Гламур, понти, бухло. Обліко морале українських слуг закону (+фото)
Зустрівши міліціонера ввечері на вулиці, більше четверті українців воліють перейти на інший бік дороги, оскільки вбачають в ньому небезпеку. 19% дорослого населення України вважає єдиним можливим способом домогтися правосуддя – суд Лінча. Анекдот про прокурорів, в якому винним у зіткненні прокурорського джипу з пам’ятником Хмельницького визнано Хмельницького, знають навіть школярі. Найдивніше, що до такого ставлення громадськості напряму причетні самі ж слуги закону, які, не зморгнувши оком, виставляють себе на показ у соціальних мережах.
Руйнацію репутації слуг закону досліджувала Ярослава Мовчун.
Попри те, що в українському законодавстві визначення «публічна особа» взагалі відсутнє, судді, міліціонери, прокурори тощо мали б пам’ятати, що суспільний інтерес до них завжди вищий, ніж до прибиральниць чи водіїв громадського транспорту. Однак українські слуги закону про цю закономірність, вочевидь, забувають. Вони спокійно вихваляються на камеру та в соціальних мережах своїми статками, позують на світлинах у такому вигляді, що соромно дітям чи батькам показувати. Більше того, часом складається враження, що вони й не усвідомлюють, чому за таку поведінку піддаються обструкції.
Судді
Найвідоміший суддя України, звісно, Родіон Кірєєв. У свої 32 роки він став просто таки світовою знаменитістю, запроторивши до в’язниці лідерку опозиції Юлію Тимошенко. Однак в нього вистачило розуму не засвітити перед камерами дорогого годинника та стримати лайку.
Проте другий найвідоміший вітчизняний суддя такої скромності зовсім не виявив. Екс-суддя Львівського Апеляційного суду Ігор Зварич не соромився заявити, що мільйон гривень, знайдених у нього під час обшуку, він «наколядував». За це «колядування» Зварич отримав 10 років ув’язнення з конфіскацією майна, але така суворість Феміди до свого екс-служителя нічому не навчила його колег.
Влітку минулого року інтернет облетіли світлини зі сторінки в Facebook заступника голови Господарського суду Києва Вікторії Омельченко, яка, незважаючи на свою досить скромну зарплатню держслужбовця, вихвалялася вояжами до найвідоміших курортів планети. Щоправда, можливості судді відвідати Майями та Куршавель стають зрозумілими після того, як читачі довідуються, що вона є старшою дочкою нині покійного екс-прем’єра Криму та багаторічного мера донбаського міста Макіївка Василя Джарти. У принципі, марнославство служительці Феміди можна було б пробачити, якби не інші фото, на яких поважна суддя, до якої слід звертатися не інакше, як «ваша честь», не виглядала б, скажемо так, як претендентка на обкладинку Плейбоя.
Найкращі традиції примітивного гламуру: лімузин, шуба, чоботи-панчохи та начос під блискучою діадемою.
Духовні цінності судді – повага до релігії просто зашкалює.
Плаття-міні, шампанське та субстанція на скляній поверхні стола, яка дуже схожа на «кокс».
Тільки цих фотографій достатньо, щоб підірвати рівень довіри до української Феміди. А якщо на додачу українці дізнаються ще й про факти хабарництва та про те, як деякі молоді помічниці суддів чавлять людей позашляховиками, переплутавши педалі газу та гальма, то про яку повагу до суду взагалі може йти мова.
Загалом цю «повагу» добре ілюструє наступне фото.
Прокурори
Наприкінці січня відвертими світлинами прославився старший прокурор прокуратури Кіровського району Донецька Анатолій Авраменко. Може б його пацанячі витівки й залишилися б непоміченими інтернет-спільнотою, якби він по сумісництву з прокурорською роботою не був би ще й зятем новоспеченого голови СБУ Олександра Якименка.
Фотографії прокурора, на яких він позує з пістолетом та імітує статевий акт з друзями, були помічені на сторінках самого Авраменка та його дружини Еліни.
Загалом ці світлини прокурора Авраменко можна списати на його юний вік і, відповідно, на нерозуміння публічності своєї професії. Але наступний наш герой – цілком дорослий і досвідчений чоловік, й посаду обіймає значно вищу – прокурор республіки Крим (за збігом обставин – теж «донецький»).
В’ячеслав Павлов днями показав свій робочий кабінет журналістам видання «Коментарі». Прокурор Криму вихвалявся попільничкою від Сваровскі, скульптурою ягуара та вином в холодильнику. При цьому він абсолютно не соромився, наче саме така розкіш й має бути в кабінеті скромного слуги закону. Підкреслю, що це вже не фото з соцмереж – це позування реальним журналістам загальноукраїнського видання.
Павлов показує подарунок від свої запорізьких колег – скульптуру ягуара з різних сплавів металу.
Прокурор демонструє вміст свого холодильника в робочому кабінеті – кілька пляшок вина і сік.
Павлов розповів журналістам, що курить в своєму кабінет, тому завжди тримає поблизу подарунок від колег з Макіївки – попільничку Сваровськи, а також обладнує кабінет очищувачем повітря. Мабуть кабінет прокурора республіки – місце не публічне, бо на нього не діє закон про заборону куріння.
А ось іще один цікавий персонаж – дівчина (нижче на фото), учасниця телепрограми «Богиня шопінгу» Альона Нельсон нещодавно заявила, що отримала три вищі освіти, має звання молодшого лейтенанта і працює в прокуратурі. Щоправда, прокуратура пізніше запевнила, що про Альону Нельсон їй нічого невідомо, але телеглядачі та українські медіа повірили білявці, адже її світлини в соцмережі мало чим відрізняються від фото судді Вікторії Омельченко.
