Через Чорноморський флот Туреччина заборонила українцям купувати ділянки на узбережжі.
Україна потрапила в ситуацію ненадійного друга Туреччини. Нещодавно шпальти турецьких газет рясніли заголовками штибу: «Росіянам – зась до нашого моря!», або ж: «На Чорному морі для русака хати нема!», - ці меседжі можна автоматично поширювати й на мешканців України. Мова йде про нещодавню нашумілу заборону турецького уряду продавати землю на березі Чорного моря росіянам та українцям.
Автор: Олесь Кульчинський, журналіст, перекладач, сходознавець
Утім, два народи й досі зливаються в голові пересічного турка в якесь незрозуміле ціле, отож уточнення урядової заборони можна було надибати аж ніяк не в кожному матеріалі турецьких ЗМІ. Причому, після приходу «регіоналів» турецькі асоціації України з Росією, здається, тільки посилилися.
Для турків, котрі останнім часом впевнено вириваються в регіональні лідери, ми опинилися в одному списку з країнами штибу Куби, Сирії, Північної Кореї, Іраку, Ірану та тієї ж Росії.
Дружиш із Асадом? Геть з пляжу!
Варто лише проглянути список країн, яким Туреччина дозволила та заборонила купувати нерухомість, і становище вималюється як на долоні. Отже, 2012 року Туреччина ухвалила закон, який спрощує купівлю нерухомості для іноземців. Проте спрощує далеко не для всіх.
Безперешкодно придбати нерухомість на території близькосхідної держави можуть, певна річ, мешканці США, країн-членів ЄС за винятком Греції, та більшість мусульманських держав, включно з центральноазіатськими.
Водночас під цілковиту заборону купівлі землі зі зрозумілих на те причин потрапили: Сирія, Північна Корея і Куба.
Далі в переліку йдуть 13 держав, громадянам яких від турецьких чиновників потрібен особливий дозвіл на придбання нерухомості, або щодо яких ввели строгі обмеження. Це: Іран, Ірак, Китай, Індія, Афганістан та вже геть екзотика – Гватемала, Східний Тимор і Республіка Джибуті.
Відтак особливою позначкою в переліку виділено Росію з Україною. Як наголошує інформагентство Haber Türk: «Таким країнам як Росія та Україна, що виходять до Чорного моря, заборонять купувати житло на його березі». Як зауважує інша турецька газета Hürriyet: «Урядовці наголошують, що введені обмеження в основну передбачають заборону продавати нерухоме майно в прикордонних районах громадянам саме тих країн, які сусідять з Туреччиною».
Чорноморське узбережжя Туреччини
Але офіційна версія дещо відрізняється від реальності. Під заборону не потрапили ні Болгарія, ні Румунія, ані Грузія, що також сусідять по воді з Турецькою Республікою.
По суті, Анкара через список держав із правом купувати нерухомість оприлюднила власний поділ світу на «лихих» і «хороших», вкотре задекларувавши свої наміри співпрацювати з цивілізованим та спорідненим до неї світом.
Київську ж владу можна привітати зі ще однією «перемогою» в чорноморському регіоні та загалом на арені «добросусідства».
До речі, якщо уважно проаналізувати згаданий список під іншим кутом зору, то неважко помітити, що в турецьку «вісь несприйняття» потрапили держави, які відверто опонують Анкарі у вирішенні сирійської проблеми. Хоча Україна офіційно своєї позиції по Сирії не оголошувала, проте турки вважають, що ми йдемо у російському фарватері. Їх висновок цілком логічний, допоки з Севастополя в Сирію виходять російські військові кораблі. - редакція.
Кранти Криму
Зрештою, пояснення того, чому нам відтепер «зась» до Чорного моря, напевне, має ще одну причину. Наразі Туреччина розпочала великий проект із магістрального з’єднання Чорноморського регіону з Егейським та Середземноморським, а також – із найбільшими містами республіки.
Власне, це вже традиційно для неї починати розвиток всякого бізнесу з налагодження інфраструктури. Так, і цього разу – розвиток залізниць та автомагістралей має на меті перетворити чорноморську зону в туристичну й загалом економічно прибуткову вслід за південною.
Адже наразі половина з восьмимільйонного населення чорноморського регіону Туреччини мешкає в селах, та й міста тут не надто великі. Тому регіон суттєво програє економічно розвиненим півдню й заходу країни. Між тим, розвиток півночі Туреччини означав би для неї зміцнення економіки в цілому, а її урбанізація сприяла б поступовому викоріненню варварських традицій, що переважно зберігаються в селах і гальмують тенденції модернізованого ісламу.
Звісно, розвиток турецького Причорномор’я також означатиме й послаблення українського курортного Криму, який і без того програє сусіднім зонам відпочинку.
Між тим, на сьогодні турецький берег Чорного моря – це поки-що доволі спокійні й затишні місця, де ще дешево коштує земля, не чутно туристичного балагану й тільки починають виростати зіркові готелі.
кадастрового реєстру Турецької Республіки, мають тут усього дві земельні ділянки. Кілька ділянок уздовж території довжиною 1600 км. ще мають росіяни. Це, до речі, вкотре свідчить про вкрай стандартне мислення пострадянських магнатів.
За даними того ж Кадастру кількість українських вілл на Егейському та Середземноморському побережжі сягає приблизно півтисячі, а російських – у десять разів більше.
Рішення близькосхідної та водночас європейської держави цілком логічне – вона не поспішає брататися з хай і сусідніми, але непевними країнами, зберігаючи перед Заходом своє новітнє успішне реноме, яке давалося їй надто важко та болісно.
Тим часом Україна отримала чергову нагоду втішатися своїм новим іміджем закордоном. Іран, Північна Корея, Ірак, Куба, незмінно Росія та ще Гватемала з Джибуті – чудова компанія, де ми опинилися в очах перспективного і впливового сусіда.
