Аналітика Сбєрбанку РФ і наша економічна яма. Гід по українській економіці (+ІНФОГРАФІКА)

Що написали російські аналітики?

«По итогам июня 2013 года, наибольшая вероятность валютного кризиса в течение следующих 12 месяцев отмечена на Украине – 82%.»

А що таке «валютна криза»? У додатку вони це пояснюють:

«Валютный кризис» мы понимаем или как сильное ослабление национальной валюты к доллару США в момент t относительно момента t-1, или как давление на валютный курс, которое приводит к потере золото-валютных резервов ЦБ или/и повышению реальных ставок процента. Например, … ситуация на валютном рынке Украины будет рассматриваться как кризисная, когда курс гривны за один день изменится более чем на 2%,

Якщо сьогодні курс долара в обміннику 8.18, а завтра 8.34, це буде сприйнято як криза? Це неприємність і не більше. Бо кожен хто бачив доповідь і не дочитав до кінця, уявив для себе кризу 1998 чи 2008 років., коли курс гривні падав на протязі кількох місяців швидкими темпами і в результаті впав на 60-80%% від попереднього рівня. Але аналітики такого не пророкують.

Оптимісти та песимісти

Дискутуючи навколо доповіді учасники, фактично, оперують одними і тими самими цифрами. Але висновки роблять протилежні. Чому?

Нажаль, широка публіка часто не знає, що економічні прогнози фахівців відрізняються від пророцтв Нострадамуса, зокрема, вони мають ймовірностний характер.

Фактом є те, що економіка України знаходиться в тяжкому стані. І всі цифри це підтверджують. А що з нею буде, залежить від купи факторів, які ніхто не може передбачити.

Напрклад:

- Скільки буде продовжуватись політика «кількісного пом’якшення» в США?

- Чи почнеться операція США в Сирії?

- Чи відновиться економіка арабських країн, які до початку їхньої «весни» були серед активних покупців українських металу та зерна?

- Як поводитимуть себе ринки металу, зерна, нафти восени та взимку?

Іще від багатьох інших

Фахівці рахують моделі української економіки при тому чи іншому розвитку подій, але не можуть знати, як буде насправді. Тому саме факт незадовільного стану української економіки мав би викликати гучний розголос, а не гадання про ймовірність того, коли і як сильно в результаті вибухне.

Валютні негаразди – дефолт та криза.

Дефолт – це найгірше, що може спіткати фінанси країни. Саме ним найчастіше лякають коментатори, хоча в російській аналітиці про дефолт немає жодної згадки.

В найгіршому випадку це означає, що держава не може сплатити за своїми зовнішніми зобов’язаннями. Адже вона бере кредити у світових фінансових організацій та банків, випускає цінні папери, які повинна через деякий час погасити з відсотками. Якщо час розрахунку з боргами прийшов, а валюти на ринку немає, наступає дефолт. Саме такий дефолт відбувся в Росії в серпні 1998 р. чи в Аргентині у грудні 2001 р.

Іншим варіантом дефолту є невиплата боргу державними компаніями чи взятого під державні гарантії. Буває так, що на ринку немає валюти для приватних компаній, які мають повернути кредит, чи її не продають іноземному інвестору, який хоче повернути свої гроші на батьківщину. Це менш обтяжливі форми дефолту, але й вони руйнують економіку країни, її валюту, припиняють імпорт, ускладнюють експорт, відсікають країну від іноземного фінансування.

В Україні таких дефолтів слава Богу ще не було. В Україні періодично відбуваються внутрішні дефолти, коли держава не сплачує внутрішнім кредиторам.

Але наше населення, нажаль, менш вимогливе, ніж іноземне і тяжких наслідків ця невиплата жодного разу не спричинила. Адже не повернення ПДВ, невиплата зарплати бюджетникам, несплата за товари та послуги постачальникам стали звичним явищем українського життя, а новий закон про векселі закріплює за державою, право не платити своїм постачальникам та не повертати зайві податки їх платникам, видаючи замість них папери з обов’язком сплатити пізніше. По суті – це закріплене право на дефолт, яке чомусь, українська громада спокійне приймає.

