Світ ілюзорний. Мова не вічна. Але за неї варто боротися.

Підростаєш ще - і розумієш, що 20 років - це дуже і дуже мало, і що минають вони швидко. А ще років за десять твій дім зносять, щоб побудувати хмарочос, а дерево засихає.

Отакий наш світ "стабільний".

І так зі всім. У Франції говорять французькою? А 700 років тому вимова була зовсім інакша: сучасний француз її б не зрозумів.

А у Англії, кажете, говорили англійською? Припустимо, але якою англійською? До Great Vowel Shift усе вимовлялося майже так, як воно пишеться. "A" читалося, як "а", а не як "ей", "I" - як "і", а не як "ай"... Але це дрібниці: до Вільгельма Завойовника англійська мала мало спільного з сучасною, а більше нагадувала німецьку.

А національні імена? Ірландське "патріотичне" ім'я "Seán" - це адаптація давньофранцузького імені "Jehan". Але не питайте у сучасних французів, що таке "Jehan" - вони не зрозуміють: в них це ім'я перетворилося на "Jean" і вимовляється зовсім не так, як колись. Взагалі ж це "національне" ірландське і французьке ім'я - запозичення з давньоєврейської.

До речі, звідки французька версія імені взялася у Ірландії? Виявляється, країну захопили франкомовні нормани і замінили собою кельтську шляхту. Виходить, патріотичне ірландське ім'я Seán прийшло від загарбників-асиміляторів.

А нормани? Скандинави, що захопили шматочок Франції і забули рідну мову. Перейшли на старофранцузьку, принесли її до Англії - і розбавили нею тамтешню, давньоанглійську. Вийшов суржик, який вчені називають Middle English.

До речі, жертви завоювання - англи і сакси - самі були завойовниками, і витіснили кельтомовних бриттів.

Решта бриттів переправилася через ЛяМанш - там тепер французька Бретань. Вони зберігали мову майже до ХХ століття - потім їх асимілювали французи.

А Франція? Назва походить від германського племені, яке колись завоювало шматок Галії. Мова - від римської латини. Абоигенне кельтське населення було асимільоване десь у V столітті...

Це - до питання стабільності світу...

Тому відчуваю певну симпатію до націоналістів - як симпатизуєш людині, що намагається відром вичерпати море.

Щоб не загубитися у абсурді історії, націоналісти увірували у спрощену модель світу: нації (і раси) у них константні - і існували з давніх давен. І кожна говорила своєю, більш-менш константною мовою. І жили вони, мабуть, приблизно там же, де тепер. Можливо, саме там їх і створив Господь. (Японські націоналісти колись вірили, ніби японці спустилися прямо з неба - на відміну від інших народів).

За цією логікою, легко поставити знак рівняння поміж давніми аланами ІІ століття та сучасними українцями. І навіть поміж українцями та давніми трипільцями.

Ідеалізм завжди приваблює. Інакше люди не ходили б у кіно, де ідеальний супермен ідеально рятує ідеальну жінку, а потім вони ідеально цілуються.

Але якби ми зустріли мешканця давнього Києва (хай навіть ХІІ століття), то, боюся, не зрозуміли б жодного його слова. Навіть звуки були трохи інші...

Націоналістичні міфи - як трава: поборють навіть асфальт, не те що реальність.

Щойно спілкувався з російським патріотом, який вважав, що російська - єдиний прямий спадкоємець давньоруської (адже не існувало держави Давня Україна). Щоб його піддражнити, спитав: чи є румунська єдиним спадкоємцем латини? Адже не було держави Давня Італія. Він пояснив, що у Румунії жили дакійці, яких асимілювали. Я нагадав йому про народи Мокша, Меря і Мурома, з якими поступили приблизно так само, як з дакійцями. Це була для нього новина. Він думав, що у Підмосков'ї та на Рязанщині завжди жили "Русския люди"...

Але хіба ми знаємо набагато більше від нього?

