Європа в Україні. Туристичний Львів досяг разючих успіхів
«Наприкінці 80-х для нашої тусівки Львів був якоюсь легендою із затишними кав’ярнями та ввічливим персоналом. Та коли приїхав, то у першому ж кафе на мене накричала тітка за прилавком. Обшарпаний центр також був далекий від уявного образу», - згадує полтавець Роман про перше знайомство зі столицею Західної України. За роки незалежності Львів вперто працював над собою. Місту вдалося змінити атмосферу, столиця Галичини поступово стає «Європою в Україні», принаймні для туристів.
Автор: Ігор Лильо, історик, журналіст автор низки туристичних путівників
Навіть таким перлинам, як Одеса чи Чернівці, важко конкурувати з містом Лева, у якому туристичний бум. Сотні тисяч людей вирушають впродовж року щоб провести декілька днів у «своїй Європі». На Львів як і на Західну Україну загалом панує стійка мода. На відміну від все ще радянського у своїй суті Криму, місто всесезонне, має численні пропозиції.
Співвідношення ціна-якість тут значно адекватніші як на українські реалії. Експерти в захваті. Влада не оминає нагоди активно попіаритися. Регулярними стали візити заступника міського голови до інших міст України із закликами їхати до Львова. Пули журналістів регулярно відвідують місто. Задоволений і бізнес, що розраховує на зростання прибутків. У місті працює єдиний в країні Туристичний Альянс, котрий об'єднує власників найбільших туристичних бізнесів.
Проте не все так просто, як може здаватись. За лаштунками львівського туристичного «дива» ховається як велика історія, так і доволі невизначене майбутнє.
Роботу офіціанта в Україні не вважають перспективною. Проте у Львові вона має дещо інші виміри. Володимир з відомого львівського ресторану розповідає мені, як був зворушений коли 21 травня на день «кельнера» постійна клієнтка привітала його букетом квітів. Він вважає це добра праця для як він — так званих «доїжджаючих» із передмість. Які плани на майбутнє? Володя посміхається. Каже, що нещодавно одна з рекрутингових міжнародних компаній запропонувала йому роботу стюарта на міжнародному круїзному лайнері. "Поки що думаю, але в будь якому випадку це гарний привід щонайменше підівчити іноземну мову",- жартує Володя.
Львів готується до різдвяного напливу туристів
Трохи історії
Австрійський та польский Lemberg-Lwów у 20 ст. - це місто котре через своє вдале розташування та особливості економічного та політичного розвитку слугувало добрим транзитним центром для тисяч відвідувачів, що вирушали на відпочинок на мінеральні води у Трускавець чи єдиний польський курорт із максимально наближеним до середземноморського кліматом — місто Заліщики. Проте і сам Львів був цілком здатний забезпечити забаганки найвибагливіших клієнтів. Про культуру місцевого гедонізму досі ходять популярні легенди.
Для прикладу, рівень театральної культури в міжвоєнний період затьмарював Варшаву. Десятки митців творили специфічне середовище, замішане на контактних зонах польської-української-єврейської та інших присутніх тут культур. Хороше підґрунття та майданчик для обміну цією інформацією надавали десятки різноманітних ресторацій галицької кухні, що пропонували дуже своєрідну гастрономічну культуру.
Доброго стандарту готелі та транспортне сполучення пришвидшувало розвиток міста. В міжвоєнний період влада чітко розуміла пріоритети розвитку: освіта, культура, торгівля та відпочинок. Такий підхід дав відчутний результат. Наслідки цієї активності та часів добробуту і сьогодні можемо спостерігати в пам'ятках архітектури та особливостях менталітету.
Очевидно, все це разюче відрізнялось від радянського Львова - потужного індустріального міста котре відсунуло на бік «прокляте буржуазне минуле». Завважимо, що радянська номенклатура, критикуючи минуле, сама все ж воліла жити в розкішних архітектурних помешканнях довоєнного Львова, аніж у новітніх проектах для пролетаріату.
Так чи інакше, але за умов ставки на промислове виробництво про туризм мова не йшла. Якщо й були туристичні поїздки до міста, все це було можливим виключно для громадян СРСР.
Іноземці в кращому випадку потрапляли сюди за програмами обміну братськими делегаціями з країн соцтабору. Навіть у перші роки після початку горбачовської перебудови міліція перепиняла на околиці польських «туристів», котрі здійснювали транзит за маршрутом Польща-СРСР-Румунія-Польща, спрямовуючи на транзитні шляхи чи заганяючи в спеціально облаштовані відстійники.
