Тенденція виробництва: менш якісно, але просто і дешево

Отже, 2001-го в США було продано колосальну кількість одноразових фотокамер: 181 мільйон - проти з 7 мільйонами цифрових. Вхопившись за цю можливість, Каплан і Бронштейн створюють компанію Pure Digital Technologies і починають експериментувати, щоб перевірити, чи можуть вони звести докупи цифрові технології та простий масовий продукт. Дітище свого експерименту вони називають одноразовим цифровим фотоапаратом (Single Use Digital Camera).

Ця багатообіцяюча концепція провалилась.

Проблема була в самій моделі виробництва і збуту - очікувалось, що 20-доларові фотоапарати люди повертатимуть у магазин, щоб отримати взамін надруковані фотографії та диск із цифровим матеріалом. Але покупці не спішили повертати пристрої.

Деяким було достатньо того, що вони мали можливість переглядати фото на маленькому 1,4 дюймовому екрані апарата, відкладаючи друк на потім.

Винахідливіші додумувалися зламувати фотоапарати й завантажувати вміст їх пам’яті на комп’ютер, через що у них взагалі пропадала потреба повертати покупку.

Але з цього провального досвіду підприємці винесли важливий урок. Покупець готовий пожертвувати якістю заради дешевого і зручного у використанні продукту. В результаті Pure Digital пішла на значні поступки для збиття ціни, використовуючи у своїй продукції дешеві деталі.

Фото виходили нормальними, але не чудовими. Тим не менше, компанія продала 3 мільйони фотоапаратів.

Згодом Pure Digital взялася за випуск відеокамер за аналогічною схемою і в 2007 році створила Flip Ultra. Відеокартинка не могла похвалитися телевізійною якістю, але зате сама камера була маленька, недорога і дуже проста в використанні.

Компанія не прогадала і цього разу – на сьогодні Flip Ultra та схожі моделі продаються в США якнайкраще, покриваючи 17 % ринку відеокамер. Sony та Canon з щосили намагаються не відстати.

Такого роду успіх застав інші компанії зненацька, хоч і був досить передбачуваний. Його можна пояснити недавнім тріумфом того, що можна назвати «досить непогані технології».

Дешеві та прості пристрої заполонили покупців. Гарячі новини ми читаємо на блогах, за кордон дзвонимо по Skype, дивимося відео на маленькому екрані комп’ютерів замість телевізора...

...І все більше й більше з нас носить з собою невеличкі, малопотужні ноутбуки. Досить непогані, щоб якраз швидко задовольнити найнеобхідніше потреби: перевірити пошту та написати пост у ЖЖ.

То що ж сталося? А сталося те, що через постійний поспіх, в якому перебуває сучасний світ, ми почали віддавати перевагу гнучкості перед точністю, зручності перед якістю, простоті та швидкості використання перед можливостями вибору налаштувань.

Такі зміни пішли вже досить далеко і глибоко, фактично міняючи наше уявлення про «високоякісний» продукт. І вони відбуваються всюди – оскільки багато сфер прив’язані до цифрової продукції, починаючи з медицини й закінчуючи воєнним комплексом, то поширення «досить непоганих» речей і технологій продовжується.

Ця тенденція, варто додати, прийшла якраз вчасно. В період найгіршої за останні 75 років рецесії саме дешеві і прості продукти тримають на плаву виробництво та малий бізнес.

В розпал кризи, в передріздвяний період 2008 року продажі Pure Digital не тільки не впали, а зросли на 200 відсотків. В травні цього року компанія була куплена гігантом ринку Cisco за 590 мільйонів доларів.

Дехто може сказати, що все це сприяє поширенню низькопробного товару. Але насправді те, що відбувається – це крок вперед. І бізнесу треба звикати до такого стану речей, бо «досить непогана» революція тільки почалася.

У жовтні минулого року на конференції в Лондоні професор Клай Шіркі сказав: «Не вірте в міф якості». Говорячи про майбутнє Інтернет-технологій, він звернув увагу слухачів на формат mp3.

