Від Єгипту до Туреччини. Протести викликані соцмережами можуть скинути владу, але не здатні провести зміни
Масові протести, котрі виникають за допомогою соцмереж можуть повалити режим, але не здатні на стратегічні дії, спрямовані на отримання та підтримання політичної влади. Їм вистачає інституційного капіталу, який можуть надати політичні партії та неурядові організації. Такі протести можуть чітко сказати «Ні!». Тим не менш, такі рухи здаються зазвичай неспроможними перевести свою силу до наступного етапу, який безпосередньо впливає на політику, закон, нормативні акти або шляхом виборів парламенту.
Автор: Зейнеп Туфекчі, Переклав Сергій Клімови4
Від "#Occupy Wall Street" в США до руху #M15 в Іспанії, від площі Тахрір та #Jan 25 у Єгипті, до площі Таксим і #occupygezi в Туреччині були різні громадські рухи, що вийшли з цілком відмінних умов та контекстів. Вони також різняться структурними та стилістичними елементами. В цьому матеріалі я б хотіла запропонувати попередній аналіз того, що називаю "мережевими рухами".
"Окупація Уолл-Стріт" - організаційна структура і тактика
Щоб було ясно, я не намагаюся аналізувати кожен аспект цих рухів - жоден рух або революція не є простим або таким, що зводиться до однієї причини – чи то ідентичної, чи-то будь-якої іншої. Я також не стверджую, що це вичерпний або остаточний список їх характеристик. Тим не менше, тепер у нас є достатньо прикладів, щоб спробувати розібратися в загальних елементах цих, здавалося б, різнорідних рухів, які живляться соціальними медіа.
Соцмережі витягують на вулиці тих, хто ніколи до цього не протестував
Є й інші цікаві спільні політичні фактори у виникненні цих рухів. Серед них використання широкої присутності в публічному просторі як форми протесту, антиавторитаризм як об'єднуюча ідеологія, "антиполітична" позиція між учасниками, участь та ключова роль люмпенізованих елементів, таких як футбольні фанати, важливість гніву щодо кумівства, поліцейські репресії як іскра та об'єднуюча тема для єднання. Ця стаття спроба оглянути шматок складної теми, в ній я роблю наголос на соціальних медіа та організаційних стилях мережевих рухів:
1 - Відсутність організованого, інституційного керівництва. Жоден з цих рухів не має ідентифікованого визнаного керівництва, або в інституційній формі, або у вигляді говорячих голів. Це досить вражаючий перехід від традиційних, загальних (хоча і не виключних) форм рухів ХХ століття.
Це не означає, що даних рухах немає відомих осіб або ієрархії впливу чи популярності. Є структури, ієрархія, неформальне лідерство та інші елементи керівництва всіма цими рухами. Тим не менше, немає ніякої NAACP (National Association for the Advancement of Colored People, Національна асоціація кольорових – визначна організація, яка займається у США боротьбою проти расової сегрегації та дискримінації – Прим. Пер.), профспілки чи політичної партії, яка контролює рух або здатна говорити за нього і немає формалізованих механізмів представлення інтересів або прийняття рішень.
Це, звичайно, створює переваги і недоліки з точки зору довгострокової політики. Через те, що ці рухи не мають жодного визнаного представництва, їх не може поглинути чинна система влади, чи досягти домовленостей з лідерами за закритими дверима (у своїй книзі Revolution 2,0 Ваель Гонім розповідає, як високопосадовці Мубарака намагалися домовитися про кінець демонстрації з ним. Він міг тільки посміятися, бо у нього не було такої влади).
Революція в Єгипті: тактика протестів і тактика влади.
З іншого боку ці рухи не мають ніякого визнаного керівництва, отже їм важко розробити послідовний набір політик, вимог або досягти якого-небудь значного успіху, що виходить за рамки події, яка викликала обурення чи відставки набридлого лідера. Це призводить до наступного пункту.
2 - Організація навколо "ні", а не "йди". Чільні структури соціальних медіа дозволяють «зупинити» або «опротестувати» щось для полегшення колективних дій на основі загальних скарг (падіння Мубарака, зупинка перегинів уряду тощо). Але не здатні на стратегічні дії, спрямовані на отримання та підтримання політичної влади. Ось, ймовірно, чому ці рухи не зробили скільки небудь довгострокового впливу, як могли б за їх розмірів і потужності (вони впливають, звичайно, але часто диспропорційно своєму розміру).
Мало того, що світ не рушив до "демократії участі" на відміну від "представницької демократії", поточна тенденція в усьому світі було інакшою. Навіть проста представницька демократія поступово знижується в той час, як матеріальний інтерес розширив свою владу на все більше і більше областей політики і громадської сфери. Замість того, щоб цьому притидіяти ці демонстрації, здається, не в змозі вирватися з "ні".
