Уряд - гальмо: підсумки правління Януковича у міжнародних рейтингах (Інфографіка)

Розуміння досягнень або провалів неможливо без урахування часового і регіонального контексту. Саме тому ми порівняємо динаміку пересування України у рейтингах з іншими країнами — Росія, Грузія і Молдова — і за останні вісім років (2005-2013). Чому взяли саме ці країни? По-перше, всі вони мають спільне пострадянське минуле, одинакові проблеми. Росія цікава тим, що частина української еліти весь час закликає копіювати сусідній досвід і активно інтегруватися до російських міждержавних структур. Від слов'янського “злиття і поглинання” нам обіцяють значні бонуси і конкретну економічну вигоду.

Грузія — країна, яка після перемоги демократичних сил пішла шляхом вестернізації (у кращому розумінні цього слова). Команда Януковича весь час наполягає на тезі про проведення в країні системних і глибинних реформ. Отже, приклад Грузії покаже — до чого мали б довести зміни.

Молдова — чимось подібна до України. Останні роки в країні тривала політична криза, відставка президента, урядів, дострокові вибори до парламенту. Але Молдова не має особливих стратегічних ресурсів, вигідного географічного розташування, геополітичного потенціалу. Тому випередження молдован по деяким пунктам повинно навести нас на роздуми про те, де ми опинились і що з нами буде?

Чому було обрано проміжок між 2005 і 2013 рр? Порівняння результатів, наприклад, між 2011 і 2012 рр. Може дати викривлені результати: Україна незначно покращила свої позиції у світі з певних сфер. Подібне порівняння не враховує, що перед цим було катастрофічне падіння на 20-30 пунктів і епізодичні позитивні результати (підвищення в рейтингу на 3-5 позицій) свідчать лише про те, що країна почала вибиратися з прірву, куди її попередньо загнали “регіоналівські реформатори”.

Деякі рейтинги оприлюднюються в середині року, деякі на початку, тому у деяких рейтингах фігурує "2013 рік", зрозуміло, що йдеться про результат року минулого.

Звісно, ми не претендуємо на 100% об'єктивність та охоплення всіх спектрів досягнень/провалів “донецьких”. Але подібний аналіз повинні були б зробити представники опозиції, які тримають чисельні штати експертів і витрачають на їхнє утримання десятки тисяч доларів.

Наприклад, як це зробили в Росії - “ Путин. Итоги” і “Путин. Итоги. 10 лет”. Останній вийшов накладом в 1 млн примірників. Ця ж стаття написана за рахунок пожертв читачів.

Глобальна конкурентоспроможність

Напевно, найбільш комплексним аналізом стану країни є щорічний Звіт про глобальну конкурентоспроможність (The Global Competitiveness Report), що складається напередодні Світового економічного форуму в Давосі. Над ним працюють найкомпетентніші фахівці, які беруть до уваги “12 складових” визначення спроможності кожної держави: інституційний розвиток (правові та адміністративні рамки, в яких окремі особи, компанії та уряд взаємодіють для створення багатства); інфраструктура; макроекономічне середовище; охорона здоров’я та початкова освіта; рівень вищої освіти; ефективність ринку товарів і послуг; ефективність ринку праці; розвиток фінансового ринку; технологічна готовність; об’єм ринку; складність ведення бізнесу; інновації.

З року в рік до наших плюсів зараховують добре освічене населення, гнучкий і ефективний ринок праці, великий розмір ринку, що встановлює хорошу базу для майбутнього зростання продуктивності в країні. Проте в нас зберігається слабка інституційна розвиненість, неефективні ринки товарів і послуг, слабкий фінансовий сектор. Найголовнішими проблемами, що заважають діловому розвитку, є доступ до фінансування, корупція і податкова політика.

Інформаційні технології

Вищезгаданий Світовий економічний форум щороку готує (разом із французькою бізнес-школою INSEAD) ще один рейтинг – Глобальний звіт з інформаційних технологій (The Global Information Technology Report). Він оцінює розвиненість інфраструктури, регулювання і кон’юнктуру ринку, готовність та глибину використання людьми, бізнесом та урядами інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ).

Тут ми маємо низку переваг. Наприклад, п'ятий у світі показник за грамотністю дорослого населення (99,7%). За рівнем освіти з математики та інших наукових дисциплін Україна має 36-е місце. В нас одні з найдешевших тарифів на мобільний зв'язок та інтернет (дев'яті у світі по обом показникам). Навіть за таким пунктом як “здатність до інновацій” нашу країну індексували як 42-гу серед всіх інших.

