Скасування пенсійної реформи - це крах пенсійної системи і державних фінансів

Йдеться не лише про риторику на мітингах чи телешоу, а про реальні організаційні кроки, включно з внесенням законопроектів і голосуванням за них. Для скасування не вистачило лише трьох голосів, та й то лише через недисциплінованість опозиційних депутатів.

Зрозуміти мотиви опозиції можна. Переважна більшість українців проти реформи, і причини цього також можна зрозуміти. Мати право на пенсію в 55 років зі стажем 20 років однозначно приємніше, ніж у 60 років зі стажем 30.

А чи можливо зберігати такий низький пенсійний вік з економічної точки зору, пересічних українці не обходить. Вникати в тонкощі фінансової системи країни і самостійно аналізувати всі за і проти рішень політиків наші співвітчизники не дуже звикли.

Інша справа – політики. Вони за визначенням мають у ці тонкощі вникати. Адже на них лежить відповідальність за долю країни. Від того, які закони вони приймуть, які настрої сформують серед своїх виборців, які стратегічні цілі визначать безпосередньо залежить життя мільйонів людей.

Отже, якщо опозиція пропонує скасувати пенсійну реформу, то, мабуть, у неї є якісь серйозні аргументи економічного характеру?

Однак перечитавши тексти виступів борців з антинародним режимом у парламенті та на мітингах, ви не знайдете жодних цифр чи фактів, які доводили б неправильність реформи, а головне - корисність її скасування.

Головні складові реформи – українським жінкам треба буде працювати до 60, а не 55 років, і всім працівникам потрібно на 10 років більше стажу для отримання пенсії. Саме в цьому, на думку опозиціонерів, і полягає «антинародність» реформи, яку вони, прийшовши до влади, клянуться скасувати.

Однак аналіз ситуації засвідчує – опозиціонери вводять людей в оману, відмовившись від державної відповідальності на користь махрового популізму. Це все одно, якби лікар відмовився робити пацієнту болючий, але рятівний укол, заявляючи, що не зробить цьому пацієнту боляче, і колегам не дозволить.

Будь-який фахівець з соціальної політики знає: погано не те, що в 2011 році відбулася пенсійна реформа. Погано, що вона не відбулася на 5, 10 чи 15 років раніше. І регіонали наважилися на цей крок не тому, що не розуміли, наскільки він непопулярний. А тому, що пенсійна система України стрімко наближалася до краху. Більше того – могла потягнути за собою всю фінансову систему країни.

Адже що таке солідарна пенсійна система? Роботодавці платять за кожного працівника єдиний соціальний внесок у розмірі від 34,7% до 49,7% фонду оплати праці. Майже весь цей внесок (у більшості працівників – понад 33% фонду оплати праці) іде в пенсійний фонд і саме за рахунок цих коштів виплачуються пенсії.

Розмір пенсії встановлюється залежно від розміру зарплати, з якої пенсіонер сплачував свого часу внески на пенсійне страхування, тривалості трудового стажу та інших факторів. При цьому в будь-якому разі пенсія виплачується на рівні не нижче прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб (на даний момент – 894 гривні).

На 1 січня 2013 року в Україні було понад 13,6 мільйона пенсіонерів, а середній розмір пенсії становив 1464 грн. на місяць. Тобто, навіть якщо заморозити всі пенсії на рівні січня, Пенсійному фонду потрібно витрачати майже 240 мільярдів гривень на рік, аби їх виплатити. Для порівняння: всі доходи державного бюджету України в 2013 році мають становити 363 мільярди гривень.

Витрати Пенсійного фонду стрімко зростають, оскільки зростає прожитковий мінімум, до якого «прив’язано» пенсії. В 2010 році видатки фонду становили 191 мільярд гривень, у 2011 – 211 мільярдів, а в 2012 – вже 234 мільярди.