Міліція
Міліціонери, як найнижча ланка в ієрархії слуг закону, самопіаряться в соцмережах найпримітивніше, хоч саме про їхні правопорушення найчастіше говорить преса. У них немає гламурних фото як у судді Омельченко і дорогих речей як у прокурора Павлова. Вони – не аристократи професії, вони – пролетарі. Відповідний і антураж.
Нижче на фото офіцери Ананьєвського райвідділу міліції Одеської області святкують останній, 2013 рік. Ці світлини виклали на своїх сторінках у соцмережах оперуповноважений Олександр Плугарєв та дільничний інспектор Сергій Георгієв.
Шампанське рікою і циганський оркестр – що ще треба правоохоронцям для хорошого відпочинку?
Здавалося б, що ж тут такого – хлопці розважають. Ну, розпивають спиртне на вулиці, що в Україні заборонено, але ж то свято – Новий рік. Може би й нічого, однак саме в Ананьєвському райвідділі буквально за два тижні до Нового року був жорстоко побитий місцевий мешканець, котрий опісля помер в лікарні.
А ось іще один «свіженький» факт витонченого смаку міліціонерів. На персональній сторінці ВКонтакті прес-секретаря Красноармійського міськвідділу міліції (Донецька область) Юлії Павловської журналісти побачили статус «Счастлива… Обзавидуйтесь… Соски…». Швидше за все, таким чином юна міліціонерка вихвалялася перед подругами вдалим особистим життям, яке засвідчують фото Юлії в компанії її хлопця, які вона розмістила на своєму акаунті.
Здавалося б, хто як не прес-офіцер, тобто «обличчя міліції», мала б стежити за своїм реноме. Та згадала вона про це лише після громадського осуду. Коли її фото почали публічно обсмоктувати Інтернет-ЗМІ, Юлія змінила свій статус на «А я всё равно счастлива», а відтак і зовсім закрила сторінку.
Причини
Причини такої фривольності в поведінці слуг закону, окрім того, що частенько вони отримають погони завдяки родинним зв’язкам, досить банальні – молодість та відсутність адекватних наставників.
Дуже влучно з цього приводу нещодавно висловився начальник ГУ МВС України у Харківській області генерал-майор Віктор Козицький: «У різні часи за роки незалежності було проведено оптимізацію кадрового складу органів внутрішніх справ, у результаті якої працівники міліції при певній вислузі років звільнювалися з органів внутрішніх справ. У зв’язку з цим відбулось вимивання середньої ланки співробітників міліції – це оперуповноважені карного розшуку, старші опери, дільничні інспектори. Це якраз ті спеціалісти, які могли ще працювати, але їм довелося звільнюватися. І сьогодні, на жаль, середній вік оперуповноваженого – 30 років. Коли я прийшов у міліцію, то у мене були наставники, яким вже виповнилося 40 років. Це ті люди, які все розуміли і могли навчити молодь азам професії. Сьогодні за випускником університету внутрішніх справ, який прийшов на службу до міліції, закріплюється наставник, який прослужив 3 роки і, по суті, сам ще не набув досвіду».
В органах прокуратури ситуація не краща. Зараз очолити обласну прокуратуру може працівник, якому щойно виповнилося 30 років, а обійняти посаду прокурора району чи міста – взагалі 25-річний зі стажем роботи всього 3 роки. У суддів ситуація подібна.
Щоправда, генерал-майор дещо злукавив, назвавши процес вимивання середньої ланки працівників просто «оптимізацією». Переважна більшість з них добровільно йшла на пенсію, або ж їх «йшли» після чергової зміни влади. Показовою в цьому сенсі є кар’єра нинішнього генерального прокурора Віктора Пшонки, який вже виходив на пенсію з посади заступника генпрокурора після перемоги на президентських виборах Віктора Ющенко. Повернувся Пшонка у лави прокуратури тільки тоді, коли його земляк та кум Віктор Янукович у 2006 році став прем'єр-міністром. А після перемоги останнього на президентських виборах більшість прокурорів областей з понад 30-річним стажем роботи було відправлено на відпочинок.
Наслідки
Зниження рівня довіри до правоохоронної системи уже призводить до того, що чимала частина суспільства пристає на бік убивць. Як приклад – громадські акції на підтримку Віталія Запорожця, котрий на очах односельчан в селі Семиполки на Київщині застрелив співробітника міліції. Селяни вимагали у суду виправдати Запорожця, оскільки він убив дільничного, який начебто роками знущався над мешканцями села.
Згідно минулорічного опитування, проведеного Фондом «Демократичні ініціативи» та соціологічною службою Центру Разумкова, діяльність міліції негативно оцінює 64% українців, судів – 69%, прокуратури – 64%.
То ж не дивно, що люди готові братися за вила й чинити самосуд. За даними того ж опитування, 19% українців впевнені, що у наших умовах самосуд – це єдиний спосіб здійснити правосуддя, ще 35% визнають самосуд загалом неприпустимим, але в окремих випадках виправданим.
Якби це страшно не звучало, але якщо така тенденція продовжиться й надалі, то скоро українські вулиці пістрітимуть повішеними, а «правосуддя» вершитимуть п’яні гопники. Переломити ситуацію може тільки тотальна реформа на кшталт грузинської, але щось не віриться, що теперішня влада у таких змінах зацікавлена. А мала б…
