Казачество проти України в українських держструктурах

Укорінений у суспільній свідомості «козацький міф» про вільнолюбних воїнів – захисників християнства та рідної землі, суттєво впливає на сприйняття реальності не лише пересічними громадянами, але й представниками органів влади.

Якщо вдягнені у однострої люди називають себе «козаками», то замість пильної перевірки на наявність ознак незаконного воєнізованого формування, їх прагнуть залучити до співпраці. Тому цілком очікувано, що під ширмою «козацтва» приховуються не лише компанії щедро декорованих саморобними орденами «козачих полковників» і «генералів» середнього віку, але й аж ніяк не карикатурні опоненти української державності.

"В Днепропетровске в храме Святых Царственных Страстотерпцев состоялось приведение к присяге казаков-новобранцев областного подразделения. Фото www.virne-kozatstvo.org.ua"

Продовжуючи традиції «попередників», започатковані ще за часів Леоніда Кучми, Кабінет Міністрів України своєю постановою від 1 серпня 2011 р. № 885 створив Координаційну раду з питань розвитку козацтва в Україні.

Цей консультативно-дорадчий орган бере участь у розробці нормативно правових актів з питань розвитку козацтва, вносить рекомендації щодо його залучення до процесу військово-патріотичного виховання та допризовної підготовки молоді, подолання наслідків надзвичайних ситуацій, охорони громадського порядку і державного кордону.

До складу очоленої Міністром оборони України Координаційної ради входять керівники громадських організацій, «статутна діяльність яких пов’язана з відродженням традицій козацтва в Україні».

Водночас, Постанова КМУ закріплює посаду секретаря Ради, який, відповідно до бюрократичних традицій, є реальним «мотором» її роботи, за Головним отаманом міжнародної громадської організації «Вірне козацтво».

У свиті Президента. Колом позначено Олексія Селіванова, лідера радикально проросійського "Вєрного казачества", яке намагається пробратися в українські держструктури. Фото http://www.vernoe-kazachestvo.org.ua

Діяльність «Козацької Ради», яка наразі пропонує посилити зв’язки армії з козачими організаціями, здійснювати комплектування Збройних Сил призовниками з козаків та просить уряд виділити ресурси для системної військово-патріотичної роботи, висвітлюється на офіційному сайті Міністерства оборони (останній запис датується 26 вересня минулого року -). Цікавіше однак зазирнути на інтернет-сторінку визнаного «рівнішим за інші» козачі організації Вірного козацтва.

Стає цілком очевидним неортодоксальність бачення Вірними козаками українського патріотизму. Вони ставлять за мету своєї діяльності об’єднання «штучно розділених Росії, України та Білорусі» у християнську православну державу, яка захищатиме своїх громадян від «пропаганды порока». І при цьому проводять спільні заходи із Київським військовим ліцеєм ім. Богуна, котрий теоретично мав би виховувати з підлітків, котрі там учаться офіцерську еліту України.

Створення «православної держави» пов’язане не лише з організацією численних зустрічей з духовенством, балів та спортивних заходів, про які повідомляє сайт.

Для членів організації передбачена система звань (скопійована з відповідної системи козачих військ Російської Імперії) та відзнак. При цьому серед підстав нагородження відзнаками називаються «успішна оборона храму», «захоплення ворожого прапору», «продовження боротьби при отриманні поранення». І це не порожні декларації.

Під час відвідин Патріархом Московського і всея Русі Кирилом в Україну влітку 2009 року до активістів УНА-УНСО, які протестували проти візиту, наблизилися козаки в одностроях та почали вигукувати «Святейшему Патриарху Кириллу трижды: любо! любо! любо!». Зав’язалась словесна перепалка, яка швидко переросла у сутичку, щоправда оперативно припинену співробітниками міліції. Але справу було зроблено. Заголовки про українських націоналістів, які зустріли Патріарха бійкою, стали темою дня у ЗМІ. На учасниках конфлікту з іншої сторони особливо не наголошували.

Робота у складі дорадчого органу при Кабміні не вплинула на поведінку "Вєрного казачєства". В День українського козацтва 14 жовтня 2012 року активісти організації на знак підтримки «слов’янської єдності», читай російського імперіалізму, вийшли на Софіївську площу у Києві з прапорами України та Росії. Очевидно, суто випадково місце проведення акції було обране на шляху пересування колони організованого Всеукраїнським об’єднанням «Свобода» маршу на честь 70 річниці створення Української Повстанської Армії.

Після завершення маршу група з числа його учасників вступила в конфлікт з козаками, який знову ж таки, оперативно припинили співробітники міліції.

На відміну від попереднього випадку сам інцидент не набув широкого розголосу у ЗМІ. Натомість 13 грудня 2012 року Посол Росії в Україні Михайло Зурабов нагородив юного члена Вірних козаків «пам’ятним годинником «президент Росії» на знак подяки за недопущення «осквернения российского флага националистически настроенными силами в Киеве».

Хаос і анархія

З іншого боку, уявлення про потужну «п’яту колону», сформовану проросійськими козачими структурами, що успішно інфільтрується у силові органи держави, яке може скластися при прочитанні описаного сюжету, не зовсім відповідає реальності.

Окремі випадки зустрічей «казаков» з допризовниками залишаються епізодичними проявами активності місцевих осередків, а не реалізацією державних заходів.

Спроби Головного отамана "Вєрного казачєства" Олексія Селіванова об’єднати розрізненні козачі структури під власним керівництвом зустріли опір, зокрема й у середовищі проросійських козачих організацій. Ще наприкінці 2011 року Харківська губернська козача громада публічно заявила про свій вихід зі складу Вірного Козацтва, інші місцеві козачі організації менш публічні, але не менш категоричні у відстоюванні власної автономії.

