Кузьминського поховали під аплодисменти (репортаж зі Львова)
... Тiло Сергiя привезли в "Дзигу" о третiй годинi дня. Саме тут у мистецькому об'єднанi проходила офiцiйна церемонiя прощання з головним братом "Гадюкiних". Львiв зустрiв свою рок-легенду дощем і негодою. Щоправда, це не зупинило людей, якi приходили, аби вiддати останню шану Сергію Кузьминському. Але на величезне здивування усiх, черг у залi, де лежав Кузя, не було.
Автор: Марта Кучерява
Фото: Роман Шмідт, Максим Баландюх
Бiля його труни збиралося по 5-20 людей, якi мовчки стояли, потiм виходили, а на їх мiсце приходили iншi шанувальники.
"Кенгурушка" замість похоронного костюму
Вдячнi за "Карпати знову програли футбол" вболiвальники зелено-бiлих принесли Кузi шалик своєї команди. Поклали його у труну. Там уже лежала величезна кiлькiсть квiтiв.
Дехто iз вiдвiдувачiв спочатку навiть думав, що труна порожня, адже за квiтами не було видно нiчого.
"Так там лише букети лежать", - був переконаний Iгор Броуш, який приїхав у Львiв із Рiвного, щоб провести в останню путь свого улюбленого музиканта. Та пiдiйшовши ближче, вiдразу ж зрозумiв - помилився.
А Сергій лежав не у традицiйному для похорону костюмi.
В останню путь вiн пiшов в улюбленому чорному свiтерi iз капюшоном. Лежав i посмiхався.
Можливо, саме тому нiхто в "Дзизi" не плакав.
Принаймнi, усi намагалися...
Дивлячить на фотографiю Кузминського, яка висiла на стiнi, важко було повiрити, що цей чоловiк зараз лежить під нею - у трунi.
Через деякий час в залi з'явилися вiнки від "Окену Ельзи", гурту "Скай", Руслани та "Другої Рiки". "Ти живий. Бо твоя музика вiчна", - написали на стрiчцi останнi.
Соняшники у труні
Учасники "Гадюкiних" провели у "Дзизi" цiлий день. Приїхала i Настя (третя дружина Кузі, москвичка), яка ховала очi за чорними окулярами. За чутками, незадовго до смертi музиканта Настя та Сергiй розiйшлися. В цьому можна переконатися, почитавши їхні блоги в нетi...
Однак саме Анастасiї найважче вдавалося приховати свiй бiль. Перiодично вона виходила на вулицю пройтися, а за деякий час знову поверталася.
Хтось iз близьких, розмовляючи по мобiльному, згадав i колишню бек-вокалiстку "Гадів", другу дружину Сергія Лiлю: "Вона так виплакалася, що зараз спить. Так. З чоловiком приїхала". Теперiшнiй чоловiк Лiлiї Мирослав Кувалдiн (лiдер гурту "The Вйо") прийшов на похорон наступного дня...
А в "Дзигу" приходили усе новi i новi люди. Пiсля десятої вечора завiтали i учасники "Кому Вниз". Прийшли без квiтiв, але повним складом. До речi, усi намагалися приносити веселi квiти. Бiлi лiлiї потонули пiд радiсними соняшниками та ромашками...
"А це тому, що Кузя завжди був веселий. Вiн постiйно жартував. Навiть коли йому було дуже важко", -- говорить басист гурту Iгор Мельничук.
В 11-iй ночi "Дзига" зачинила свої дверi, залишивши Сергiя на одинцi з рiдними i друзями. В цей час у всiх кнайпах, на усiх радiостанцiях Львова лунало "Було не любити", "117 стаття" та "Файне мiсто Тернопiль"...
"Вiн би ржав, якби знав, що поховають у такому пафосному місці"
... Наступного дня о 16.00 Сергiя привезли на один із найбiльших i, як кажуть львiв'яни, "наймоднiших цвинтарiв" мiста - Личакiвське.
Портрет Сергiя нiс друг i колега Павло Крохмальов. Прийшли хлопці з "Перкалаби", "Пiкардiйської терцiї" та iнших команд. Загалом зiбралося близько двох сотень людей.
Ховали Кузю на центральнiй алеї Iсторико-культурного музею-заповiдника "Личакiвський цвинтар" (от така офiцiйна назва), поруч iз Меморiалом воїнам УГА.
"Вiн би ржав, -- сказав хтось iз присутнiх. -- Хто б мiг подумати, що Кузя спатиме на такому прикольному мiсцi".
Прийшовши до мiсця, яке було призначене для Кузминського, кiлька хвилин усi стояли мовчки.
"Потрiбно щось говорити, - почав Павло Крохмальов, який i далi тримав в руках портрет свого друга. -- Давайте ми не будемо робити з цiєї подiї чогось дуже сумного i трагiчного. Кузя би не хотiв цього. Давайте будемо свiтлiшими. Вiн не помер. Вiн просто перейшов на iнший рiвень".
Присутнi навiть засмiялися пiсля таких слiв.
"Я впевнений, що там, куди вiн пiшов, йому буде з ким грати i творити музику", - продовжив Крохмальов, торкаючися труни.
Коли промова закiнчилася, працiвники кладовища почали опускати труну в яму.
Замiсть слiз i зойкiв, усi присутнi зааплодували - голосно і щиро, як не було на жодному концертi...
"Братів Гадюкiних" більше не буде
Загалом церемонiя тривала не бiльше нiж пiвгодини. Весь цей час у Львовi свiтило сонце. За пiв години до похорону, мiстом знову пройшовся величезний дощ. Та коли провoджали Сергiя, навiть вiн замовк.
Найпершими на могилу Сергiю поклали квiти вiд мами - величезний букет троянд. А потiм бiля високого хреста виросла гора вiнкiв та квiтiв. Не тільки від друзів, але й від пересічних слухачів - до яких сам Кузьминський іноді ставився, чого там приховувати, з іронією.
"Менi 19 рокiв, - каже Олена Iваночко, яка теж була на церемонiї. - Я нiколи не була на концертi цього гурту. Але обожнюю їхні пiснi i багато текстiв знаю напам'ять. Я приїхала разом зi своїм хлопцем з Тернопiльської областi. Приїхала, щоб хоч раз побачити Кузю. Шкода, що востаннє"...
За якийсь час усi розiйшлися. Хто куди. А Сергiй Кузьминський лишився лежати у рiдному Львовi на Личаковi. Пiд горою квiтiв та вiнкiв... Десь там - на іншому рiвнi.
Через двi години у Львовi знову задощило...
А Павло Крохмальов повiдомив, що у подальшому гурту "Брати Гадюкiни" як такого не буде. Адже мiж учасниками колективу була усна домовленiсть -- грати лише усiм разом.