Доходи фонду теж зростають, оскільки зростає розмір заробітної плати. Проте частка населення старшого віку постійно збільшується. І це означає, що працюючим все важче утримувати пенсіонерів, не кажучи вже про те, щоб на звичайну пенсію можна було нормально прожити.

В Україні 20 мільйонів зайнятих людей, але з різних причин єдиний соціальний внесок сплачує лише 13,7 мільйона працівників. І це число якщо й можна збільшити, то неістотно, тому що природа зайнятості є дуже різною.

Отже виходить, що 13,7 мільйона працюючих утримують 13,6 мільйона пенсіонерів. Практично один до одного. Середня зарплата в Україні становила в 2012 році 3025 гривень, а середня пенсія – 1253.

Щоб виплатити всі пенсії, навіть такі невисокі, як зараз, надходжень від єдиного соціального внеску вже недостатньо. З року в рік дірка в бюджеті Пенсійного фонду зростає, і латають її шляхом багатомільярдних вливань із державного бюджету. Тобто все більше й більше коштів платників податків іде не на освіту, медицину, оборону чи дороги, а на дотування Пенсійного фонду. На пенсії Україна витрачає 16% свого ВВП, що є одним з найвищих показників у світі. Якщо нічого не робити, краху зазнає не лише пенсійна система, але й державні фінанси.

Дефіцит пенсійного фонду – не суто українська проблема. З нею зіткнувся весь світ, оскільки практично всюди є тенденція до зменшення народжуваності і зростання тривалості життя. Це значить, що частка людей похилого віку збільшується, і на кожного пенсіонера припадає все менше працюючих.

В 2007 році частка людей, старших 60 років, сягнула в розвинених країнах 20%, а в 2050 році, за прогнозом ООН, цей показник збільшиться до 33%. Для того, щоб збільшувати чи хоча б підтримувати на гідному рівні пенсійні виплати, підвищення пенсійного віку неминуче.

Лише в минулому десятилітті близько півсотні країн підвищили пенсійний вік, багато з них планують з часом підняти вік виходу на пенсію ще більше. Наприклад в Естонії пенсійний вік для чоловіків і жінок вже зараз становить 63 роки, а в 2017 році його піднімуть до 65. Це неминуча світова тенденція.

Для України ж, де вік виходу на пенсію жінок – 55 років – був одним із найнижчих у світі, його підвищення було неминучим і поготів. Проблема була лише в політиках, які традиційно не наважувалися чесно сказати про це співгромадянам.

Поширена теза про те, що після підвищення пенсійного віку людям не залишиться часу «пожити на пенсії», не витримує критики. Адже аномально низьку тривалість життя в Україні мають насамперед чоловіки, а пенсійний вік підвищують для жінок.

В 2011 році середня очікувана тривалість життя чоловіків при народженні становила в Україні 66 років, жінок – 75,9 року. Причому ця надмірна (в 10 років!) різниця в тривалості життя викликана аномально високою смертністю чоловіків не похилого, а працездатного віку. Українські чоловіки у віці 35-50 років стають жертвами алкоголю, куріння, виробничого і побутового травматизму та інших факторів ризику, і саме ця сумна особливість найбільше знижує тривалість життя чоловіків.

Після досягнення 60-річного віку чоловіки в Україні живуть у середньому 15,4 року, жінки – 20,4 року. Тому зрівняння віку виходу на пенсію чоловіків та жінок ніяк не дискримінує останніх. Саме такий крок є найбільш ефективним для порятунку пенсійної системи з погляду економіки і при цьому логічним погляду соціальної справедливості.

У 2012 році власні доходи Пенсійного фонду становили лише 158 мільярдів гривень (з них 153 мільярди – надходження від єдиного соціального внеску). 15 мільярдів було виділено з держбюджету на покриття дефіциту. Загалом із державного бюджету Пенсійний фонд отримав 64 мільярди гривень, понад 49 мільярдів з яких пішло на виплату пенсій за окремими пенсійними законами – колишнім військовим, держслужбовцям тощо.

