Росія-Грузія: фантомні болі серпня (чи буде нова війна)
Росія готова застосувати силу проти Грузії. Грузія хоче війни з Росією. Обама дзвонив Медвєдєву. Байден дзвонив Саакашвілі. Грузинська армія – найбоєздатніша у регіоні. Росія вдвічі збільшує кількість солдат у Південній Осетії. В Грузії презентують фонд, присвячений російській агресії. У Південні Осетії відкриють музей геноциду.
Це – заголовки новин останніх днів. Вочевидь, підготовка до 8 серпня, річниці російсько-грузинської війни, триває повним ходом – при чому з обох сторін. І Росія, і Грузія нічим не обмежені у своїх спекуляціях: вони можуть "нагнітати" скільки завгодно, і ніхто не звинуватить їх у брехні.
Автор: Аманда Щур
За рік, який минув після війни, так і не з’явилося незалежної оцінки подій серпня 2008 року. Тому ані Росія, ані Грузія не можуть собі відмовити у задоволенні поспекулювати на минулорічному конфлікті, лякаючи всіх новою війною.
Пошук винного
Хоча торік під час конфлікту світова спільнота майже одноголосно підтримала Грузію, це були лише заяви дипломатів. Щоб не допустити подібного сценарію вдруге, потрібні були документи, які підтверджують вину Росії.
ЄС створив комісію, яка кілька місяців вивчала ситуацію на місцях та документи, надані обома сторонами. Результати роботи мали бути презентовані 31 липня. Але європейські рефері взяли ще місяць на роботу – кажуть, з’явилися нові факти.
На початку липня німецька преса - до рук якої нібито потрапили матеріали цього звіту - писала, що у ньому йшлося про вину Грузії у розв’язанні конфлікту. Комісія нібито шукала докази того, що російські танки увійшли у Південну Осетію лишень після того, як грузини атакували столицю регіону. Але не знайшла, стверджують журналісти.
Інший звіт у четвер 6 серпня презентує грузинський уряд. У ньому про минулорічний конфлікт йдеться як про реалізацію російського плану стосовно захоплення сусідніх територій. Грузинські урядовці також наполягатимуть на тому, що Росія мала на меті перешкодити Грузії інтегруватися до західних структур.
Кожна зі сторін продовжує надавати документи та довідки, які підтверджують її версію початку конфлікту. Справжність більшості з цих документів перевірити неможливо. Поки європейці розв’язують російсько-грузинський ребус, самі країни демонструють готовність розпочати новий конфлікт.
Перемога металобрухту
Не дивлячись на кількість і якість аргументів на користь нового російсько-грузинського конфлікту (демонстрація зброї під час останніх військових навчань «Кавказ-2009» та «Щит-2009», включення до процесу керівництва США, чисельні тематичні заяви та інтерв’ю президентів РФ та Грузії), скидається на те, що нового конфлікту не буде.
Справа в тому, що жодна з країн – ані Росія, ані Грузія – не почуваються впевнено на міжнародній арені і не мають конкретних цілей, яких можна було б досягти шляхом конфлікту. (Про задоволення різного роду комплексів та амбіцій державницького характеру тут не йдеться).
Ось речі, які були визначальними для початку конфлікту торік:
НАТО і США
Росія мала бути агресивною для того, щоб продемонструвати США та Північноатлантичному альянсу, що Грузія є російською сферою впливу і американцям там нема чого робити. Грузія мала бути відважною, щоб продемонструвати тим же США та НАТО те, що вона гідна стати членом організації. Всі старалися.
В результаті Грузія на отримала ПДЧ, а розмови про її членство у альянсі стали все більш філософськими. За цей рік змінився президент США та генеральний секретар НАТО. Кожен з новообраних керманичів передусім взявся вибудовувати дружні стосунки з Росією. Грузія відійшла на дальній план. А у РФ наразі немає потреби доводити щось альянсу, розпочинаючи конфлікт.
Зброя і армія
Грузія останніми роками вибудовувала компактну боєздатну армію. Під час п’ятиденного конфлікту вона продемонструвала сильну систему протиповітряної оборони та безліч вдалих маневрів.
Проте кількісний фактор вирішив долю конфлікту: Грузія втратила дуже багато техніки, яку не поновила досі. Світ дуже обережно продає зброю грузинам – бояться російських санкцій.
Росіяни торік перемогли переважно «металобрухтом».
Навіть російські військовики визнавали, що військова тактика була побудована бездарно. Один лише факт: грузинам вдалося збити стратегічний бомбардувальник Ту-22М3, який взагалі не призначений для такого роду конфліктів, але був випущений російським командуванням.
Наразі у армії РФ тривають глибокі реформи. Їм невигідно воювати напівхаотичною структурою: знов матимуть неспівмірні втрати і виглядатимуть смішно.
Грузії ж просто немає чим воювати.
Вчора, 5 серпня, російське МЗС заявило, що накладатиме економічні санкції на Україну, якщо вона продовжуватиме постачати зброю до Грузії. Українське міжнародне відомство наполягає, що керується міжнародними конвенціями і не порушує жодних законів, продаючи Грузії зброю.
Згідно звіту, який днями Україна спрямувала до Реєстру звичайних озброєнь ООН, 2008-го року ми продали Грузії 1 танк Т-72, 15 - БМП-1 та 25 - БТР-70. А гендиректор кампанії «Укрспецекспорт» Сергій Бондарчук місяць тому заявив, що Україна має контракти з Грузією на поставку зброї на поточний рік і буде їх виконувати.
Згадуючи минулорічну війну між Росією та Грузією, варто зауважити, що ми поводилися не дуже далекоглядно. Звісно, Україна має всіляко підтримувати Грузію, яка була жертвою у минулорічному конфлікті. Проте не на шкоду собі. Коли торік президент Віктор Ющенко заявив, що ми не пустимо назад кораблі Чорноморського флоту РФ, якщо вони вирушать у напрямку Грузії, в потім мовчки пустили, це виглядало смішно.
Сьогодні Росія та Грузія спекулюють навколо минулорічної війни. Кожна з країн завойовує увагу світу і, зокрема, новообраного президента Обами та генсека НАТО Фога Расмуссена.
Оскільки це війна за геополітичний вплив, яка навряд чи закінчиться силовим конфліктом, Україна має бути особливо виваженою, даючи оцінки тому, що відбувається.
Нам також не дали ПДЧ і ми також не у найкращих стосунках з Росією.
