Батьки проти Табачника: мешканці Осокорків у Києві захищають школу від русифікації
Зовсім нещодавно в Інтернеті оприлюднили листа міністра освіти Дмитра Табачника меру Києва Олександру Попову стосовно однієї зі шкіл в Дарницькому районі столиці. Мова йде про гімназію, що будується в мікрорайоні «Осокорки». Міністр висловив занепокоєння тим, що на лівому березі Києва немає російськомовних шкіл, і запропонував зазначену вище гімназію назвати «Київська русь» на честь 1025 річчя створення в столиці першої школи.
На його думку, на відзнаку цієї події потрібно відкрити навчальний заклад з поглибленим вивченням російської.
Та сама недобудована гімназія на мікрорайоні «Осокорки», на яку поклав око Табачник
Репортаж: Наталя Шевченко
Проте у мешканців прилеглих будинків ніхто не питав. Тому їм нічого не залишалось, як висловитись уголос. Таким чином, було розпочато кампанію зі збору підписів проти такої рекомендації міністра. Я вирішила дізнатись, як це відбувалось.
На Осокорках мене зустрів Василь Кубінець, кремезний чоловік з молодою вівчаркою. Поки ми йшли до школи, активіст намагався перекричати вітер, розповідаючи як відбувався збір підписів:
- Виходжу на вулицю, дивлюсь хлопці підписи збирають. Я й запропонував свою допомогу. Так я дізнався, що нашу школу хочуть робити російськомовною.
Чоловік мешкає в одному з прилеглих до нового навчального закладу будинків. Василь сам російськомовний, але хоче, щоб його дитина знала й розуміла українську, бо ми живемо в Україні.
- Я п’ять років прожив у Москві. За весь час я бачив школи татарських меншин, англомовні, але не було жодної україномовної.
За червень-липень вдалось зібрати більше 340 підписів проти російськомовного ухилу нової гімназії «Київська Русь». Особисто Василь зміг більше підписати 260 людей. Активіст розповідає, що розвішував оголошення стосовно збору підписів, давав свої контакти, щоб люди йому дзвонили, чатував біля під’їздів й виловлював мешканців.
- Люди реагували по-різному. Хто допомагав збирати, а хто казав, що в них немає дітей й їм це не актуально. Я такого не розумію, люди повинні думати стратегічно, наперед. А вони вважають, що поки до них черга дійде, то воно якось й вирішиться.
Розбудова інфраструктури (дитячий садок, школа, лікарня і т.д.) нових будинків мікрорайону «Осокорки» здійснюється за гроші громадян, які купили квартири. Вже у ціну квадратного метру закладається витрати на це. Проте гроші не йдуть безпосередньо забудовнику, а розподіляються київською владою.
Анна Бабіна, сусідка Василя розповідає, що школа будувалась з минулого вересня. Проте з цієї весни будівництво майже припинилось. У Анни дитина шкільного віку й питання, куди її віддавати стоїть вже на порядку денному. Ми розмовляємо разом на балконі її будинку біля сходів.
Анна Бабіна показує відписки стосовно причин, чому припинилось будівництво коштів. В усіх написано, що шукають фінансування
- Ну і куди ти віддаси свою дитину? – питає в неї Василь.
- А куди, в скандинавську школу. А що є вибір? Ця недобудована, в усі інші возити треба, в інженерній гімназії місць нема.
- А чого ви підписались під листом з вимогою зробити нову гімназію україномовною? – питаю я в Анни, яка сама спілкується російською.
- Ми ж в Україні живемо, яка російськомовна школа? Всі офіційні документи, навчання у вишах – все україномовне. Ні, ніякої російськомовної школи не повинно бути.
Василь каже, що не тільки відсутність альтернативи, куди віддати дитину, змусила його взятись за збір підписів. Для нього питання, якою мовою буде викладання у цій конкретній школі, є принциповим.
- Школа будується за наші гроші, за мої зокрема, й я хочу, щоб моя дитина навчалась в ній рідною мовою. Нащо мені шукати інші школи, якщо є тут під боком?
Кирило Савін, юрист, який розпочав збір підписів, каже, що він випадково натрапив на копію листа Табачника до Попова на одному з форумів. Мотивація до збору підписів у нього схожа з Василевою. Він так само один з інвесторів одного з прилеглих будинків, хоча поки там не живе. Підписи збирав, бо хоче, щоб його дитина навчалась в україномовній школі.
Всі документи (лист-звернення й підписи під ним) було відправлено до Кабінету міністрів й Київської міської державної адміністрації ще в кінці липня. Відповідь прийшла лише від Кабміну – формальна відписка, що матеріали передані до розгляду в КМДА.
– Це порушення закону «Про звернення громадян», в якому сказано, що установи не можуть пересилати листи тим інстанціям, на які скаржаться, – з професійними нотками в голосі запевняє юрист. – А ми якраз скаржилися, що Київська адміністрація скоріш за все таки прийме до уваги пораду Табачника. Ми просили звернути на нашу думку увагу й прийняти до розгляду. Але своєю відпискою вони показали, що їм це не цікаво.
- В руках у Василя Кубінця копії підписів, які він разом з іншими активістами збирав проти рекомендації Табачника
В Головному управлінні освіти й науки КМДА про школу говорити не хочуть. На моє запитання, що вони будуть вирішувати, відсилають до дарницького управління, посилаючись на районне самоврядування. В Дарницькому управлінні освіти, у відділі шкіл, говорять, що ще нічого не відомо, що ще міністерство й головне управління щось вирішують. Я передала слова вищої інстанції. На це у відділі шкіл сказали, що має спочатку бути директор, й школу взагалі мають ще добудувати. Цього року її не відкриють.
- Коли ми інженерну гімназію здавали, то нам вся програма спускалася згори, хоча ми свою самі складали, - зрезюмувала відповідач з дарницького управління.
Незважаючи на те, що влада намагається скаламутити воду, активісти не збираються зупинятись. Василь Кубінець каже, що має намір зібрати 1000 підписів під проектом рішення Київради про викладання у новій гімназії в мікрорайоні «Осокорки» українською мовою. Тоді Київська міська рада буде зобов’язана розглянути це на своїй сесії. Кирило Савін чекає закінчення відпусток й теж обіцяє продовжити роботу.
