Чи уб'ють електронні читалки друковану книгу і видавництва? Наш автор продає свою книгу через Kindle на Amazon

Не зовсім правда, що книжки зникають, а люди стали менше читати. Просто книжки трансформуються і сприймаються по-іншому. Насправді у книжковому бізнесі нічого не змінюється: бестселери приносять мільйони, а успіх автора залежить від його імені та зв’язків і грошей (які готове вкласти видавництво на просування твору).

Так, левова частина прибутків від цієї галузі розважальної індустрії стрімко перетікає в кіно і на телебачення. Чи погано це? Хорошу книжку можна не тільки читати, а й дивитися на екрані та отримувати від процесу чимале задоволення. А що стосується письменників – вже не одне десятиріччя права на екранізацію їм приносять більше грошей, ніж гонорари за всі написані книжки.

У США електронна копія книги продається за ціною паперової

Авантюра

Я залишу можливість висловитися про ці трансформації більш фаховим авторам – на щастя, їх на «Текстах» вистачає. Я сфокусуюсь на вузькішій частині теми – на електронному самвидаві.

Автор цих рядків проводить авантюрний експеримент. Знаючи англійською лише кілька матюків, він подався в американські письменники.

Справа у тім, що я неочікувано для самого себе написав роман (наразі неважливо, що за роман і про що він). А ще у мене накопичилася ціла валіза журналістських розслідувань, із яких вийшла б непогана збірка.

Ходити по українських видавництвах (ви, напевно, самі у курсі) – марна справа. Ті, що на плаву, мають розкручених авторів і нових не потребують, а решта ходить із простягнутою рукою.

А ще є найбільший у світі Інтернет-магазин Amazon, який кілька років тому запустив розділ Kindle Direct Publishing, що дослівно означає «Пряма публікація на Kindle». Kindle, нагадаю, то найпопулярніша електронна «читалка» від того-таки Amazon (є ще планшети під тим же брендом).

Так от, Kindle Direct Publishing дозволяє будь-кому (видавництвам, авторам, плагіаторам тощо) самостійно викладати на віртуальну вітрину Amazon електронні книжки (сервер автоматично форматує «вордівський» файл у потрібний формат). Ну а далі як карта ляже.

Як користуватись Kindle Direct Publishing, я з'ясував. Існувала маленька проблема – мої книжки були не англійською мовою. Вирішили її англомовні журналісти-інтерни та подружжя з Англії, з яким я давно товаришую. Знайомі дизайнери зліпили обкладинки. І я поринув у великий світ американських акул книжкового бізнесу.

Звісно, акули моєї появи не помітили. Як і читачі. Тож за рік експерименту мені вдалося заробити менше $100. Можливо, це тому, що мої книжки, прямо кажучи, гівняні, або тому, що перекладачі підкачали. Чесно кажучи, я не виключаю обидва фактори. Але на Amazon (я досліджував це питання) навіть повна ахінея подекуди збирає десятки тисяч доларів і натовпи шанувальників. Основна проблема в іншому.

Лайно

Щодня на Amazon з’являються сотні (якщо не тисячі) нових електронних книжок. В усіх жанрах, будь-якого об’єму – від короткого оповідання до розлогого роману. Публікуються тут як транснаціональні видавничі компанії, так і незалежні автори. Тож щойно ви розмістите через Kindle Direct Publishing власний твір, він миттєво змішається із завалами літератури від іменитих видавництв і самовидавців.

Які шанси самостійного автора на визнання і прибутки? Близькі до нуля. Бо за останні два роки Kindle Direct Publishing почав скидатися на «Самиздат» від Proza.ru, 99,9% контенту якого, здається, сформовано комп’ютерними програмами випадкової генерації слів, написаними не дуже обдарованими школярами.

Та якщо старанно перебрати ці мегабайти текстового сміття, то на словесній помийниці можна віднайти перлини від невідомих авторів, після прочитання яких тижнями ходиш під враженням (в хорошому сенсі). Але доступ до Proza.ru для читачів безкоштовний. На Amazon більшість контенту коштує грошей. Навіть той, авторам якого хочеться заплатити, щоб вони більше нічого не писали.

