Рубль!? Що Україна втрачає від розрахунки із «Газпромом» в рублях і як на цьому заробляють.

1. Навіщо нам переходити на рублі?

У Нацбанку порахували, що завдяки переходу на оплату газу в рублях, можна буде зекономити до $8 млрд. золотовалютних резервів, які не потрібно викидати на ринок, аби «Нафтогаз» купив необхідну суму і не обвалив гривню. За останні кілька місяців рубль девальвував по відношенню до долара на 10%, тоді як долар відносно гривні лишився стабільним. Проте на курсовій різниці багато заробити не вдасться: ціна у контрактах зафіксована в доларах.

Отже, якою б не була пропорція долара і рубля в платіжній корзині, це співвідношення буде в будь-якому разі залежатиме від поточного курсу цих двох валют. На відміну від долара, швидко запозичити додаткові ресурси у рублях, аби перекрити (за принципом «піраміди») інший зовнішній борг у цій валюті, буде практично неможливо. Тому що єдиним рублевим кредитором є Росія. Тоді як у доларах кредитують десятки установ.

2. Скільки проплат здійснено?

Офіційно відомо про одну рублеву проплату – в грудні. Тоді частина зобов’язань була виконана в доларах ($210 млн.), а частина в рублях – 7,2 млрд. руб. Незважаючи на те, що «Нафтогаз» уже здійснював проплату за грудневий газ, про використання рубля невідомо.

3. Що буде, коли рубль стане резервною валютою?

Нацбанк планує, що третина резервів (близько $10 млрд.) може перетворитися на рублі уже до кінця 2012 року. Такий крок за словами голови НБУ Сергія Арбузова, дозволить створити в країні «ринок рублів», перевівши попередньо щонайменше 10 – 20% товарообігу у цю валюту, тобто $4,5 – 9 млрд. на рік.

При тому що для покриття потреб «Нафтогазу» в оплаті газових поставок необхідно щонайменше $9 – 10 млрд. Що більше резервів буде накопичено у російських рублях, то більшою буде спокуса щораз нарощувати кредитування країни у російських фінустановах. Наприклад, із таким формулюванням: у нас же є рублі в резервах, тому нашим російським друзям простіше з нами працювати. Або з таким: наявність резервів у рублях – вимога російських банків, а вони одні зараз дають доступні кредити, от ми й підготувалися. Колишній міністр фінансів Віктор Пинзеник вбачає «рублеорієнтовану політику» саме в бажанні підсадити країну на борговий гачок сусідів. Борги ж перед Росією, як відомо, віддаються не тільки грошима, але й активами. Не виключено, що таким активом може стати або ГТС, або сам «Нафтогаз».

4. Як вплине на економіку зниження / підвищення курсу рубля відносно долара?

Коли рубль слабшає, гривня відносно нього дорожчатиме, тому що вона «прив’язана» до долара. Відтак якщо ціни будуть номінуватися в доларах, для нас девальвація рубля нічого не змінить – за меншу суму гривень ми зможемо купити більше рублів, але на ту саму кількість доларів.

Але є інший ризик: якщо Нацбанк доведе до третини рубльову частину наших резервів, то разом зі слабким «дерев’яним» падатиме і наш фінансовий захист. Адже номінована у рублях частина резервів теж знецінюватиметься. Оскільки рубль поки що не вільно конвертований, швидко позбутися цієї частки не вийде. Коли ж курс рубля посилюватиметься (а це може статися уже влітку через спадання рецесії у Європі та зростання попиту на російські товари), Україна змушена буде брати на себе валютні ризики і переплачувати, переконаний керівник ІАЦ Forex Club в Україні Микола Івченко. Проте порівняно із $8 млрд. потенційно зекономлених резервів – це невелика втрата для споживачів в Україні.

5. Де «Нафтогазу» взяти рублі?

Для першої проплати, згідно із даними систем, що фіксують попит і пропозицію на валюту на міжбанківському ринку, валюту купили на українському міжбанківському ринку. Причому для ринку ця операція була очікуваною.

За одну добу ціна на рубль підскочила на 0,47 коп. 2 грудня, коли «Нафтогаз» саме вийшов на торги, ціна ще трохи піднялась і стала 0,2608 / 0,2612 (+0,06 коп.). Якщо припустити, що 30 листопада хтось на ринку запасся рублями на суму у 7,2 млрд. руб. (витративши 1,8424 млрд. грн.) і продав їх 2 грудня, то навар склав 38,24 млн. грн. на одній тільки цій валютообмінній операції.