Крім того, легше використовувати соціальні медіа для передачі висловлення незгоди, а не передачі складних аргументів. Найближчий приклад масової участі інтернет-середовища, яке намагається вести переговори щодо складних матеріалів у Вікіпедії. У той час, як дуже успішне дослідження показує, що Вікіпедією управляє порівняно невелике число висококваліфікованих впливових людей, які ефектно працюють на надання певного, вузького результату (наприклад, резюме існуючих джерел за темою, глибиною, і якість яких частково змінюється в залежності від кількості конфліктів у темі).
Повинно бути набагато більше "практичних" досліджень щодо того, як онлайн-платформи можуть сприяти позитивним суспільним результатам через участь, ведення переговорів і вироблення нових рішень, особливо для складних проблем. Під дослідженнями я маю на увазі створення, апробацію, роботу над помилками, а не просто вивчення існуючих форм - адже цього явно не вистачає.
3 - Відчуття «непредставленности». У всіх цих випадках мав місце провал обох - опозиційних політиків та ЗМІ. Протестувальники заявляють, що вони неодноразово відчували відсутність місць, щоб висловити свою незгоду. У випадку з Єгиптом, це було тому, що вибори сфальсифікували і політика як така заборонена.
У Туреччині ЗМІ зіщулилися, а опозиційні партії ефектно некомпетентні. У розпал нещодавнього протесту, CNN Туреччина чергувала покази документальних фільмів про пінгвінів з кулінарними шоу. У особливо критичний момент CNN Туреччина показувала документальний фільм про популярний турецький добровольчо-рятувальний загін AKUT у той час, як його члени вийшли на вулиці для надання медичної допомоги протестувальникам, а його засновник Насук Масрухі лежав у лікарні після того, як його обидві ноги були перебиті поліцією.
Провал засобів масової інформації та інституцій гарно видно на такій країні як Сполучені Штати. У русі Occupy в США також була широко поширена думка, що уряд і засоби масової інформації корумповані і в руках капіталу.
У той час важкі наслідки економічної кризи можна було побачити в історично високому рівні безробіття та неповної зайнятості. Тим не менше, більшість американських ЗМІ висвітлювали економіку головним чином з точки зору дуже невеликої меншості людей, які були пов'язані з інфляцією і рівнем державного боргу та податком на багатих – все, на чому сконцентрований великий інтерес багатих і власників облігацій , а не боротьба середнього і робітничого класів.
Проблема відчуття нестачі інституційних виходів також, найголовніше, включає в себе політичні партії. У Туреччині, Іспанії та США (представницькі демократії) опозиційні партії і парламенти виглядали некомпетентними, корумпованими або не цікавилися питаннями, які стосувалися широких мас громадськості. Ця невдача і почуття непредставленности, звичайно, варіює залежно від контексту, але, тим не менш, є загальною у всіх цих рухах.
4 – Неактивістське представництво. На більшість попередніх великих демонстрацій в Туреччині виходили досвідчені протестувальники. Сьогодні на вулиці вийшла велика кількість людей, які ніколи, ймовірно, не були у протесті раніше. Протести включали в себе від жителів зі своїх будинків (стукати каструлями і сковорідками, вмикати світло і вимикати його) у масштабі, який є безпрецедентним для Туреччині в постпереворотну еру після 1980 року.
Протести Тахріру (2011), Тунісу (грудень 2010), Gezi (2013) залучили велику кількість не-активістів. Моє власне дослідження учасників Тахріру (нерепрезентативна вибірка) аналогічно знайшло дуже багато тих, хто ніколи не відвідував протесту раніше.
Occupy теж приваблює поєднанням досвідчених активістів, а також багатьох учасників, які, вперше приєдналися протестів, бо розцінили рух, як "більше, ніж політика".
5 - Увага. Соціальні медіа дозволяють, минаючи внутрішні точки тотальної цензури, досягти загальної уваги. Це вплинуло на Арабську весну (і ми знаємо, що багато людей, що твітили про це, знаходилися за межами регіону. Що, на мій погляд, робить Twitter більш потужним за своїми наслідками, а не менше).
Фактично, як і під час Арабської весни, у Туреччині міжнародне висвітлення протестів часом було кращим, ніж місцеве. журналістами. Ось CNN International показує протести, в той час як CNN Туреччина показує кулінарне шоу:
Кулінарні шоу у Туреччині, як у нас "Лебедине озеро"
У всіх цих випадках, соціальні ЗМІ представляли більш повне і оперативніше висвітлення подій. Звичайно, відсутність перевірених повідомлень у ЗМІ всередині країни також мала згубні наслідки. Адже було важко тримати в узді необгрунтовані і запальні чутки, що рикошетом розносилися з соціальних мереж в інтернеті.
6 - Соціальні медіа як структурування наративу. У всіх цих протестах ми бачимо, що соціальні медіа дозволяють фольклорну учасницьку кмітливість для структурування мета-розповіді активістів, а також формування колективних скарг. Історії, які ми розповідаємо про політику, грають неймовірно важливу роль у формуванні тієї самої політики, і соціальні медіа відкрили новий, складний шлях, в якому проявляються і зливаються мета-наративи про політичні дії.
