Дві країни два всесвіти. Приватні будинки у Києві і Х'юстоні

Нещодавно інтернетом промайнув пост в якому відомий блогер Записки нефтяника виклав типові фотографії житлового кварталу у США (зокрема у Х'юстоні). Ціни не вельми відрізняються від київської приватної забудови. Але більшість київсього приватного сектору вигляає на фоні фото з Америки, як жалюгідні гетто.

Американцям заздрив: Орест Зог, в рамках проекту "Естетика сучасної України"

Для прикладу візьмемо київський дачний район Осокорки в якому чимало людей живуть цілий рік і вартість повноцінного будинку на 100 - 120 м.кв. коливається в межах 120 - 150 тис. уо., як правило на Осокорках будинки з більшими метражами і "щось нормальне можна почати шукати" якщо в кишені 150 тис. уо. Для порівняння у цьому кварталі Хюстона вартість коливається в межаж 150 - 300 тис, але і квадратура більша: 300 - 800 м. кв.

Та менше слів. Давайте подивимося.

Почнемо із зовнішнього вигляду вулиць. Нижче, зрозуміло США

А це зрозуміло Київ. Пішохідного тротуару немає взагалі, люди йдуть по проїжджій частині щоденно ризикуючи життям. Про вело доріжки навіть не йдеться.

На фото нижче два паркани. Старожили кажуть: той що далі - "по акту", а той що ближче відгороджує самозахоплену землю. Вся вулиця прихопила "на бурячки" і поставила паркани впритул до проїжджої частини. Газонів і пішохідних доріжок, як у американців у мешканців Осокрків уже не буде.

У Нєфтяник розповідає, що сміття забирають двічі в тиждень. За бажанням можна розділити папір і пластик.

У нас все простіше, з вивозом будівельного сміття можна не паритися. Щоб вивезти просте сміття потрібно найняти спеціальну фірму, яка раз на тиждень забиратиме бачок - лише 90 грн. Та більшість мешканців воліють викидати пакет на купи на виїзді\вїзді в Осокорки. Лише мешканців декількох кооперативів зуміли домовитися і поставити сміттєві баки за якими приїжджає сміттєвоз.

За купою будівельного сміття - озеро. Пляж чи газон біля нього, здається, нікому не потрібен.

У аморальній Америці

Бетонний паркан невпинно перетворюється у символ нашої високодуховної Батьківщини

Вода поблизу будинку це завжди чудово. На Осокорках безліч озер та заплав, великих і малих.. Але на фото Америка.

Залив Дніпра. До води підійти практично ніяк, заважають кущі, кропива і зрізані гілки, які народ із своїх дворів викидає до берега

Одне з небагатьох озер на Осокорках, де є пляж. Цей називається "дитячий"" Місцевий кооператив привіз піску, поставив блоки, щоб не заїжджали машини і повісив табличку з проханням не смітити і не вигулювати собак.

Це не Осокорки

Приємно коли немає парканів. У США штрафують на 1000 доларів за неакуратний вигляд перед будинком. Якщо газон і далі погано пострижений другий штраф 5000 доларів.

В Україні можна вільно забрати кусок дороги. За цим будинком видніється стовп. Офіційно приватна власність починається за метр за стовпом.

Дорога між водойм

Дорога між парканів. Якщо подивитися на фото із супутника за потворними бетонними огорожами ховаються озера. Поруч немає ні будинків ні будівництв. "Вкрали про-запас", - виникає думка. Моя мрія дочекатися, коли позносять усі незаконні паркани, особливо над озерами, річками і морем. Підкажіть, кого з опозиції це записано в програмі?

Нижче класична радянська дача. Таких між шикарними особняками чимало. Цікаво що в голові господаря цього будинку?

Подібні "пейзажі" в більшості районів з приватними будинками у Києві, крім Кончі-Заспи звичайно.

Нижче фото із села Позняки, на яке наступає забудова однойменного житлового масиву. Озера серед яких можна було б зробити фантастичний парк, засипають землею і перетворюють на автостоянки.

Скоріше за все озера, яке нижче не буде. На місці сусідніх озер вже парковки.

Якщо у нових районах так безвідповідально ставляться до ланшафту, очевидно що нормальних міських кварталів покоління 30 - 40 річних за свого життя не дочекається.

На завершення фото стоянки автомобілів біля. м. Славутич, від неї до станції Майдан Незалежності їхати 20 хвилин.

Традиційне питання: Чому? Чому в американці живуть нормально, а ми так, як живемо?

Декілька причин:

1. Забитий Радянським Союзом люд не знає, що можна жити по іншому. Срач, паркани, парковки замість озера вважаються нормами. Зміняться уявлення про норму зміниться і оточуючий світ.

2.У приватному будинку жити без паркана страшно. Ми знаємо, що ні міліція, ні суд нас не захистить, в усьому покладаємося тільки на себе. Виходить потворно, з точки естетики, але надійно.

3. Красти в Радянському Союзі привчали змалку. Вкрасти в колгоспі чи на заводі - справа богоугодна. "Вони в мене коня забрали. Тепер нехай розрплачують"ся, - говорили, нам дітям, старші люди. Причина наступними поколіннями забулася, а аргумент для совісті:"нехай розплачуються" залишився. Коли радянська влада ослабла люди почали красти землю, вони не розуміли, що крадуть не в абстрактної держави, а у себе обмежуючи свій суспільний простір, свої тротуари, велосипедні доріжки, свій комфорт на вулиці.

4.Остром вважає, що коли один із спільноти вкрав частину спільно і йому нічого за це не було, інші швидко копіюватимуть його приклад. Так починається "трагедія спільного", яку ми й спостерігаємо у нашій країні. Держава має карати за порушення правил: захоплення пів метра "нічийної" землі, сміття не у смітнику тощо. Але, щоб вона карала ефективно повинна бути згода суспільства, що викидати сміття на купу це погано, а займати метр дороги це аморально і бездуховно.

5. В США громадяни платять реальний податок на нерухомість, і він іде в бюджет місцевої громади. Ці кошти місцева влада може вкладати у "благоустрій" свого населеного пункту. В Україні ж податок на нерухомість чисто символічний і не становить серйозної статті доходів місцевих бюджетів.

Також значна частка житлових масивів у США це так звані "кондомініуми" зі своїми статутами в яких права і обов'язки власників будинків чітко прописані, як і те кому належить інфраструктура. Людина купує не тільки свій будинок, але й правила по яких буде жити. В Україні дуже приблизний аналог цьому - ОСББ в багатоквартиному будинку. Для створення кондомініумів, які б управляли цілими житловими масивами приватного сектору у нас немає правових підстав, тобто необхідних законів.

*******

Значну частину бюджету видання TEXTY.org.ua складають пожертви читачів

Якісна і нерозважальна журналістика, яка працює в інтересах публіки, потребує затрат і в принципі не може бути прибутковою. Але натомість вона є суспільним надбанням, як, наприклад, чиста вода. Тому фінансова підтримка кожного з вас дуже важлива для нас. Звертаємося з проханням здійснити пожертву на підтримку ТЕКСТІВ.

Якщо ви здійснили пожертву, повідомте будь ласка нам на адресу texty.org.ua (равлик) gmail.com Це потрібно для того, аби ми могли відзвітувати вам, куди витратили зібрані кошти