Валютна криза і різкий обвал курсу гривні до іноземних валют також пов’язана з нестачею валюти на ринку.

В Україні вони виникали у 1998 та 2008 роках, коли за кілька місяців курс падав на 60-80%. Можна сказати, що коли курс гнучкий, ймовірність дефолту менша, бо зростання курсу зменшує попит на валюту до її реального залишку на ринку.

Але воно тяжко відбивається на життєвому рівні громадян, на бізнес-можливостях підприємств, соціальних та політичних планах уряду, тому влада намагається тримати курс до останнього.

Валютний ринок: як валюта потрапляє до нас і як зникає?

Експорт товарів та послуг збільшує кількість валюти на ринку, імпорт, навпаки, зменшує.

Фінансові операції такі як валютні кредити, депозити, інвестиції можуть як збільшити, так і зменшити запаси валюти на ринку.

Коли українські позичальники (уряд, банки, державні чи приватні підприємства) беруть кредит закордоном чи отримують інвестиції, валюти на українському ринку збільшується. Коли повертають чи виплачують відсотки, дивіденди – зменшується.

І навпаки, розміщуючи кошти закордоном, українці виводять валюту з ринку, коли повертають з відсотками та дивідендами, валюти на ринку збільшується.

Повернути довгострокові депозити чи прямі інвестиції у бізнес важко і довго. Повернути короткострокові депозити чи гроші, вкладені у цінні папери значно простіше. Їх часто називають «спекулятивними», бо такі гроші вкладають на невеликий термін щоб заробити на високих ставках, зростанні курсу і забрати гроші.

Валютні трансфери або перекази готівкової валюти громадянами з закордону збільшує кількість валюти на ринку. Один з видів таких переказів – виплата зарплати українським резидентам з-за кордону. Перекази наших громадян закордон кількість валюти зменшує, тому НБУ всіляко утруднює ці перекази.

Купівля-продаж готівкової валюти населенням. Влада вважає, що коли громадянин продав валюту банку, то ця валюта з’явилася на валютному ринку України, а коли купив у банку – вона з цього ринку зникла. Валюту у кишені у українця влада не рахує як таку, що перебуває на українському ринку, а економіку, яку ця валюта обслуговує, називає «тіньовою» і всіляко з нею бореться.

Як влада впливає на валютний курс.

На відміну від США чи Європи, наша влада не може друкувати валюту, а гривню в більшості країн світу не приймають в обмін на товари чи послуги.

Влада впливає на валютний курс фінансовими та адміністративними інструментами.

Фінансовий інструмент – це здебільшого валютні резерви. НБУ їх поповнює, купуючи валюту, коли її на його думку забагато на ринку і звідти продає, коли не вистачає. За їх рахунок Уряд і Нафтогаз сплачує свої борги. Зрозуміло, що цей інструмент добре діє, коли резервів достатньо. Коли їх не вистачає на виплати державних боргів, витрачати ще на підтримку курсу гривні складно.

Адміністративний інструмент – це коли НБУ забороняє деякі операції чи робить її виконання занадто обтяжливим. Наприклад, він ввів 50% обов’язковий продаж на валютному ринку України отриманої підприємствами валюти.

Коли цього стало замало, він поширив цю норму на фізичних осіб – на протязі місяця можна отримати в валюті переказів з закордону лише на 150 тис. грн., а все що більше – продавати за гривню. В момент введення кожної такої норми залишок валюти на українському ринку збільшується, але не надовго. Через кілька місяців ринок та його учасники звикають до нових правил, а проблеми залишаються.

НБУ може ввести і 100% обов’язковий всіх надходжень в валюті, обтяжити процедуру купівлі валюти великою кількістю додаткових документів та процедур, може прямо заборонити банкам продавати валюту. Але кожний такий захід діє обмежений час, сприяє «чорному ринку» і є деяка межа, далі якої вже адмініструвати не можна.