Але всі ці складові не дозволяють країні стати інноваційним центром світу. Гальмом виступає вітчизняний уряд. Низький захист інтелектуальної власності, системи правового врегулювання, залежність судів і слабка законодавча база відносно ІКТ. Також експерти бачать слабку зацікавленість з боку уряду щодо розвитку ІКТ.

Стримують розвиток технологій в Україні податкова ставка (57,1% від прибутку), кількість днів та процедур для відкриття бізнесу. Все це разом з корупцією роблять складним доступ до венчурного капіталу. Як підсумок, більш технологічно привабливими є Румунія, Албанія, Азербайджан, Монголія з Панамою, ніж наша батьківщина.

Легкість ведення бізнесу

Світовий банк разом з Міжнародною фінансовою корпорацією (IFC) щороку готує дослідження з ведення бізнесу (Doing Business). У звіті розглядаються норми регулювання, які сприяють або перешкоджають розвитку бізнесу, які відповідають 11 етапам життєвого циклу компаній (створення організації, отримання кредитів, оподаткування тощо).

Серед позитивних українських тенденцій звіт вказує на наступні: спрощення вимог для отримання дозволу на відкриття бізнесу та нової корпоративної печатки; полегшення податкового навантаження та спрощення сплати податків; створення додаткових гарантій для кредиторів.

Негативні речі: побільшало труднощів у міжнародній торгівлі після того, як були запроваджені додаткові перевірки для митного оформлення імпорту.

Економічна свобода

Наступний показник, що безпосередньо впливає на розвиток підприємництва і притоку інвестицій, – Індекс економічної свободи (Index of Economic Freedom). Складає його найавторитетніша фінансова газета The Wall Street Journal та американський консервативний мозковий центр The Heritage Foundation.

Чотири роки поспіль Україна посідає останнє (43-е) місце в Європі. Ми класифіковані як репресивна країна щодо економічної свободи. Також в нас один з найгірших показників серед країн СНД. Україні вдалося обійти лише Туркменістан і Узбекистан.

Дослідники відзначають: економічна свобода продовжує знаходитися під жорстокими репресіями. Попереднім реформам не вдалося стимулювати економічний розвиток і збільшити динаміку росту приватного сектору. У розділі “законність” щодо України зробили наступні висновки: верховенство права не для всіх, слабкий захист інтелектуальних прав, судова влада є інструментом впливу виконавчої гілки, кримінального тиску і корупції.

Також відмічено, що в країні існує загроза експропріації. Корупція пронизує всі рівні виконавчої влади і економічної діяльності, що є основною перешкодою для іноземних інвестицій. У дослідженні відмічено зростання державних витрат і державного боргу — до 48,5% і 35% ВВП відповідно.

Щодо ефективності регулювання західні аналітики зазначили наступне: відкриття бізнесу проблематично, оскільки дозволи вимагають багато часу і коштують у 10 разів дорожче ніж рівень середнього річного доходу громадян. Трудовий кодекс є застарілим, якому не вистачає гнучкості. Валютна стабільність — слабка. У розділі “відкритість ринків” відзначено: попри низькі тарифи на рівні 2,8%, існують певні бар'єри, що обмежують свободу торгівлі. Бюрократичні вимоги стримують зростання приватних інвестицій.

Корупція

Ми підійшли до наріжного каміння розвитку не лише економіки, а суспільства загалом. Щоб ми розуміли: корупція це не відносини бізнесмена А з чиновником, аби отримати переваги над бізнесменом В.

Корупція безпосередньо впливає на вартість всіх товарів і послуг. Особливо це помітно на нерухомості і захмарних цінах на житло у крупних містах (так званий “податок на корупцію”).

Корупційні перешкоди відлякують іноземних інвесторів від вкладання коштів в українську економіку (отже втрачаються нові робочі місця і відрахування до бюджету), а вітчизняні розуміють неможливість ведення бізнесу в країні, тому виводять свої капітали за кордон і вкладають в розвиток іноземних компаній.

У щорічному “Індексу сприйняття корупції”, що складається міжнародними експертами із Transparency International, Україна постійно згадується як держава з надто високим рівнем корупції. Автори весь час зазначають: немає жодної гарантії, що боротьба з корупцією не буде використовуватися нинішньою владною командою як інструмент зведення рахунків із політичними опонентами, чи як привід для звужування основних демократичних прав і свобод. Зокрема, права громадян на доступ до інформації. Тому Україні знову потрапила до вельми поважної компанії африканських країн.

Міста

Торік економісти з McKinsey Global Institute підготували звіт “Міський світ: Міста і зростання споживчого класу” (“Urban world: Cities and the rise of the consuming class”), де зазначили: завдяки урбанізації у країнах Сходу і Півдня збільшується не лише населення міст, але й доходи. Нова купівельна спроможність змінюватиме ринки і характер інвестицій.

