У «Безславних виродках» Тарантіно філософствує на тему євреїв і Голівуду

Тарантіно часто звинувачують в тому, що його фільми позбавлені змісту. Звісно, він майстерно володіє формою, - в нього феноменальна пам'ять, і величезний глядацький досвід (набутий під час роботи в пункті відеопрокату), що дозволяє йому віртуозно оперувати численними цитатами з маловідомих фільмів.

Шошанна: обличчя єврейської помсти

Кінокритикам завжди є над чим попрацювати, аналізуючи його роботи, - віднаходити першоджерела, розпізнавати кінематографічні алюзії, відслідковувати жанрові мутації. Любителям різноманітного кінотрешу перегляд його стрічок також приносить чимало задоволення, їм близька та зрозуміла ностальгія автора за золотим віком кінематографу категорії «Б». Але ж все це не більше, ніж дешеві розваги, серйозній людині, відверто кажучи, немає над чим замислитися після перегляду його шедеврів.

Схоже, прийшов час покінчити з подібними закидами. Цього разу Тарантіно вирішив додати до свого коктейлю з цитат, гострих відчуттів і гумору те, чого деяким його критикам так бракувало, - чіткий та ефектний «месидж».

«Безславні виродки» - фільм про війну. Війна, а особливо Друга Світова - тема, що автоматично заторкує цілий набір важливої і до цього часу актуальної проблематики. І проблематика ця та її трактування, звісно, варіюється залежно від того, хто такий фільм знімає та хто на нього дає гроші.

Гітлер очима Тарантіно

Простіше кажучи, про війну незаангажованих фільмів не буває, адже там завжди є жертви, переможені та переможці різного рівня, і кожен з них неминуче говорить зі своєї позиції, пропонуючи свою «об’єктивну картину». Тож, у ветеранів «великої вітчизняної», приміром, є всі підстави ставитися скептично до голлівудських воєнних драм.

Війна очима Тарантіно

Як сказано в трейлері «Безславних виродків», цього разу нам пропонують подивитися на війну «очима Квентіна Тарантіно». При цьому, Тарантіно при кожній нагоді заявляє, що сама по собі Друга Світова його мало цікавила, він не надто заглиблювався в історію і зовсім не переймався відтворенням історичної конкретики.

До проблеми він підійшов, як і варто було від нього очікувати, з перспективи історії кінематографу: «це моя версія фільму на кшталт «група-хлопців-виконує-місію», моя «Брудна дюжина», «Куди залітають тільки орли», щось із цього розряду». Жанрова специфіка подібних фільмів про Другу Світову (до розряду яких Тарантіно зараховує і своїх «Безславних виродків») нехитра: нацисти виконують тут функцію «поганих хлопців», яких потрібно перемогти чи знищити; «хлопці», які «виконують місію» - група американських солдат чи група, до числа якої входять американські солдати; місія ж - надважлива, від якої залежить, як правило, не більше, ні менше, як результат війни. «Американська спецоперація забезпечила поразку нацистів» - коротко можна цей жанр охарактеризувати так.

Разом з тим, військові фільми, можливо, є просто найбільш крайнім виявом загального стану речей в кінематографі. Кіно – це медіум, що апріорі викликає підозру. Адже, за поверхнею екранної реальності завжди ховаються якісь невидимі сили, що цю реальність створюють. Зрештою, той факт, що кіно є потужним засобом пропаганди є загальновідомим. Кому про це знати краще, як не жителям колишнього радянського союзу. Хіба що свідкам культурної політики іншого тоталітарного режиму.

«Безславний виродок» американсько-єврейського походження Донні Доновіц (Елі Рот), у фільмі має прізвисько Ведмідь Жид

Про роль кінематографу в націонал-соціалістичній Німеччині якраз і йдеться в «Безславних виродках». Зокрема, про геббельсівські амбіції створити нацистську альтернативу Голівуду. (Для тих, хто не бачив: події фільму розгортаються довкола прем’єри нібито головного кінематографічного проекту Гебельса, фільму «Гордість нації», що розповідає про подвиг рядового Фредеріка Цолера, який самотужки застрелив 300 американських солдат. Цей фільм має зіграти важливу роль в успіху справи націонал-соціалізму, тож навіть сам фюрер виріши відвідати прем’єру.)