Тобто в НБУ є інструменти, які добре діють, коли все спокійно і турбують лише деякі коливання, але не виручають, коли приходить справжня криза.

Приклад: Криза 2008р. – куди поділася валюта з ринку.

З малюнку 1 видно, що до початку кризи на ринку було достатньо валюти.

Велике від’ємне сальдо по товарах та послугах, купівля населенням валюти та виплати відсотків, дивідендів закордон перекриваються фінансовими надходженнями прямих інвестицій, збільшенням кредитів з-за кордону та депозитів українців, переказами з-за кордону. В країну поступає валюта, НБУ збільшив резерви на 5млрд.$. На ринку досягнутий валютний баланс і влада разом з багатьма експертами казала, що проблем немає.

Але ж вони були. Бо, насправді, прихід валюти в Україну, був результатом «бульбашки», що надулася на світовому фінансовому ринку. Влада розвинутих країн заохочувала інвестиції, кредити, роздувала валютний ринок. Україна була однією з останніх країн, куди прийшли гроші. Вони сюди прийшли коли вже не було гарних пропозицій в більш розвинених країнах.

В Україні були високі за західними стандартами процентні ставки (хоч вони й знизилися за нашими мірками, але для світового ринку були все одно зависокими). При цьому курс гривні весь цей час стояв чи зміцнювався з 5 до 4.6 грн/$. Зиск від інвестицій перевершив ризик.

Чималі гроші прийшли на фінансовий ринок – іноземці купували українські цінні папери. Багато було вкладено в українську банківську систему.

З малюнку 2 видно - зовнішній борг за 2008 рік виріс майже в половину. Причому, це був приватний борг, держава стала позичати вже у 4-му кварталі 2008 р. Більшість кредитів було коротко та середньостроковими і потребували повернення в близькому майбутньому. Залежність від іноземного фінансування це крихкий фундамент. І при перших же ударах кризи він тріснув.

Після банкрутства американського банку Lehman Brothers 15 вересня 2008 р. на світових ринках почалася паніка. І першими стали забирати гроші з ризикованих країн, таких як Україна. Інвестори намагаються купити валюту, щоб вивезти її з України, Але її немає на ринку. Вона вже видана в кредити, відіслана закордон на купівлю товарів, видана Урядом на соціальні проекти.

1 млрд.$ портфельних інвестицій пішло з України тільки у 4-му кварталі, і надходження прямих інвестицій зменшилось до 1 млрд.$ Вкладники стали забирати валюту з депозитів і купляти її в банках (у 4-му кварталі населення купило на 5.1 млрд.$ більше валюти, ніж продало). Інвестиції і кредити змінили напрям і побігли з України.

Світова криза призвела до зменшення експорту українських товарів. Але імпорт не зменшується без падіння курсу гривні.

Тільки відпустивши курс і дозволивши йому впасти на 60%, видавши на ринок з резерву НБУ 5 млрд. $ та взявши 4.5 млрд.$ кредиту МВФ вдалося збалансувати валютний ринок.

Таким чином, торговий дефіцит, залежність від світових ринків робить перспективи валютного ринку країні непевними навіть при пристойному платіжному балансі.

А що ж у нас зараз?

Наш теперішній платіжний баланс, начебто, не дає приводу для паніки.

Валютний ринок втрачає валюту за рахунок дефіциту зовнішньої торгівлі, виплати дивідендів за кордон, купівлі населенням валюти.

На фінансових операціях український ринок придбав 8 млрд.$, тобто більше, ніж втратив на поточних. Населення купує валюту не так активно, як раніше. Зовнішній борг також зростає повільно.

Але все знов-таки тримається на грошах з-за кордону. Це запозичення Уряду та спекулятивні гроші іноземців. Чому вони продовжують йти до України? В чималій мірі в результаті «кількісного пом’якшення». США кожен місяць викидає на ринок по 85 млрд.$ в обмін на свої цінні папери.