Не надто допомагає навіть авторитет Синодального відділу Української Православної Церкви (Московського Патріархату) з питань пастирської опіки козацтва України та духовно-фізичного виховання молоді, посаду секретаря Ради отаманів при якому також займає Селіванов.

Приміром, представники Союзку козаків України «Військо Запорізьке» (який об’єднує «Козаче Військо Запорізьке Низове» та Харківсько-Слобідську Паланку) поскаржились на «утиски» з боку Синодального відділу УПЦ та Селіванова керівнику Синодального комітету по взаємодії з козацтвом Російської Православної Церкви Митрополиту Ставропольському і Невіномиському Кирилу під час відвідування останнім острова Хортиці 24 серпня 2012 р.

В проросійських козачих структурах відбувається постійний броунівський рух, частково внаслідок конфліктів між численними конкуруючими організаціями Донських, Кубанських, Терських козаків, зв’язки з якими підтримують козаки в Україні.

Іноді внутрішні суперечності виливаються у публічний простір. Приміром, у жовтні 2012 року Союз русского народа (правонаступник дореволюційних «чорносотенців») заявив про розпуск свого Бердянського відділу, при якому діє Військо вірних козаків Чорноморських ім. генералісимуса А.В. Суворова, за «спробу пропутінського перевороту» в організації. Щоправда, це не завадило «вірним чорноморцям» продовжувати свою діяльність вже самостійно.

Лідери деяких проросійські козачих структур без жодного пієтету розмовляють з офіційними представниками Росії. Так, навесні 2011 року Генеральний консул Росії в Сімферополі Володимир Андрєєв назвав провокатором старійшину Козачої громади «Соболь» Віталія Храмова.

"10 февраля 2013 года, в день памяти Александра Сергеевича Пушкина и в день, когда Православная Церковь отмечает память Русских Новомучеников и Исповедников, в Украинском государственном центре внешкольного образования состоялся молодёжный бал.Фото http://www.vernoe-kazachestvo.org.ua"

Останній, спільно з іншими лідерами проросійських організацій, яких критикував російський дипломат, звинуватив його у незаконній вибірковості при розподілі коштів, які надходять з Росії на підтримку співвітчизників. «Старійшина» не лише посварився з Генконсулом РФ, але й викликав незадоволення тодішнього очільника Криму, нині покійного Василя Джарти. Тоді влада вкрай негативно оцінила роль Храмова у інциденті, пов’язаному з несанкціонованим встановленням хреста біля міста Феодосія, який завершився масштабним зіткненням активістів козачих організацій та співробітників міліції у липні 2011 року.

У результаті Храмов спочатку був засуджений за розпалювання міжнаціональної ворожнечі, а у вересні того ж року був депортований до Росії із забороною в’їзду в Україну протягом 5 років.

Не варто перебільшувати не лише дисциплінованість, але і «силовий потенціал» козачих структур. Зазвичай, якщо йдеться про реальну загрозу зіткнень з противником, а не можливість покрасуватися у парадній формі, козачі структури здатні мобілізувати три – чотири десятки «бійців».

Певний виняток – вже згадані події під Феодосією, в яких взяло участь до двох сотень активістів. Проте, слід зауважити, що після жорсткої реакції з боку правоохоронців, подібні інциденти з того часу не повторювалися.

Крутились якісь «казаки» і на місті недавнього резонансного конфлікту навколо храму в Новоархангельську Кіровоградської області, який у прихожан УПЦ КП захопила УПЦ МП. Та коли справа дійшла до бійки, у справу вступили не вони, а «Беркут».

Звідки взялися?

Учасники проросійських козачих організацій не були закинуті в Україну на парашутах чи прокралися через Брянський ліс. Можна скільки завгодно іронізувати над концептом «окремого від росіян і українців православного козачого народу», «донцами» Криму чи «терцами» Харкова. Але для деяких жителів України, насамперед її південних та східних регіонів, «винайдення традицій» у такій формі допомогло впоратися з психологічним шоком від розпаду СРСР, знайти точку опори у новій соціальній реальності.

Вони недолюблюють сучасну українську державу, але, у всякому разі, не збираються з нею боротися. Загальна кількість «казаков» в Україні вимірюється скоріше сотнями, ніж тисячами. Вже у силу цих чинників вони не створюють надто серйозної загрози. Звичайно, лише за умови, якщо козачі лампаси не стануть підставою до особливого ставлення з боку влади чи індульгенцією для порушників закону.

*******

Важлива складова бюджету інтернет-видання TEXTY.org.ua- пожертви читачів

Якісна і нерозважальна журналістика, яка працює в інтересах публіки, потребує затрат і в принципі не може бути прибутковою. Але натомість вона є суспільним надбанням, як, наприклад, чиста вода. Тому фінансова підтримка кожного з вас дуже важлива для нас. Звертаємося з проханням здійснити пожертву на підтримку ТЕКСТІВ.

Якщо ви здійснили пожертву, повідомте будь ласка нам на адресу texty.org.ua (равлик) gmail.com Це потрібно для того, аби ми могли відзвітувати вам, куди витратили зібрані кошти

Як можна перерахувати кошти:

EugeneLakinsky(НА)gmail(КРАПКА)com - наш рахунок на ПейПел;

ЛікПей

096 551 68 93 - гроші на рахунок можна слати і на телефон - це Київстар, телефон тільки для збору пожертв, зв'язатися з нами можна по емейлу texty.org.ua @ gmail.com

U336801545841 - наш гаманець у гривнях на ВебМані

загроза армія агенти росія уряд