Але й це ще не все. Пенсійний фонд у 2012 році не взяв у держави й не повернув кредитів на 11 мільярдів гривень. Це ні що інше, як ще 11 мільярдів прихованого дефіциту. Таке покриття дефіциту під виглядом позик стало вже нормою - загалом Пенсійний фонд за цими позиками винен державі близько 50 мільярдів гривень.

Цього року прямий дефіцит бюджету пенсійного фонду зріс на 8 мільярдів і становитиме 23 мільярди гривень. Критики пенсійної реформи, до речі, наводять цей факт як доказ її неправильності. Однак вони не пояснюють, яким це дивним чином підвищення пенсійного віку жінок могло викликати зростання дефіциту.

Насправді ж це зростання дефіциту викликане т.зв. «соціальними ініціативами» Януковича, який вирішив задобрити пенсіонерів «позачерговим» підвищенням виплат на загальну суму 9 мільярдів гривень. Розрахунки фахівців свідчать, що без реформи дефіцит у 2013 році становив би не 23, а 25 мільярдів.

Тобто скасування реформи означало б уже цього року додаткові 2 мільярди видатків з бюджету. Але це копійки, якщо порівняти, яких втрат зазнає бюджет у перспективі.

Адже ефект від реформи посилюється з кожним роком, і повністю його можна буде відчути в 2021 році, коли всі чоловіки й жінки виходитимуть на пенсію в 60 (держслужбовці - в 62).

Так от, якщо скасувати реформу, то за розрахунками Інституту демографії та соціальних досліджень у 2021 році в країні буде 14,7 мільйона пенсіонерів і на 100 працюючих платників внесків у пенсійний фонд припадатиме 110 пенсіонерів.

Якщо ж реформа працюватиме, то тих і інших буде, як і зараз, приблизно по 13,7 мільйона, і збережеться співвідношення 1 до 1.

Якщо реформу скасують, то лише прямий дефіцит бюджету Пенсійного фонду в 2021 році сягне 57 мільярдів гривень, тоді як реформа дозволить скоротити його до 4 мільярдів. Ціна питання: економія 53 мільярдів гривень бюджетних коштів на рік і стабілізація пенсійної системи. Більше того, якщо нинішні чи наступні правителі не вдадуться до чергових «соціальних ініціатив» на пенсійній ниві, то кілька років – з 2017 до 2020 – бюджет Пенсійного фонду буде взагалі бездефіцитним, і це буде сприятливий час для подальшого оздоровлення пенсійної системи.

Так що ж не подобається опозиції і що вона пропонує натомість?

Опозиція пропонує скасувати спеціальні пенсії депутатам, міністрам, працівникам нацбанку, суддям, а бажано – працівникам прокуратури й міліції. Усім, окрім військових, інвалідів, і, в крайньому разі, держслужбовців, пенсії мають нараховуватися за єдиним принципом – залежно від зарплати та стажу. І ця думка цілком слушна!

Справді, чим менше пенсій буде призначатися за спеціальними законами, тим здоровішою й справедливішою буде пенсійна система.

Погано тільки, що політикам розумні думки спадають на думку тоді, коли вони перебувають в опозиції, а реалізувати мудрі поради під час перебування при владі їм щоразу щось заважає. Але зараз мова про інше. Нарахування пенсій за єдиним принципом вплине на пенсійну систему позитивно, але ніяк не може замінити за економічним ефектом підвищення пенсійного віку для жінок.

Адже пенсіонерів за віком сьогодні 10,5 мільйонів, жінок серед них – більше 2/3, а усіх, хто отримує пенсію за вислугу років – менше 700 тисяч.

Щодо нардепів, то, звичайно, давно слід нараховувати їм пенсію на загальних підставах (тим більше, що зарплата у них велика, отже й пенсія вийде не мала). Однак якщо навіть зовсім позбавити пенсії депутатів усіх скликань і поділити гроші між усіма пенсіонерами, то й гривні на людину не набереться.

