5 причин «сказу» Дмитра Мєдвєдєва
У словах російського президента дуже мало нового і дивного, - тією чи іншою мірою Кремль вже висловлював своє «фе» Україні і Віктору Ющенку особисто. Привертає увагу лише час і форма цієї заяви.
АВТОР: Костянтин Воздвиженський
Усі претензії Мєдвєдєва до офіційного Києва – з «душком». Звинувачення про постачання української зброї до Грузії звучали ще під час тогорічного конфлікту, чому російський лідер згадав про це саме сьогодні, коли вже й річниця самої трагедії минула. Докори щодо НАТО – ну вже зовсім нафталіном пропахли. Чорноморський флот і газотранспортна система – «борода» з часів Єльцина. Голодомор та інші історичні претензії – теж не справа дня сьогоднішнього дня. Та і сам Президент Ющенко добуває останні місяці на посаді.
Ну якщо повірити в надмірну емоціональність господаря Кремля, якому «накипіли» проблеми у стосунках братніх народів, то так воно певне й має бути. Але залишимо цей аргумент режисерам ура-патріотичних російських фільмів. І керуючись логікою real politics розглянемо п’ять причин, які могли б спонукати Медвєдєва до такої різкої заяви.
Причина перша, ніби очевидна – підірвати авторитет Віктора Ющенка перед виборами. Але цим, здавалося б, логічним поясненням запитань більше ніж відповідей: росіяни увірували у другий термін Ющенка? серед ймовірних українських кандидатів є хтось більш «антиросійський», ніж чинний Президент?
Ющенко налякається погроз Мєдвєдєва, «покається», заручиться його підтримкою і переможе? У перше, друге, і третє дуже важко повірити. Кремль на пострадянському просторі звик підтримувати «єдиних кандидатів від влади» - ми всі це бачили у 2004-му, що з цього вийшло. В нинішньому українському пасьянсі Москва такої нагоди не має, то ж доведеться мати справу з опозицією.
Але кожен з трьох найреальніших претендентів, навіть «прозахідний» Яценюк вже висловився за поліпшення стосунків з РФ і без тематичної заяви Мєдвєдєва. Можливо, кремлівські мудреці не можуть повірити, що чинний Президент може піти після першого терміну – на пострадянському просторі це й справді прецедент, живі у пам’яті дострокові вибори у Грузії, де переконливо переміг Саакашвілі, авторитет якого багатьом здавався доволі сумнівним.
Причина друга: погрози Ющенку – спроба виявити «своїх». Очікувано на заяву Мєдвєдєва позитивно першими відгукнулися Віктор Янукович і комуністи. Але для кого це є дивиною? Можна припустити, що прихильності Москви шукають Тимошенко і Яценюк, і, можливо, вже встигли запевнити лідерів РФ у своїй лояльності , тоді заява російського президента - тест на відданість, який наразі склав тільки лідер Партії регіонів (комуністів навряд чи можна вважати за реальних претендентів на президентське крісло).
Причина третя: зробити вигляд невтручання в українські справи. У гнівних словах російського лідера напрочуд мало закликів до конкретних дій. Важко зрозуміти, що повинен зробити Віктор Ющенко, щоб «выстроить отношения» - знести меморіал жертвам Голодмору, затопити український флот, посадити до в’язниці духовенство УПЦ КП?!
А от дії, точніше дія Мєдвєдєва різка і напрочуд «дружня»: затримати приїзд до України нового посла. Піти свідомо на відсутність свого офіційного представника у країні під час виборчої кампанії може означати дві речі: по-перше, діяти не прямо, а опосередковано, «по-розвідницьки». Щоб завжди можна було сказати світовій спільноті: яке втручання в українські справи, у нас навіть посла свого у цій країні немає. А паралельно з цим в Україні можуть діяти цілі мережі «місцевих» організацій, приналежність яких до Москви потрібно буде ще довго і нудно доводити. По- друге, це спроба таки виграти час до фіналу виборів, передбачити який навряд чи зможуть кращі уми Луб’янки.
Незручно мати в такий «гарячий» період в Україні відомого своїми необережними висловлюваннями Віктора Чорномирдіна. Зурабов, можливо, був би у нагоді у непевний час, але в разі перемоги «потрібного» Кремлю кандидата його доведеться замінити вірним намісником – краще почекати.
Причина четверта: справити враження на співвітчизників, відволікти від внутрішніх проблем. «Поставив нарешті цього Ющенка на місце», - напевне так сприйме пересічний глядач програми «Время» нинішню заяву Мєдвєдєва. Сприйме і радітиме, який все ж таки «хороший цар»: і грузин провчив, і з Україною розбереться, ось так по-нашому! А такі позитивні емоції на тлі кризи, яка точить таки російську економіку: рубль знецінюється, нафта дешевшає, ВВП «усихає» - справа зовсім немарна. Зважаючи на природну невибагливість багатьох росіян, фінансові труднощі вони переживатимуть легше, коли пишатимуться своїм президентом, що приборкує норовливих сусідів.
Причина п’ ята – втерти носа Путіну. Попри переконливу перемогу на минулорічних президентських виборах, серед багатьох росіян нині спостерігається ностальгія за Путіним як за президентом при якому спостерігалося істотне економічне зростання, та й для масового не надто «просунутого» громадянина Путін – він «свій», «радянський». Мєдвєдєв же трохи зарозумілий, все більше часу проводить з молоддю та студентами, а ходити в народ не дуже полюбляє. І от в цьому змаганні за народну любов Мєдвєдєв намагається використовувати грузинсько-українську карту: підкреслює, що рішення про введення військ до Південної Осетії ухвалював персонально він, ось тепер ще й влаштовує Україні дипломатичні демарші.
А щоб це хизування не мало якихось істотних наслідків, російський президент робить цей демарш «під завісу», в останні місяці правління Ющенка, коли нічого змінити не можна. Адже якби Мєдвєдєв справді розраховував впливати подібними заявами на українського Президента, то робив їх значно раніше, хоча б рік тому. А так уся лють уходить в ефір – у вуха вразливих громадян обох країн.