Багато "мережевих аналізів", засновані на методах аналізу соціальних мереж, пропустили цей важливий аспект оповіді формування можливості соціальних мереж, який не може розглядатися не тільки шляхом огляду контенту мільярдів твітів, щоб зробити барвисту "спагеті"-мапу Мережі. Що стало зрозумілим, так це те, що Twitter, Facebook і соціальні мережі стали новими колективними, відкритими, але НЕКВАРТИРНИМИ просторами нерівномірного впливу там, де розповіді про конфлікт зливаються, а потім ретранслюються і перетікають до ЗМІ.
Коротше кажучи, Twitter є новим спін-румом ХХІ століття.
7 - Порушення «плюралістичного ігнорування» і зміна мотору колективних дій. Революції, політичні потрясіння і великі рухи досить важко передбачити, але як тільки вони відбуваються, вони здаються неминучими. Тоді є багато заламування рук про те, чому вони не були передбачені аналітиками і спостерігачами (класичний випадок Іранської революції 1979 року, яку кожен мав би передбачити, але ніхто не зміг).
Це не тому, що всі аналітики і політичні оглядачі - ідіоти, це через конкретні характеристики великомасштабних соціальних потрясінь, особливо з репресивним режимом. Багато з таких подій відбувається, коли учасники прорвалися крізь "плюралістичне ігнорування". «Плюралістичне ігнорування» це тоді коли ви думаєте, що єдиний, або один з небагатьох з особливою думкою. ПІ перестає працювати коли виникають громадські дії мас, якими можуть бути вуличні демонстрації або сторінка Facebook, яка проголошує: "Ми всі Халед Саїд".
Іншими словами, багато людей зберігають свої справжні уподобання в секреті або говорять тільки з декількома довіреними особами, думаючи, що або вони знаходяться в меншості, або, якщо вони заговорять, вони будуть одними з небагатьох і, таким чином, зустрінуться з масовими репресіями. Одначе як тільки цю греблю розриває, вибухає інакомислення. Таким чином, можна легко передбачити, що існує великий тиск на цю греблю, однак, важко передбачити, коли і де вона буде ламатися.
Основним концептуальним питанням тут є не нецифрове проти цифрового, але видимість, доступність і сигналізування владі. Вуличні демонстрації, в цьому зв'язку, є однією з форм соціальних медіа в тому, що вони є потужними в тій мірі, що дозволяють громадянам подавати сигнали безлічі своїх співгромадян, і щоб допомогти зруйнувати плюралістичне ігнорування. У цілому, соціальні медіа змінюють механізми колективних дій у суспільстві, і ми тільки почали розуміти ці фундаментальні зміни.
8 - Нелегке керування та важкі стратегічні політичні дії. Поєднання цих факторів робить підживлені соціальними медіа протести дуже потужними і непрямими в одних галузях і трохи ефемерними і слабкими в інших.
У той час як колективній дії, підживленій соціальними медіа, не вистачає представницької політики та інституційного капіталу, який можуть надати політичні партії та неурядові організації, вона може бути дуже доброю у малюванні червоних ліній та організації збору та уваги до гучних "Ні!" (тобто, Мубарак , SOPA/PIPA, знесення Gezi Parki). Тим не менш, такі рухи здаються зазвичай неспроможними перевести свою силу до наступного етапу, який безпосередньо впливає на політику, закон, нормативні акти або шляхом виборів парламенту.
Це частково пов'язано з відсутністю представника влади в русі. Під час Occupy, наприклад, протести були майже закриті в одній точці не через поліцію або дії власників Zuccotti Park, але тому, що протестуючі були не в змозі обрати кілька осіб з тих, хто хотів продовжувати барабанити цілодобово. Околиці майже виселили їх самі - криза був відвернена в останню хвилину. Відсутність представницької влади призвела до того, що рухи мали надто мало коштів, щоб направити своїх учасників до будь-яких тактичних або стратегічних кроків.
Чи будуть з'являтися нові платформи і способи організації через онлайн-медіа, ще належить з'ясувати. Проте, на сьогоднішній день, це – те місце, де зароджується новий феномен.
*******
Важлива складова бюджету інтернет-видання TEXTY.org.ua- пожертви читачів
Якісна і нерозважальна журналістика, яка працює в інтересах публіки, потребує затрат і в принципі не може бути прибутковою. Але натомість вона є суспільним надбанням, як, наприклад, чиста вода. Тому фінансова підтримка кожного з вас дуже важлива для нас. Звертаємося з проханням здійснити пожертву на підтримку ТЕКСТІВ.
Якщо ви здійснили пожертву, повідомте будь ласка нам на адресу texty.org.ua (равлик) gmail.com Це потрібно для того, аби ми могли відзвітувати вам, куди витратили зібрані кошти
Як можна перерахувати кошти:
EugeneLakinsky(НА)gmail(КРАПКА)com - наш рахунок на ПейПел;
096 551 68 93 - гроші на рахунок можна слати і на телефон - це Київстар, телефон тільки для збору пожертв, зв'язатися з нами можна по емейлу texty.org.ua @ gmail.com
U336801545841 - наш гаманець у гривнях на ВебМані