Показовою в цьому сенсі є історія про особливості виділення коштів на будівництво одного з львівських готелів. Конкурентом Львова на фінансування в той час виступав чи то Донецьк, чи Луганськ. В Москві обидві делегації намагались вибороти першість перед Центром, демонструючи місцеві принади.
Представник Сходу переміг, пояснивши, що історія Молодої Гвардії значно важливіша, ніж львівські церкви. Завдяки стійкому духові вільнодумства в СРСР Львів славився як місце зібрання напівлегальних ґіпі та інших «підозрілих» елементів. Проте говорити про них як про туристів звичайно не доводиться. Початок Незалежності та економічна криза 90-х рр. учергове відсунули туристичну перспективу міста на роки.
Папа і Львів
Переломним для туристичного ринку Львова став 2001 р. приїзд Понтифіка Іоанна Павла ІІ - це була подія, котру важко переоцінити. За масовістю заходів та кількістю відвідувачів вона все ще переважає Євро 2012.
Сигнал, котрий отримали тоді понад мільярд римо-католиків, було почуто. Світ побачив картинку гарного міста десь на Сході Європи, котре було готовим відкритися для нього. Кількість лише польських туристів, починаючи з наступного сезону, стала зростати в геометричній прогресії. Саме тоді влада міста сукупно з місцевим бізнесом зробила серйозну ставку на туризм як на одну з головних галузей розвитку.
Першими почали ворушитися бізнеси, котрі виявились легшими на підйом. Ресторани та загалом сфера послуг швидко пристосовувалася до потреб клієнтів. На ринок прийшли компанії з новою, креативною філософією. Проекти, які запропонували «Дік Арт», «!Фест» чи «Кумпель group», кардинально різнились, конкурували та водночас творили нове середовище та філософію гедонізму. Мистецького чи споживацького.
Місто швидко заповнили численні фестивалі, розраховані переважно на економ-туриста зі Сходу. Польські туристичні компанії паралельно творили власну програму для клієнта котрий полюбляє сентиментальні історичні подорожі. У Львові швидко стало кольорово, але водночас гамірно і через це не завжди затишно.
У місті котре де факто багато років було закритим, туристи почали створювати додаткове навантаження на транспорт та комунальні служби, що знаходяться не в кращому стані, ніж загалом по Україні.
На додаток, через брак доброго сполучення левова частка пасажиропотоку припала на залізницю. Квитки до Львова й досі частенько є дефіцитом. Ситуацію трохи поправила підготовка до Євро 2012. Дороги, готелі, фантастична за результативністю промоція міста.
Про львівську програму "привітне місто" читайте тут
Проте ключове питання — наповнення львівського летовища все ще було і залишається під питанням через монополізацію українського ринку авіаперевезень та відсутність угоди про «відкрите небо» котра необхідна для приходу європейських лоукостів.
На вулиці Вірменській підходжу до невеликої галерея Ікон Арт. Її власник Константин Шумський намагається популяризувати серед туристів та львів'ян місцеве мистецтво — яворівську дерев'яну іграшку. Ними цього року прикрашена головна львівська ялинка, а минулого року це ж мистецтво на Різдво тішило око Папи Римського. «Автентиці важко живеться у боротьбі з дешевими підробками з Китаю», - каже Костя.
«А ця галерея дає роботу місцевим майстрам і водночас знайомлять світ з душею українського наїву. Вчора я бачив реакцію на ці твори туриста з Філіппін. Це один з тих випадків коли я можу відповісти відвідувачам та собі, що можна вважати автентичним сувеніром з України чи Львова. Галерея регулярно проводить майстер класи серед дітей. Вони розмальовують заготовки, і якщо навіть ніхто з них не стане професійним митцем, можна бути впевненим, що результат їх праці протягом багатьох років прикрашатиме сімейні ялинки та помешкання.
Туристи чи інтелектуали?
Як свідчать більшість опитувань, загалом львів'яни позитивно сприйняли посилення туристичного потенціалу міста. Багато з них очікували, що туристичні гроші швидко змінять стандарти їхнього власного життя. Підвищення привабливості Львова справді збільшувало його загальну капіталізацію.