Ці гроші повинні стимулювати економічну активність в США, але вони тиснуть на ринок, їх власники шукають їм корисне застосування. В пошуках вони знаходять і Україну.

Які це створює ризики?

Американська влада давно обіцяє припинити «кількісне пом’якшення», бо американська економіка виходить з кризи. В цьому випадку з одного боку зайвих грошей на ринку поменшає, з іншого з’являться вигідні об’єкти для інвестицій в реальному секторі США. Інвестори в першу чергу заберуть свої гроші з ризикових ринків, включаючи Україну.

Тільки загроза припинення емісії долара вже примусила інвесторів зменшити активність. З малюнку 2, зокрема, видно, що державний зовнішній борг України зменшується. Уряд повертає борги, але Уряду на зовнішніх ринках вже не позичають. Уряд запозичує на внутрішньому ринку, у т.ч. і валюту. Резерви НБУ продовжують зменшуватись, на 1.09.2013 вони досягли 21650 млрд.$ (значно менше державного боргу країни) - навіть у кризу 2008 р. було більше.

З іншого боку, Україна вже зменшила імпорт газу. Попереду зима і треба робити запаси. Подальше зменшення імпорту проблематичне. А сальдо продовжує залишатись від’ємним. Сьогодні воно перекривається інвестиціями. А коли інвестори прийдуть за своїми грошима, звідки будуть брати валюту?

Чи вдасться збільшити експорт і не збільшувати імпорт? Це залежить від поведінку ринків металу та зерна, нафти та газу. Від того, що буде з цими ринками, якщо в США почнеться економічний підйом.

Є поганий сценарій, коли ціни на вуглеводні зростуть, а на метал та хімію. – ні. В цьому випадку валюти Україні точно не вистачить.

Але можливий і гарний варіант, коли ціни на вуглеводні будуть падати, а на зерно та метал рости. Тоді український валютний ринок витримає зменшення інвестицій. Але в умовах невпевненості світових ринків курс гривні в будь-якому випадку буде падати. До якого рівня і чи повернеться він до попередніх значень, залежить від розвитку подій. Падіння на 60% як у 2008р. малоймовірне, дефолт – тим більше.

Про актуальні проблеми української економіки

Такі наші перспективи нагадують невдалу футбольну команду, якій залишається чекати, як виступлять суперники, щоб дізнатись, чи буде вона далі грати, чи вже ні. Від української економіки та політики, нажаль, тут мало що залежить. В таке становище Україна потрапила в результаті відсутності реформ, продовження застарілої економічної політики.

Сьогодні світова кон’юнктура ще дозволяє нашій економіці існувати. Але ніхто не знає, що буде завтра. Саме це й мало бути предметом гарячих дискусій у суспільтві.

Бюджет України на 2013 рік не виконується і, мабуть, вже не буде виконаний. Влада, з одного боку, витискає з України все, що може, не звертаючи вже уваги на законність, з іншого, фінансує бюджетні призначення за власним вибором.

Жодних заходів по збільшенню мотивації населення до праці та бізнесу.

Державні вилучення ресурсів з ринку і раніше було завеликими (до 50% ВВП), але сьогодні вони ще зростають. Влада ініціює збільшення податків, ускладнення їх адміністрування, посилює контроль. В умовах рецесії на світових ринках це зупиняє економічну активність . Не випадково ВВП падає 5-й квартал поспіль.

Жодних заходів по збільшенню мотивації населення до праці, до бізнесу, тим більше – для іноземних інвесторів. Від утисків державних регуляторів вже стогнуть навіть депутати ПР.

Важко навіть передбачити, що ще придумає влада, щоб знайти гроші на підгодівлю «свого» електорату до виборів, чиновництва, номенклатури.

Для такої економіки будь-яка проблема на світовому ринку може стати фатальною. Це, на відміну від аналітики "Сбєрбанку РФ", реальна проблема, що потребує уваги спільноти.

фінанси банки економіка покращення борг криза уряд