З появою формату mp3, зазначив професор, музична індустрія насміхалася з нього - бо в порівнянні з CD він звучав жахливо. Тоді студії запису не зрозуміли, що mp3 - хоч і забезпечував доволі низьку якість аудіо-записів - мав ряд компенсуючих позитивних рис.

Зменшуючи розмір аудіо-файлів, mp3 формат дозволяв завантажувати і зберігати музику на комп’ютері, і більше того – в Інтернеті. І як виявилось, ці переваги означали набагато більше для любителів музики, ніж перевага якості.

Все це відбулося незадовго до того, як студії звукозапису почали заламувати руки, жаліючись на спад продажів CD.

До певної міри, історія mp3 формату підпадає під класичну модель руйнівної технології, яка описана Клейтоном Крістерсеном в книжці Дилема інноваторів (The Innovator's Dilemma).

Руйнівні технології, як пояснює автор, часто виникають на піку розвитку ринку, через що їх ігнорують вже існуючі гравці. Ці технології згодом стають потужнішими і витонченішими, та доходять в своєму розвитку до тієї межі, коли вони порушують основи старої системи. Так стається і з «досить непоганими» технологіями. Формат mp3 виник під час ринкового буму, був проігнорований, а згодом перевернув музичну індустрію з ніг на голову.

В результаті те, що сталося з mp3 та іншими «досить непоганими» технологіями, можна пояснити тим, що просто змінилися наші цінності. І ці зміни настільки значні, що старі мірки майже втратили своє значення. Можете називати це ефектом mp3.

Такі процеси повторювались знову і знову. Згадаймо для прикладу історію програмного забезпечення. Роками програмне забезпечення, зазвичай випущене Microsoft, купувалося і встановлювалось на комп’ютер. Але з розвитком сервісів типу Gmail, багато користувачів почали звертатися до Інтернету для виконання базових завдань - друкування, створення баз даних, електронної пошти.

Такий сервіс має багато вад і сильно залежить від швидкості вашого Інтернету. Тим не менше, десятки мільйонів людей користуються тим же Gmail. Microsoft, звичайно ж, зараз чимдуж намагається адаптувати свої програми до нових смаків.

Якщо порівняти риси інтернет-сервісів з рисами mp3 чи Flip, то можна побачити чітку модель. Атрибути, які зараз мають значення - доступність і доступ. Тому зараз ми звертаємо увагу в основному на три речі: простота використання, безперервна доступність та низька ціна.

Чи можливо знайти це все в сучасних технологіях? Чи доступні такі технології всюди і у будь-який час? І чи є вони настільки дешевими, що ми і не думаємо про їх ціну? Продукти, які виграють за рахунок ефекту MP3, наголошують на одній чи кількох з цих рис. І з радістю жертвують потужністю і якістю, щоб досягти такого ефекту.

За традиційними військовими стандартами, літак MQ-1 Predator ("Хижак") не дотягує до винищувача. Його максимальна швидкість 135 миль (217 кілометроів) на годину. Його максимальна висота польоту – 25 тисяч футів (7620 метрів). Він може перевозити ракетні снаряди, які не перевищують вагу в 100 фунтів (45 кг). Він на пропелері!

Для порівняння, A-10 Thunderbolt може летіти зі швидкістю 420 миль на годину на висоті 45 тисяч футів та перевозити 16 тисяч фунтів бомб. Це якщо не згадувати про його 30-тиміліметрову гармату.

Обидва ці літаки використовуються для спостереження та близької підтримки з повітря. Але все частіше й частіше воєнні звертаються до безпілотного "Хижака". За останні два роки літаки цього типу відлітали 250 тисяч годин, при цьому майже повністю в бойових польотах. Їх відправляли на Балкани, в Пакистан, Афганістан та Ірак.

Чому ж, якщо пілотовані літаки настільки кращі, "Хижак" захоплює ринок військової техніки? Та тому, що військове авіабудівництво переживає свою версію ефекту mp3.