На кого працює фабрика мрій?

Щоправда тоталітарний кінематограф є всього лиш найпростішою реалізацією маніпулятивних здатностей цього потужного медіуму. Які питання можуть виникати до якої-небудь «Гордості нації»? Від чийого імені і з якою метою говорить свої славетні репліки герой Фредері Цолер всім зрозуміло. Інша справа – вся ця нібито цілком невинна розважальна кінопродукція, з якою Гебельс якраз і намагався боротися. Всі ці неймовірні бюджети і сліпучі видовища, які здатні притягувати до екранів десятки і сотні мільйонів глядачів, незалежно від національної, релігійної чи будь-якої іншої приналежності. – Ось що насправді насторожує всі проникливі уми сьогодення.

На кого працює «фабрика мрій», і хто насправді стоїть за магічним екраном?

Так от. Спецоперація, яка призводить до поразки нацистів у фільмі Тарантіно називається «Кіно». Вона полягає в тому, щоб під час прем’єри «Гордості нації» підірвати кінотеатр, в якому Гітлер, Гебельс, Герінг та інші їх соратники насолоджуватимуться переглядом «найславетнішого творіння» власної кіноіндустрії. І таким чином одним махом розправитися з Третім Рейхом. Так само, як і з його недолугою «конкуренцією Голівуду».

Але справа в тому, що тут, на відміну від інших «група-хлопців-виконує-місію» фільмів є ще одна сюжетна лінія. І ця сюжетна лінія, за словами Тарантіно відсилає до такого жанру, як спагетті-вестерн. Окрім специфічної візуальної естетики, яку цитує Тарантіно, спагеті-вестерни від американських класичних вестернів відрізняються більш жорсткими сценами насильства, більш брутальними та цинічними персонажами. І зокрема, головним героєм, яким у спагеті-вестерні зазвичай виступає не благородний рятівник, а безжальний месник.

З цієї сюжетної лінії «Безславні виродки» і починається. «Зав’язку» можна умовно описати так: злодій (нацист) розстрілює всю родину (євреї), тільки одна людина рятується (Шошанна). За словами Тарантіно, єврейська дівчина Шошанна якраз і є центральним персонажем його фільму, її місія, очевидно, - помста нацистам від імені євреїв.

І відповідно до законів жанру, вона її, звісно, здійснює вдало:

Після смерті своєї родини, Шошанні якимось чином вдалося стати власницею кінотеатру, в якому якраз і має відбуватися прем’єра «Гордості нації», при цьому під час прем’єри саме вона повинна виконувати функції кіномеханіка. Вона вирішує підпалити кінотеатр під час прем’єрного показу фільму. При цьому вона вмонтовує в «Гордість нації» власноруч відзнятий епізод, де проголошує промову, в якій повідомляється про те, що вона єврейка і зараз всі присутні згорять. Коли з екрану лунають її слова, кінотеатр загоряється.

Безславний виродок Бред Піт

Тут дві сюжетні лінії сходяться. Як в військових фільмах – американці завершують місію. Як спагеті-вестернах, головний герой здійснює свою помсту. Єврейка Шошанна підпалює кінотеатр, американські «виродки» підривають вибухівку. Гітлер, разом з Гебельсом , Гітлером, Герингом та їх основним кінематографічним проектом, американсько-єврейськими зусиллями з зали кінотеатру прямують просто в небуття.

«Месидж» Тарантіно цілком очевидний: єврейська помста приходить з екрану кінотеатру. З американською підтримкою. І схоже, ми маємо справу з безпрецедентним випадком, коли законам жанру вдається підкорити історію, не залишаючи нам при цьому навіть місця для підозри.

P.S. Стівен Спілберг: “Коли мене питали, чи я єврей, я звісно ж відповідав «так», але ніколи не говорив про це першим. Коли ти молодий, складно бути не таким, як всі, хочеться бути частиною чогось, асимілюватися. І так тривало досить довго, аж поки я не знайшов товариства, де євреями були майже всі, і, смішно сказати, це був Голівуд.»

культура тарантіно кіно останній кінопоказ