Не кажучи вже про традиційну комісію за купівлю / продаж валюти в інтересах клієнта в розмірі 0,1% від суми (1,88 млн. грн.). Уявити, що хтось «навмання» витратив понад $200 млн. на зазвичай нікому не потрібні російські рублі, не маючи гарантій швидкого повернення гривень – просто неможливо.

А що як припустити, що ми будемо купувати рублі не напряму на міжбанку, а за долари? Візьмемо для прикладу той самий день 2 грудня – коли «Нафтогаз» купував рублі на нашому міжбанку. В цей день долар у нас коштував 8,02 / 8,0240 грн. (купівля/продаж). В цей же час на російському міжбанку (припустимо, що рублі будуть купуватися саме там) долар купували/продавали за 30,67 / 30,89 руб./$. Щоб у фіналі, пройшовши через два валютні горнила, отримати 7,2 млрд. рублів, від початку треба «озброїтися» сумою у 1,8828 млрд. грн., що на 2,11 млн. грн. більше, ніж при прямому продажу. Тобто фактично ніякої різниці.

А тепер, озброївшись цими знаннями, давайте ще раз подивимося на ситуацію 30 листопада. Історія міняється. Бо при прямій закупівлі рублів на українському міжбанку можна зекономити 40,5 мільйонів гривень, ніж, якщо купувати в Росії через долар. Тобто той, хто купував рублі для «Нафтогазу», заздалегідь знав про те, як підуть курси, і вибрав не «транзитний», а саме прямий спосіб продажу рублів монополії, попередньо сконцентрувавши гроші в своїх руках. Імовірно, навіть на російському ринку.

Колишній заступник прес-секретаря «Нафтогазу», а нині експерт Інституту енергетичних досліджень Дмитро Маруніч припустив, що головним «оператором» закупівлі російських рублів для державного монополіста виступив «Дельта банк». За підрахунками «Текстів», протягом 2011 року банк Миколи Лагуна купив у «Нафтогазу» облігацій внутрішньої позики на близько 17,5 млрд. грн. – це понад половина усіх облігацій, які уряд випустив минулого року заради того, аби компанія могла розраховуватися із боргами перед «Газпромом».

Схема діє просто: уряд випускає ОВДП, потім вносить їх у статутний капітал «Нафтогазу», компанія виходить на ринок і продає папери банкам. Зазвичай це Ощадбанк і Укрексімбанк (бо більше папери уряду мало кому цікаві). Проте в 2011 році «Дельта» став найактивнішим покупцем паперів. За спостереженнями Маруніча, далі ОВДП були перепродані «Ощадбанку» і «Ексіму», а «Дельта» лишив собі лише маржу. Втім, слід відзначити, що все це лише версія. І така тісна фінансова співпраця ще не означає, що в банку продавали «Нафтогазові» валюту. Навіть незважаючи на те, що на погашення листопадового боргу пішли гроші, отримані саме від «Дельти».

6. Що забирає/дає рубль іншим секторам економіки?

Оскільки уряд витрачати золотовалютні резерви на купівлю рубля, або ж власне рубль із цих резервів на потреби виконання газових контрактів, іншим галузям доведеться заробляти для «Нафтогазу» російську валюту, експортуючи більше до Росії.

Якщо «вигоди» від цієї співпраці не побачать приватні компанії, то у держави завжди є можливості закрити цю частку товарообігу постачаннями державних підприємств. Нарощення експорту в Росію (сьогодні співвідношення нашого експорту та імпорту з Росії – 1:1,5) – чи не єдина можливість уникнути «транзитної» купівлі рублів через долар.

Окрім хіба що кредитів для українських підприємств у цій валюті від російських банків чи оплати росіянами транзиту газу у Європу рублями. Незважаючи на те, що надходження від останнього є найменш болісними для економіки, їх буде явно недостатньо для виконання всіх зобов’язань перед «Газпромом». Втім, ще неясно, чи буде в Росії попит на таку кількість товарів, які б забезпечили потреби нашої країни в газі за рублі.

На сьогодні очевидно, що обсяги торгівлі між двома країнами поки що вперлися в стелю, а товарообіг збільшується тільки завдяки зростанню ціни на газ.

газпром загроза росія економіка рубль уряд Нафтогаз