Зрештою, реформа 2011 року хоч трохи, але зблизила розміри звичайних і «спеціальних» пенсій, а також обмежила верхній розмір пенсії сумою 8 тисяч гривень. Тому заходи, які слушно пропонує опозиція, по-перше, не заперечують, а лише поглиблюють пенсійну реформу. А по-друге, вони не можуть жодним чином компенсувати такого кроку, як підвищення пенсійного віку для жінок, який дає 4/5 усього економічного ефекту від реформи. Без цього кроку, як не крути, врятувати пенсійну систему неможливо.

Опозиція має чесно сказати собі і людям, що все-таки вона думає робити з пенсійною системою і з системою соціального страхування загалом після усунення режиму Януковича.

Адже проблема старіння населення не пов’язана з політичною кон’юнктурою і не «розсмокчеться» ні в 2015, ні в 2021 році.

Якщо опозиція скасує пенсійну реформу, як вона збалансує бюджет Пенсійного фонду? Якщо не скасує – як дивитиметься людям в очі після цьогорічного нападу популізму?

Як майбутня влада збирається запроваджувати персональні накопичувальні пенсійні рахунки, куди кожен міг би відкладати кошти на старість персонально для себе? Без подолання дефіциту бюджету пенсійного фонду це неможливо.

За які гроші розвиватимуться наука й освіта, оборона і транспорт, якщо бюджетні кошти щезатимуть у чорній дірі пенсійного фонду?

Як майбутня влада планує знижувати високу ставку єдиного соціального внеску – одну з ключових причин тінізації заробітної плати, і, як наслідок – втрат бюджету і того ж Пенсійного фонду?

Адже різке зниження ставки обвалить пенсійну систему раніше, ніж зарплати вийдуть із тіні, а незначне зниження не стане достатнім стимулом до детінізації.

Коли і як опозиціонери будуть запроваджувати страхову медицину, яка теж має фінансуватися з єдиного соціального внеску і потребує чималих коштів? Чи їх влаштовує нинішня агонізуюча медицина?

Ці питання напряму пов’язані з долею пенсійної системи і пенсійної реформи. І всі вони – надто серйозні для того, щоб ставити їхню долю в залежність від вправності політиків у демагогії й популізмі.

Безумовно, опозиція в будь-якій країні прагне зловити владу на непопулярних темах, щоб здобути політичні дивіденди. Це нормально, тим більше, коли мова йде про боротьбу з такими персонажами, як Янукович та його партія.

Ненормально те, що українські політики, як з владного табору, так і з опозиційного, досі не навчилися відчувати межу, за якою боротьба проти опонентів перетворюється на нищення держави і авантюру проти власних громадян. Можливо вміння відчувати цю межу – найголовніше, чого бракує сучасній українській політиці.

*******

Важлива складова бюджету інтернет-видання TEXTY.org.ua- пожертви читачів

Якісна і нерозважальна журналістика, яка працює в інтересах публіки, потребує затрат і в принципі не може бути прибутковою. Але натомість вона є суспільним надбанням, як, наприклад, чиста вода. Тому фінансова підтримка кожного з вас дуже важлива для нас. Звертаємося з проханням здійснити пожертву на підтримку ТЕКСТІВ.

Якщо ви здійснили пожертву, повідомте будь ласка нам на адресу texty.org.ua (равлик) gmail.com Це потрібно для того, аби ми могли відзвітувати вам, куди витратили зібрані кошти

Як можна перерахувати кошти:

EugeneLakinsky(НА)gmail(КРАПКА)com - наш рахунок на ПейПел;

ЛікПей

096 551 68 93 - гроші на рахунок можна слати і на телефон - це Київстар, телефон тільки для збору пожертв, зв'язатися з нами можна по емейлу texty.org.ua @ gmail.com

U336801545841 - наш гаманець у гривнях на ВебМані

загроза опозиція реформи пенсія соціалка уряд