Навесні цього року на інтернет-форумі Amazon спалахнув скандал: чимало покупців зажадали, щоб адміністрація заборонила незалежним авторам вільно виставляти свої тексти на продаж. Оскільки, як і на Proza.ru, тут твори більшості самвидавців викликають роздратування ще на етапі прочитання заголовку і анотації.

Та навряд чи Amazon відмовиться від самвидаву. По-перше, чимало читачів, які звикли у завалах літературного лайна відшукувати золоті жили, виступили на захист самовидавців. По-друге, лайно теж потроху продається, з чого Amazon має свій стабільний відсоток, що за підсумками кожного року сягає мільйонів доларів.

Увага

Американець Джо Конрат (Joe Konrath), незалежний автор, колишній військовий прокурор, піарник і авантюрист, у січні оголосив у своєму блозі, що за підсумками 2011 року заробив за допомогою Kindle Direct Publishing мільйон доларів, а його щомісячний прибуток від продажу власних електронних книжок через платформу Amazon тепер перевищує $100 тис.

Джо Конрат заробив за допомогою Kindle Direct Publishing мільйон доларів

Конрата неможна назвати новачком у літературі. У 2000-х вийшла серія його детективних книжок у традиційний спосіб, тож якусь аудиторію, кількадесят тисяч прихильників, він уже мав. Коли почалася фінансова криза і він, як і більшість не надто розкручених авторів, опинився за бортом видавництв, Джо скористався нагодою, яку дав кожному охочому Amazon.

У віртуальну книгарню за Конратом потягнулися його старі шанувальники, за кілька років він здобув тисячі нових. Його романи, повісті та оповідання подекуди потрапляють у ТОП-10 найпродаваніших електронних книжок Amazon. Джо – один із найзатятіших прихильників самвидаву, він закликає усіх авторів послати до дідька видавництва і не ділити гонорари з корпораціями. Але, крім окремих виключень, ніхто з іменитих письменників його закликів не чує. Чому?

З одного боку, Джо Конрат правий. На Заході видавець платить авторові щонайбільше 20% від роздрібної вартості книжки (так, порівняно з гонорарами українських і російських видавництв це дуже щедро). При цьому у найдешевшому форматі (з паперовою обкладинкою) в Америці книжка коштує $10-14 (таку ж ціну видавництва тримають на електронну копію).

Amazon, якщо ціна не виходить за певні межі, платить автору 70%. Тож, якщо власні твори продавати через електронну платформу самостійно навіть за удвічі меншою ціною, ніж просять видавництва, автор на кожному екземплярі може заробити значно більше, ніж продаючи права видавцю.

Та, з іншого боку, не все так просто. Той же Джо Конрат не приховує, що чимало власних сил і часу йому доводиться витрачати на розкрутку кожної нової книжки, на привернення до неї уваги читацької аудиторії. Це – важка і марудна справа, для якої треба мати не менше хисту, ніж до літературної творчості. Вона нудна і виснажлива. Може, якби Джо мав можливість уникнути її, то написав би більше цікавих книжок і заробив би більше грошей.

Один з найдорожчих письменників сучасності, «король жахів» Стівен Кінг навіть і не думає йти у самвидав. Йому вистачає його 20% від проданого екземпляру книжки плюс надходження від прав на екранізацію. Кожна його книжка, на відміну від творів Конрата, потрапляє у ТОП найпродаваніших творів на Amazon і тримає високий рейтинг незрівнянно довше.

Стівену Кінгу зручніше працювати із видавництвами, йому ніколи займатися просуванням власних книг

Бо, крім таланту, він має більше часу на творчість. А рекламою, організацією комунікації з читачем, різними там акціями тощо переймається видавець.

Шлях Джо Конрата для тих, хто опинився на узбіччі. В успішному видавництві не потрібно кілька Стівенів Кінгів чи Сергіїв Жаданів. Раніше у літератора був один шлях до читача – привернути увагу видавця. Тепер же увагу аудиторії можна привернути в обхід видавців, хизуватися потім заробленим мільйоном і крутити дулі редакторам, як робить це Джо. Щоправда, видавництвам на ті гримаси байдуже.

література сша інтернет kindle досвід amazon