Таким чином, місто котре не має великих підприємств чи морського порту, стійко залишається третім за вартістю нерухомості в Україні та кілька разів визнавалось найкомфортнішим для проживання.
Проте очікування виявились дещо переоціненими. Та зрештою, було б неправдою сказати, що всі в захваті від останніх змін. Туристичний бізнес змінив обличчя старого міста. Занедбані помешкання в центрі, перетворені в радянський час на комуналки, стали хостелами, готелями чи ресторанами. Але водночас, все менше в центрі можна побачити львів'ян і все частіше зустріти туристів.
Втручання в звичне середовище часто мало брутальний характер як в архітектурі, так і загальному кліматі. Все це неминуче допровадило до зіткнення застарілого законодавства та амбіцій тих, хто прагнув творити нові проекти.
Показовим в цьому питанні став перманентний конфлікт між чиновниками чи професійними групами захисників міста та холдингом емоцій «!Фест» чи іншими бізнесами. Яким би не було його закінчення, це гучний сигнал для потенційних інвесторів не поспішати з вкладанням грошей у Львів. Відсутність у місті більшості світових мережевих готельних брендів лише підтверджує наші побоювання.
Для мешканців спальних районів раптова поява великої кількості туристичних пропозицій в кращому випадку позначилась лише зростанням кількості їхніх поїздок «до міста». Культурне життя у їхніх масивах мало чим змінилось. Свято «Центру» поки що не перенеслось в їх щоденне життя.
Своє занепокоєння останніми туристичним трендами дедалі голосніше почали висловлювати окремі інтелектуали, котрі відчули загрозу своєму звичному кав'ярниково-мрійливому існуванню. Головна їхня претензія - обурення декоративно-попсовим характером багатьох львівських фестивалів, за котрими часто стирчать вуха неприхованої комерції. Диспут лише розпочався, і про наслідки його закінчення наразі говорити не доводиться.
Головні питання розвитку туризму у Львові на сьогоднішній день: чи зможе місто, ще не осягнувши піку своїх можливостей, перейти в майбутньому від кількості до якості туриста? Якою буде ніша Львова, наприклад, у трикутнику Львів-Прага-Краків? Відповідь на ці виклики залежатиме від кількох обставин.
Далеко не всі з них належать виключно до львівській компетенції. Загальний стан справ в Україні, м’яко кажучи, не сприяє розвиткові туризму у Львові. Плануючи свій візит, дисциплінований західний турист насамперед поцікавиться загальною ситуацією в країні, куди він збирається.
Щоденні новини з України про політичну нестабільність, пандемію туберкульозу, бандитизм та брак належного сервісу за схемою ціна-якість навряд чи його потішать. Наслідки всіх цих фобій були найпомітнішими під час фінальної частини Євро 2012, коли Україна «недобрала» тисячі потенційних відвідувачів.
Життєво важливою є необхідність чіткої програми виховання у львів'ян відповідального ставлення до історичної спадщини в контексті її туристичного використання. Докорінної зміни вимагає робота всіх державних та комунальних закладів культури. Більшість з них далі працюють за правилами радше 19, аніж 21 століття.
Місто потребує залучення інноваційних методів провадження туристичного бізнесу та максимальної прозорості в роботі органів самоврядування з підприємцями.
Ростик вже кілька років продає туристам сувеніри перед Оперним театром. Без сумніву, його знають всі львівські гіди та сотні туристів. Він розпочинав років зо п'ять тому з кількох невеликих торб, з котрих пропонував крам. З часом торби перетворились на візочок і нещодавно врешті доросли до велосипеда рикша-прилавку. Саме поява останнього особливо зацікавила чиновників міської ради, котрі автоматично перевели його у категорію МАФу. "Чого вони доскіпуються", - обурюється Ростик. - Я чесно плачу податки, а роботу аж ніяк не назвеш легкою". Його заперечення про, що велосипед перебуває у стані постійного руху і не є стаціонарною будівлею наразі не беруть до уваги.
Львів'яни дуже люблять, коли їхнє місто часто називають Флоренцією чи Парижем Сходу. В минулому сезоні і Рим і Флоренцію відвідало кільканадцять мільйонів туристів. Цього року загальна кількість туристів в світі вперше перевалила за мільярд. Але чи готовий в перспективі на такі навантаження Львів та його жителі? На сьогодні однозначної відповіді немає.