Автори звіту зазначили ключову роль розвитку великих міст для країн, що хочуть домінувати у майбутньому світі.

До речі, вони заперечують, що США зобов'язані своїм ростом двом мегаполісам — Лос-Анджелесу і Нью-Йорку. Штати мають впевнене зростання економіки завдяки 250 великим містам, що розкидані по всім куточкам країни. Сприяння диспропорції в економічному розвитку провінції і столиці — згубне для держави.

У складеному McKinsey Global Institute топ-600 великих міст з українських потрапив лише Київ. На 2010 рік нашій столиці нарахували ВВП у $17 млрд ($14 тис. на людину), згідно з прогнозами на 2025 рік цей показник збільшиться — до $42 млрд ($27 тис. на людину). Для порівняння: Варшава нині має $82 млрд ($32 тис./люд.), через 13 років збільшить показники до $160 млрд ($68 тис./люд.). Про Москву, яка сьогодні має ВВП у $326 млрд ($43 тис./люд) і збільшить його до $689 млрд ($73 тис./люд.), взагалі не варто згадувати.

Також у 2012 році аналітичний центр The Brookings Institution підготував свій звіт “Global MetroMonitor” - топ-300 мегаполісів світу за економічною продуктивністю. В ньому жодного українського міста. Проте є сусідні румунський Бухарест, польські Краків, Варшава, Катовіце і російські Москва з Санкт-Петербургом.

Наприкінці минулого року Програма ООН з розвитку населених пунктів (UN-HABITAT) опублікувала звіт “Стан міст світу 2012/2013: процвітання міст” (“State of the World's Cities 2012/2013: Prosperity of Cities”). З українських міст були проаналізовані Київ, Дніпропетровськ, Донецьк, Одеса, Запоріжжя і Харків.

П'ять українських міст потрапили до топ-15 мегаполісів світу, що вимирають (порівняння кількості населення між 1990 і 2010 рр.). Перше місце у Дніпропетровська, Донецьк — третій, Запоріжжя — четверте, Харків — десятий, Одеса — тринадцята.

Підсумок аналізу

Цей невеликий огляд світових рейтингів доводить, що нинішня влада, яка досі має всю повноту влади, не зробила структурних глибинних реформ. Певні епізодичні досягнення або відсутність стрімкого падіння забезпечуються не ефективним управлінням “регіоналів”, а а якістю людського ресурсу в Україні та використання ще не зношеної інфраструктури радянської доби.

Зокрема, на початку 2011 року компанія Heidrick & Struggles у співпраці з Economist Intelligence Unit (EIU) провела дослідження щодо поточного стану таланту на планеті. З 60-ти держав Україна на 2011 рік мала 43-ю сходинку. За прогнозами на 2015 рік, ми піднімемося на одну позицію вгору. Global Talent Index використовує кількісні та якісні дані для вимірювання економічних показників, культурного контексту, тенденцій в освіті, прямі іноземні інвестиції, смертність, здоров'я і плинність ринку, що разом впливають на розвиток людського таланту в країнах.

Або інший показник — Глобальний індекс інновацій (Global Innovation Index), що складається бізнес-школою INSEAD та Світовою організацією інтелектуальної власності. Серед 141 країн ми маємо 63-й показник. А за індексом ефективності інновацій навіть 14-ті (до речі, Молдова — третя). Отже, нинішня влада могла б собі зарахувати ці результати як досягнення їхньої “реформаторської” політики. Проте варто подивитися структуру оцінок і тут все стає на свої місця. Україна займає останні місця з таких чинників як ефективність уряду, якість державного регулювання, верховенство права, легкість сплати податків тощо.

Завдяки високим балам з якості створення, поширення і впливу знань серед українців, високий рівень освіти працівників, інтернет-творчості (редагування сторінок Вікіпедії, додавання відео на YouTube тощо) вдається нівелювати негативний вплив держави.

Як доводить досвід Грузії і навіть скромні показники Молдови, немає жодного значення "спадок попередників". Навпаки, завдяки недолугому правлінню попередньої влади можна показати більшу позитивну динаміку змін. Особливо, коли в тебе під контролем всі гілки влади.

Про місце України у міжнародних рейтингах після першого року президентства Януковича читайте у статті "Африканська Україна"

P.S. Цю статтю автор вирішив написати за рахунок пожертв читачів. До моменту публікації було зібрано 170 грн. Якщо вам сподобався матеріал, то автор буде вдячний за грошову пожертву (будь-яка сума). Ви можете перерахувати кошти на особисту картку через PrivatMoney 5577 2127 0298 6483 (Микола Малуха) або переказати гроші на один із рахунків редакції ТЕКСТІВ.

інфографіка рейтинг реформи янукович