Інформація забувається. За пару поколінь люди забувають майже все. Молодий галицький селянин може здивуватися: "А що, тут колись була Австрія?! Ні, не вигадуй!" А скоро молодь не знатиме, що таке Радянський Союз.

В моєму дитинстві, Друга Світова була для народа реальністю. Багато людей пам'ятало, як про неї сповістили по радіо, як обстрілювали міста, як вони проводжали близьких на фронт. Ветерани були ще відносно молоді і активні - років по 60-70... Для них це був не міф, а "вчорашня" подія.

А тепер молодь, що не цікавиться історією, може легко спутати радянсько-німецьку війну з громадянською.

Довоєнна молодь теж не цікавилася історією: їм були байдужі наполеонівські та російсько-турецькі війни... Просто у 1941 історія несподівано зацікавилася ними. І різко змінила їхнє життя...

Чи візьмемо Новочеркаські події 1962 року. Для людей, в яких застрелили родичів, це реальність. А для їхніх онуків - "бабусині казочки". Впевнений: якщо за років за 20 опитувати молодь на вулицях міста - ніхто нічого не знатиме (окрім нудних "ботаніків", що цікавляться історією - замість того, щоб ходити на дискотеки).

Страшно подумати, скільки мов та культур зникло навіть за останні 500 років. Але ж за кожною вмерлою мовою - долі конкретних людей... Ситуації, коли онук не розумів, що каже дідусь. Люди, що забували мову свого дитинства...

Цей процес триває тисячоліттями.

Вчені вважають, що малайсько-полінезійські мови походять з острова Тайвань. Вони розповсюдилися від Мадагаскару до Полінезії. Але не стільки за рахунок міграцій, скільки асиміляції. На Філіппінах та у Індонезії населення не змінилося, але засвоїло "чужоземну" мову.

А що ж з "прабатьківщиною"? Коли у XVII острів захопили голландці, місцеві мови домінували. Голландці навіть створили письменність для однієї з них. Потім Тайвань захопили китайці, які не мали з аборигенами нічого спільного. Потім - японці. Після війни острів повернули Китаю. Коли Мао захопив більшість території Китаю, Чан Кайші втримав владу на Тайвані. Він привів з собою 2млн китайських переселенців. Зрозуміло, що більшість аборигенних мов зникла, а решта ледь тримається.

Це - типова ситуація.

Так звані "літературні мови" - річ доволі абстрактна. З багатьох діалектів обирається якийсь один. Його стандартизують - і нав'язують усьому населенню. Коли ж хто вживає елементи рідного "діалекту", вчителька каже, що це "неправильно" і знижує оцінку.

В Україні виходить цікаво. Якби Котляревський писав би твір у сучасній школі - отримав би двійку за "помилки" та русизми. Якби твір писав Іван Франко, йому знизили б оцінку за слово "огень".

З російською мовою - взагалі абсурд. По перше, ще 1000 років тому територія Центральної Росії була заселена фінно-угорськими народами. Їх слов'янізували.

Потім серед безлічі діалектів Московії обрали один, "стандартний" варіант. Над ним попрацювали німецькі лінгвісти.

З'явилося багато іншомовних запозичень. Цей книжний варіант поширили на міста, а згодом - на села. Традиційні, "сільські" діалекти вважалися "неправильними" і з них сміялися. Стандартний варіант поширили на русифіковане населення - від литовських євреїв, до аборигенних народів Волги, Сибіру, Далекого Сходу, Середньої Азії та Кавказу. Не кажучи вже про українців та білорусів.

Тепер у Одесі нащадки русифікованих українців, болгар, євреїв, греків, поляків, кримських татар, румунів говорять про захист "рідної російської мови".

Світ - сюрреалістичний і непевний. Нам залишається лише обрати ту версію реальності, яка нам ближча - і боротися за неї. Зрештою наша реальність це і є наш шлях ми маємо пройти його достойно.

мова світ історія дискусія