до метро "Нивки". По дорозі назад увечері - те ж саме. У цілому в день виходить близько тридцяти гривень - це, звичайно, не ті гроші, заробляючи які можна звільнитися від кредитного ярма, але й нехтувати ними не має права.

Крім того, сьогодні, коли практично немає роботи, у графіку Андрія безліч «вікон», заповнювати які доводиться "грачуванням". І якщо Сергій займається цим знехотя - для нього це відчутне зниження статусу, - то Андрій вважає, що будь-яка робота хороша: «Я навіть думав, чи не піти мені в таксисти, - говорить він. - І, напевно, якщо криза затягнеться, то так і зроблю. Але тоді треба буде оформлятися офіційно у фірму, ставати частиною системи, і це краще, ніж бути самотнім вовком.

Наприклад, я знаю шоферів, які працюють усього по дві години - із чотирьох до шести годин ранку біля " біля "Московського" автовокзалу. Возити додому тих, хто приїхав у Київ на ранкових автобусах - справа вигідна. Пару разів я з'являвся там у самий "рибний" час. Мене відразу примітили й сказали, щоб більше не бачили».

Андрій говорить, що звичайний таксист сьогодні має не більш шестисот доларів на місяць «чистими». До кризи такі суми взагалі грішми не вважалися , але зараз - інша справа.

Ще в нього з'явилася ідея ("можливо, утопічна") - організувати vіp- таксі, де водіями працювали б люди на машинах преміум і бізнесу-класу. Адже якщо є ті, кому не однаково, де харчуватися - у фаст-фуді або в дорогому ресторані, то теоретично повинні бути особи, яким не однаково, на чому їздити з гостей додому. Звичайно, такі поїздки були б у кілька разів дорожчими ніж звичайні, але ж тут можна організувати відповідний рівень послуг. Вимуштруваний, як гарний офіціант, водій запропонує такому клієнтові сигару, включить "музику товстих " - джаз, а по дорозі заверне у квітковий магазин, щоб дама замовника остаточно прийшла в захват. У столиці одна фірма намагалася організувати щось подібне, але відмовилася від своєї затії.

«Ці водії на "крутих" тачках уже в печінках сидять, - говорить професійний таксист Василь. Чекаючи замовлень він паркується в районі столичної станції метро «Героїв Дніпра», звідки зокрема їдуть машині до Вишгорода та далі. - Ми працюємо, як нормальні громадяни, платимо податки, а вони нам псують усю малину. Ти їдеш по дорозі , бачиш, що хтось "голосує", готуєшся взяти пасажира. А перед тобою їде який-небудь «Фольсваген». Він зупиняється й перехоплює в тебе клієнта: звичайний пасажир сяде покататися у "Фольсваген", а не на "шестірку".

Тим більше ці водії звичайно погоджуються на будь-яку ціну, яку назве клієнт: вони не платять ні конторі, ні державі. Виходить, що бажаючих проїхати на таксі стало менше, а тих , хто їх готовий підвезти, - більше. Правильно у свій час Черновецький хотів дати по голові всім лівим "грачам", шкода, що не в нього не вийшло».

Втім, як вважає Василь, стан справ, який ми спостерігаємо сьогодні, - тимчасовий. Так що поспішаєте скористатися послугами vіp- таксі. Економісти говорять, що наступна криза прийде не скоро.

суспільство криза економіка таксі