Вони балакають, вона мовчить. Кризові ситуації відбирають у Тимошенко дар мови
Відмова Москви відправляти свого посла в Україну і різкі заяви відеоблогера Медвєдєва щодо «антиросійської політики» Києва викликали ефект вибуху бомби. Забігали всі - від регіоналів до президента і «Свободи», кожен поспішав прокоментувати слова глави сусідньої держави. У цій ситуації цікаво було б почути голос Юлії Тимошенко, але прем’єра в черговий раз промовчала.
АВТОР: Антон Зікора
«Українська правда» повідомляє, що в перерві засідання Кабміну журналісти підійшли до Тимошенко, яка розмовляла з представником однієї із будівельних компаній. Після того, як Тимошенко закінчила розмову, репортери запитали у неї про реакцію на заяву Медвєдєва.
"Вибачте, я зараз повинна йти на продовження засідання уряду, - сказала Тимошенко, однак прийнялася спілкуватися з іншим бізнесменом. - Я обов'язково дам вам брифінг, де відповім на питання", - запевнила Тимошенко журналістів. Але після цього прес-секретар прем'єра Марина Сорока повідомила, що брифінгу не буде, і журналістів попросили звільнити приміщення.
Взагалі мовчання - один із найрозумніших тактичних ходів під час конфліктів. Навіть голлівудські поліцейські радять своїм затриманим: «Все, що ви скажете, може бути використано проти вас». А якщо більш точно, то мовчання - навіть не хід, а відсутність ходу, його пропуск. І, як показала практика, Тимошенко прекрасно про це знає.
Рік тому Юлія Володимирівна відмовчалася з приводу подій у Грузії.
На Кавказі йшла війна, але Тимошенко це начебто навіть не стосувалося. Все обмежилося заявою головного радника Тимошенко з зовнішнього напрямку, віце-прем'єра Григорія Немирі, який сказав, що глава уряду просто не хоче робити піар на крові та трагедії. Про підтримку територіальної цілісності Грузії Тимошенко заявила вже після того, як цієї цілісності де-факто не стало.
Приблизно в цей же час прем'єр-міністр продовжувала мовчати ще з одного приводу - коли у світі розпалювалася фінансова криза.
Українці, звичайно, знали про неї, але голова їхнього уряду її не помічала. І навіть скзала, що жодної кризи у нас не буде. Вже коли криза торкнулася ледь не кожного, вона сказала, що відсутність передчасних заяв уряду про кризу дозволило запобігти масової паніці в країні.
«Чому я як прем'єр-міністр і всі члени уряду так довго не говорила про кризу? Якщо б я зробила це публічно 4 місяці тому, можливо, криза наступила би на 4 місяці раніше. Тому що коли влада починає говорити про кризу, а не робить тихо те, що повинна робити, то це нарощує панічні настрої і піднімає ті проблеми, які в дійсності без паніки не виникають», - сказала вона вже в грудні 2008.
Якщо дотримуватися логіки Юлії Володимирівни, то можна зробити висновок, що їй взагалі не треба було говорити про кризу - тоді б вона і не настала.
Вдало відмовчалася Юлія Володимирівна і під час чергової газової кризи на рубежі 2008-2009 років.
Росія погрожувала відключити газ Європі, говорили всі: Путін, Медвєдєв, Ющенко, газова тема не зникала з перших шпальт світових ЗМІ, але прем’єрка знову набрала води в рот. Навіть заступник голови Секретаріату президента Роман Безсмертний зауважив: Юлія Володимирівна «вже два тижні робить вигляд, ніби цієї проблеми зовсім не існує».
Красномовно мовчала Юлія Володимирівна і навесні 2009 року, коли Ющенко озвучив ідею про одночасні вибори президента і парламенту.
Не можливо згадати всі випадки мовчання Юлії Володимирівни. Але така вже специфіка цього жанру, адже набагато легше пригадуються якісь заяви, особливо якщо вони яскраві та емоційні, ніж відсутність якихось ходів.
Бо Юлія Володимирівна і в заявах теж знає що й до чого - особливо коли йдеться про знищення її політичних опонентів. Та й яскраві фрази, які ні до чого не зобов’язують, вона теж уміє продукувати.
«Захід повинен створювати противаги російському експансіонізму, а не робити ставку винятково на просування внутрішніх реформ в країні», - писала Юлія Володимирівна у своїй статті «Стримування Росії» ще в травні 2007 року, коли була в опозиції і її думка, за великим рахунком, нікого особливо не цікавила, окрім хіба що наївних виборців.
