Газове меню України. Особливі делікатеси у Фірташа (ВІЗУАЛІЗАЦІЯ)

Автор: Сергій Лук'янчук

Для початку- невелика преамбула про поточну ситуацію на газових фронтах.

Газові перемовини, про "неминучий успіх" яких команда Януковича-Азарова заявляла не менше п'яти разів (і щоразу отримувала з цього приводу ляпаса від російської сторони - мовляв, ніяких успіхів нема), таки добігають кінця. Не тому, що Україні вдалося домовитися з Росією у у вже традиційному для нашої країни режимі - або напередодні новорічних свят, або в перші дні нового року - на фоні чергової газово-транзитної війни. А просто тому, що час на прийняття цих домовленостей фактично вичерпано.

Днями очікується черговий раунд переговорів по ціні на імпортований з Росії газ - за участю чи то Януковича, чи то Азарова. Наразі важко сказати, чи приведе він до якихось конкретних результатів. З упевненістю можна говорити лише про одне: "російські брати" виставили такі умови зниження ціни, які в буквальному сенсі цього слова залишають українських братів без контролю над газотранспортною системою України.

Перед цим українська влада робила наївні спроби відбитися "малою кров'ю." Найсвіжішою ідеєю було надання рублю статусу резервної валюти в Україні - імовірно, українська сторона погодилася отримувати платню за транзит газу в рублях, а не в доларах. Однак фрейдистська обмовка Путіна, який, говорячи на засіданні уряду про здобуття 100% контролю над білоруською газотранспортною системою, замість "Білорусь" сказав "Україна", показово свідчить про те, що Кремль не збирається обмежувати свої апетити - і хоче проковтнути все.

У розпачі Азаров видав розпорядження готувати проект бюджету з ціною 400 доларів - замість 230-150, які він намагався виторгувати протягом року. І заявив - а що йому лишається робити - що "Україна таку ціну витримає".

А тепер - найцікавіше. "Тексти" зробили візуалізацію найсвіжіших на даний момент даних із надходження в Україну та споживання в ній природного газу (січень-вересень 2011 року). І тепер маємо змогу із цифрами в руках оцінити, хто в Україні подорожчання газу витримає, а хто - ні.

Для початку подивимося, скільки газу отримує Україна, і з яких джерел. Для того, щоб отримати конкретну цифру в мільярдах кубометрів, клікніть на відповідний блок діаграми.

Найбільш шокуючий висновок - в Україні з'явилося суверенне "газове князівство", підпорядковане олігархові Дмитру Фірташу.

Фірташ у газовій галузі наразі має такі свободи, про які не мріялося ні Бакаю, ні Тимошенко в часи "Ітери" та "ЄЕСУ". Його структури отримали право як постачати в Україну газ в обхід "Газпрому" та "Нафтогазу", так і експортувати його за кордон.

"Ostchem Фірташа" - це компанія Ostchem Holding, яка в період по вересень 2011 року імпортувала в Україну в якості сировини для власного хімічного виробництва 3,069 мільярдів кубометрів газу - за офіційною версією, середньоазійського походження (Туркменія, Казахстан, Узбекистан).

ЦЕ - НЕЙМОВІРНА ПІЛЬГА. В Росії є чимало компаній, які могли б експортувати власний газ. Так само є немало споживачів за межами Росії, які із задоволенням купували б у Середній Азії газ безпосередньо у власника і прокачували до себе через Росію. Однак подібні речі Росія не дозволяє нікому. Все постачання відбувається виключно через "Газпром". Наразі виняток один - Фірташ.

Однак цим фантастичні газові повноваження Фірташа не вичерпуються. Як відомо, компанія "РосУкрЕнерго" відсудила право на 11 мільярдів кубометрів газу, які перед цим були "реквізовані" за умовами газової угоди Путіна-Тимошенко на початку 2009 року. Цей газ "РосУкрЕнерго" відправить на експорт.

Як бачимо, навіть якщо газ для України коштуватиме не 400, а 1400 доларів за 1000 кубометрів, структури Фірташа від цього ніскільки не постраждають.

А тепер спробуємо оцінити, хто найбільше постраждає від гіпотетичного подорожчання газу в 2012 році. В першу чергу - це люди, які платять за послуги централізованого опалення. Ті 9,5 мільярдів кубометрів, які спожила комуналка в 2010 році, не покриваються за рахунок власного видобутку України (близько 20 мільярдів кубів). Це - суто імпортний газ. А якщо врахувати системну неефективність теплокомуненерго в Україні та принципове небажання знижувати споживання газу в цій сфері (влада не спроможна це зробити, а власникам облгазів аж ніяк не цікаво скорочувати власні прибутки), то зрозуміло, що сподіватися на скорочення витрат за рахунок економії газу не доводиться.

Друга найбільш вразлива категорія - це енергетика. Тут також все очевидно - газ залишається основним паливом для ТЕС, розмови про перехід на вугілля так і залишилися розмовами (що насправді й добре - користі з цього було б менше, ніж шкоди). Подорожчання газу означає неминучий ріст тарифів на електроенергію - як для промисловості, так і для населення.

Треті кандидати в постраждалі - металургія. Втім, саме тут загроза найменша. По-перше, найбільш передбачливі власники меткомбінатів протягом кількох років вели роботи з модернізації виробництва та скорочення споживання газу. Певною мірою це дало результат. А по-друге, металургійне лобі у партії Регіонів буде шукати - і знайде - способи компенсації. Інструментів тут безліч - від податкових пільг до схем, аналогічних Ostchem Фірташа: коли "обрані" зможуть купувати газ не через "Газпром" і "Нафтогаз", а безпосередньо. Інша справа, що таких щасливчиків буде дуже-дуже небагато.

Додавши два і два, отримуємо чотири. Найбільше від росту цін на газ постраждає народ. Причому постраждає потрійно - від здорожчання опалення, збільшення тарифів на електроенергію та росту цін на товари, спричиненого збільшенням витрат на електроенергію для промисловості. Логічно буде очікувати подорожчання і газу для населення - він-то український, але на кубометрі газу це не написано.

***

Візуалізація підготована за підтримки Фонду "Відродження"

газ інфографіка datavis візуалізація