Клоун Путін у трагікомедії Депардьє. Французька преса насміхається зі свого актора. (КАРИКАТУРИ)

«Жерар Депардьє у фільмі “Вальсуючий”, road movie року. Драма у Франції, екшн у Бельгії, комедія у Росії» - жартує дописувачка Анік К. у коментах на сайті журналу L'Express, - «Громадянство: комедіант» Вона навіть намалювала афішу для цього «блокбастера»:

У назві - натяк на знаменитий фільм «Вальсуючі» (1974) за участю Депардьє

«Депардьє - російський громадянин» Депардьє: - Хай живе Путін! Хай живе ГУЛАГ! Спостерігач: - Він завжди переграє свої ролі.

Той-таки Express розповідає, як російські блоґери глузують з Депардьє, і навіть описує знамениту карикатуру з балалайкою.

«Один театр у Сибіру пропонує Депардьє тимчасовий робочий контракт на 400 євро у місяць» - повідомляє Агенція Франс Прес . Враховуючи європейські зарплати ця новина сприймається, як прикол. Стаття також повідомляє, що актора вже запросило до себе жити якесь селище під Краснодаром.

Sixt, компанія з прокату автомобілів, відреагувала на новину рекламним слоганом: «У Сіксті вам не потрібен російський паспорт щоб зекономити!»

"Матрьошка"

«Ні, мсьйо Депардьє, Росія не є "великою демократією"» - попереджає актора Селін Люссато, журналістка Le Nouvel Observateur. І пояснює, чому саме: перевибори Путіна на третій термін, порушення під час останніх виборів, культ особистості, ув'язнення дівчат з Pussy Riot, справи Ходарковського і Магнітського, вбивство Анни Політковської.

Сайт Rue89 називає актора «другом тиранів» і пригадує, як той святкував у Грозному день народження Кадирова.

Блоґерка Габріель Теіссіє відверто радіє, що Франція позбулася громадянина, який вихваляє російську «демократію» і дружить з Кадировим.

Тим часом, Slate.fr цікавиться, що ж власне має робити міністр культури Мордовії. І з'ясовує, що попри «табірну» репутацію республіки (а саме там сидить Надія Толоконнікова з Pussy Riots), культура там таки є. Журналіст Грегуар Фльоро знаходить відповідь: сприяти мордовській культурі, захищати ерзянську і мокшанську мови (і брати участь у міжнародних фіно-угорських заходах), доглядати за музеями, пам'ятками культури і народними ансамблями.

Аналітик Франсуа Жос вважає, що прем'єр-міністр Франції мав рацію, коли назвав Депардьє «жалюгідним».

Натомість, Александр Латса зауважує, що чимало французьких зірок - Ален Делон, Патрісія Каас, П'єр Рішар, Мірей Матьє, Лара Фабіан - регулярно перебувають у Росії, бо країна їх влаштовує а французька культура користується попитом.

Нещасна людина

Але цілком можливо, що поведінку Жерара можна пояснити досить просто. Рафаель Баке, журналістка газети Le Monde, взяла інтерв'ю у Жана-Луї Ліві, колишнього агента Депардьє і продюсера кількох його фільмів, з яким актор посварився у 1994:

« - Громоподібний від'їзд до Бельгії, захоплююче вихвалення Володимира Путіна, спектакль у Мордовії, російській республіці відомій своїми таборами... Здається, Жерар Депардьє помножує акти розриву з Францією. Ви його знаєте з його перших артистичних кроків, як ви розумієте його поведінку?

- Це провокація, що є близькою до самогубства. Не важко побачити психоаналітичний сенс, що має сама лише назва Мордовія (французькою - Mordovie, схоже на «mort de vie» - «смерть життя»)... Це мене наводить на думку про, Патріка Девера який після ганебної (з точки зору декого) події покінчив з собою; враховуючи це, я надаю перевагу діям Депардьє, а не Девера.

Але не треба забувати, що це дуже розумна людина; і коли я бачу, як він обіймає мордовського губернатора, як красується з Путіним, я собі кажу, що йому справді мало бути дуже погано на душі, щоб вдатися до такого самобичування.

[...]

"Депардьє - російський громадянин" Депардьє: - Міг друг Володимир не називає своїх громадян «жалюгідними»! Путін: - «мы их в сортире» (замочим).

- Але чому він так не любить Францію? Це лише проблема податків?

- Ми недооцінюємо крихкість акторів. Девер, Мерилін чи там Ромі Шнайдер... Успіх призводить до цієї крихкості і, у Франції, ми цього не розуміємо, ми не терпимо те, що перевищує. Але Депардьє перевищує усюди! Провокація - це його спосіб перевірити чи його насправді люблять.

Оскільки я більше не його агент, ані його друг, я почуваюся вільним казати що я думаю про цю людину і геніального артиста: він не тільки жадає грошей. Так, він любить вигравати, і Франція, кіно, та й сам я багато виграли завдяки йому. Те, що він вдався до таких справ, можливо варте критики, але називати його "жалюгідним типом", чесно кажучи, недоречно.»

Далі Ліві визнає, що Депардьє приваблює влада, а особливо державні діячі. Люди його цікавлять значно більше, ніж ідеї. Він пишався спілкуванням з Франсуа Міттераном, з Жаком Шираком, Ніколя Саркозі, Франсуа Оляндом. Але, констатує Ліві, «не кожен на світі Франсуа Міттеран, і коли він називає путінську Росію великою демократією, коли там відправляють до табору молодих жінок з Pussy Riot за те, що вони співали у церкві, це неприпустимо!».

Колишня дружина актора, Елізабет Депардьє, вважає, що Жерар залишив Францію, "бо йому бракувало уваги і любові. Коли він почуває що ним нехтують, він стає провокатором, та ще й найгіршим якого можна уявити". Вона додає, що Жерар - дуже нещасна людина, і натякає, що виною цьому є смерть його сина (у 2008 році).

Знайомі вказують і на проблеми зі здоров'ям.

Тобто, швидше за все, усі ці дифірамби Путіну і російській «демократії» - не більш ніж гротескна трагікомедія, свідома провокація.

Талановитий актор і втомлена розчарована людина просто грає божевільний спектакль. І клоуном тут виступає не сам Депардьє, а Путін і його чиновники, які досить комічно виконують роль «підтанцовки».

скандал депардьє інозмі франція путін