Є принаймні одна перевага, яку Хижак має над пілотними літаками – він може перебувати в повітрі практично постійно. Будівництво безпілотного літака відносно дешеве, такі літаки можуть летіти більш як 20 годин без перерви, і їх не обтяжують пілоти, яким треба спати, їсти, і ходити в туалет (і які можуть загинути, якщо літак збито).

В Афганістані та Іраку "Хижак" є в наявності і готовий до бою фактично завжди, коли він потрібен. Іншими словами, доступність стала основною цінністю авіабудівництва, і важить так само, а часом і більш ніж швидкість, висота польоту та боєприпаси.

«Проводити операції того роду, які ми проводимо з "Хижаком", раніше були просто неможливо», - каже військовий Ерік Метьюсон. "Хижак" уможливив новий тип стратегії – контрольовані на відстані "хірургічні напади", з використанням меншої кількості солдатів та боєприпасів.

Такий урок був несподіванкою для повітряних сил США, і його позитивні наслідки збираються розвивати і надалі.

Фактично, «досить непогані» технології вже приносять плоди в двох інших великих індустріях: юриспруденції та медицині.

Річард Грант є піонером у сфері, яку називають е-юриспруденція (elawyering).

Не варто плутати цю сферу з веб-сторінками, які просто пропонують юридичні документи для завантаження. Грант пояснює: «Е- юриспруденція – це реальні юристи та клієнти».

Такі послуги базуються на певних Інтернет-програмах та сервісах. Наприклад, Грант власноруч створив онлайн-калькулятор, який допомагає парам організувати відносно мирне розлучення. Є також програми, які допомагають людям визначити, під яку саме статтю про банкрутство вони підпадають.

Ці програми генерують юридичні бланки для заповнення, які потім можуть переглянути юристи з ліцензією та дати поради по телефону. Такого роду послуги допомагають розібратися з великим об’ємом документів - вони відносно дешеві, оперативні та доступні з будь-якого місця в будь-який час.

У випадку медицини, початок «досить непоганої» революції можна побачити в новій ініціативі компанії Kaiser Permanente.

Kaiser, найбільша неприбуткова медична організація в США, довший час використовувала просту стратегію – споруджувала повністю укомплектовану лікарню зі штатом у 50 чи більше лікарів. Але такий підхід змушував пацієнтів, які не жили поблизу лікарні, проїжджати значні відстані навіть для рутинної консультації з лікарем.

В той же час, Kaiser стала однією з найбільш високотехнологічних компаній в індустрії, використовуючи найсучасніші технології, в тому числі Інтернет. Пацієнт може написати е-мейл лікарю, отримати результати аналізів і призначити консультацію, не виходячи з дому.

В 2007 Kaiser вирішила провести експеримент – замість того, щоб будувати нову лікарню, компанія винайняла місце в торгівельному центрі, обладнала там високотехнологічний офіс, та найняла двох лікарів. До такої мікроклініки пацієнти можуть звертатися у більшості випадків, а вже за потреби їх направляють до великої лікарні. І ця система спрацювала. Вона змогла задовольнити 80% потреб пацієнтів.

80% - це не випадкове число. Воно підпадає під відомий принцип Парето - так зване правило 80/20. Його можна пояснити так: 20% зусилля і потужностей забезпечують 80% потреб споживачів.

Це означає, що можна сильно спростити продукт чи послугу для збільшення їх доступності, і тим не менше зберегти 80% тих якостей, які потрібні споживачу. Фактично, саме так високоякісний продукт чи послуга стають «досить непоганими».

Феномен «досить непоганої» революції, звичайно ж, не обмежиться лікарнями, юристами, чи військовими кампаніями. Якщо все більше і більше індустрій переносять свій бізнес он-лайн, то рано чи пізно вони також оцінять переваги «досить непоганих» технологій, основна перевага яких – максимальна доступність.

Ці технології – відображення нашої нової системи цінностей. Ми змінилися. Щоб виграти від ефекту mp3, компаніям теж доведеться мінятися.

Цей текст був уперше опублікований на сайті ZaUA.org у вересні 2009 року

музика інозмі армія технології концепція економіка