Борг: історія перших п’яти тисяч років. Як виникла наша кредитна система

Девід Гребер – американський антрополог, професор Лондонського університету. Викладав у Єльському університеті, звідки звільнений за свою активну політичну позицію. Член радикальної міжнародної спілки «Індустріальні робітники світу».

Борг - це рабство. Рабство - це борг

Дозвольте мені розпочати з інституту рабства, роль якого, на мою думку, є ключовою.

В більшості епох і країн рабство розглядається як наслідок війни. Якщо ви здалися у полон, то віддали у завдаток своє життя - цей борг виявляється абсолютним, незмірним.

Ще однією типовою рисою рабства є те, що рабів можна купити чи продати. З цього моменту абсолютний борг перестає бути абсолютним - фактично його можна точно підрахувати. Є значні підстави вважати, що такого роду торгівля зробила можливим створення нашої сучасної форми грошей.

І якщо рабство є боргом, то борг може привести в рабство.

Вавилонський селянин міг заплатити певну суму в сріблі батькам своєї дружини для того, щоб їх шлюб став офіційно визнаним, але він в жодному розумінні не ставав через це її власником. Очевидно, він не міг купити чи продати матір своїх дітей.

Але ситуація змінилася б, якби він взяв позику. Якби він не зумів її виплатити, його кредитори могли б спочатку забрати його овець і меблі, потім його дім, поля і сади, і нарешті – вони могли б взяти його дружину, дітей і навіть його самого в якості рабів.

Борг перед королем/державою - податок

Раніше ринки часто переміщалися з арміями чи королівськими свитами, або ж формувалися біля чи на межі військових постів.

Це допомагає пояснити досить загадкову поведінку з боку королівських дворів: врешті решт, оскільки королям зазвичай підлягали золоті і срібні копальні, який був сенс у тому, щоб випускати шматки цих металів зі своїм обличчям на них, а потім вимагати повернути їх знову вам у вигляді податків?

Подібний обмін має сенс тільки тоді, коли накладання податків дійсно змушувало всіх купувати монети - тобто сприяло росту ринків.

Але як виправдовувались податки?

Чому люди були винні ці гроші і які борги вони оплачували, коли їх платили?

Тут ми знову повертаємося до права завойовника.

Якщо королі претендували на владу над життям і смертю своїх підданих за правом завойовника, то борг їхніх підданих був також безмежним і - принаймні в цьому контексті - взаємні зобов’язання підданих один перед одним не мали значення.

Існували тільки їхні зобов’язання перед королем.

Це, в свою чергу, пояснює, чому королі й імператори незмінно намагалися регулювати владу, яку мали власники над рабами і кредитори над боржниками.

Правителі завжди наполягали на тому, що в’язні, яким помилували життя, вже не можуть бути вбитими своїми хазяями. Тому що тільки правителі могли мати деспотичну владу над життям і смертю.

Я наголошую на цьому, тому що ця логіка досі з нами. Коли ми говоримо про «суспільство» (французьке суспільство, ямайське суспільство) ми насправді говоримо про людей, що об’єднані однією державою-нацією.

За цим поняттям стоїть свого роду міф. Ми всі народилися в безмежному борзі перед суспільством, яке ростило, виховувало, годувало і одягало нас, перед давно померлими, які винайшли нашу мову і традицію, перед всіма тими, хто зробив можливим наше існування.

В давні часи ми думали, що за це все ми в боргу перед богами. Цей борг сплачувався через жертвоприношення. Іноді жертвоприношенням насправді виплачувались лише відсотки – в кінцевому результаті виплата здійснювалась через смерть.

Пізніше борг був успадкований державою, яка сама по собі вважалася божественною інституцією. Після цього участь у жертвоприношеннях змінилася на участі у сплаті податків, а військова служба – на борг обов'язку.

Цією логікою також просякнута значна частина нашого загальноприйнятого способу мислення, взяти хоча б фразу «сплатити борг перед суспільством» чи «я відчував, що зобов’язаний чимось своїй країні», або ж «я хотів віддати щось взамін».

Хтось може спитати – яка ж тоді альтернатива?

До історії віртуальних грошей

Гроші не виникли в цій холодній металевій (чи паперовій) безликій формі. Першопочатково вони з'явилися у формі мірила - абстракції, але також і відносин (боргу і зобов’язання) між людьми.

Натомість товарні гроші - особливо у вигляді золота чи срібла - найбільше відрізняються від кредитних грошей через один захоплюючий аспект.

Їх можна вкрасти.

Злиток золота чи срібла є об’єктом без походження. Тому протягом історії злитки відігравали таку ж роль, як сучасні набиті доларами кейси наркоторговців – речі-в-собі, які приймуть в обмін на інші цінності будь-де, не задаючи запитань.

І за останні 5 тисяч років ми можемо розглядати людську історію як історію певного роду чергувань - кредитна система і система "металічної" готівки.

Кредитні системи виникали і ставали домінуючими в період відносної суспільної злагоди.

Цінні метали заміняли ці системи в періоди воєн та інших суспільних негараздів.

Отже, в якості відправної точки для спроби зрозуміти поточний історичний момент дозвольте запропонувати наступні історичні етапи - відповідно до чергування між періодами віртуальних і металевих грошей.

І. Епоха перших аграрних імперій (3500-800 рр. до н.е.)

Домінантна форма грошей: віртуальні кредитні гроші

В месопотамській економіці домінували великі публічні інституції (Храми і Палаци), чиї бюрократичні адміністратори ефективно створювали віртуальні гроші через створення фіксованого еквіваленту між сріблом і основною сільськогосподарською культурою - ячменем.

Найнеобхідніші щоденні домовленості з купівлі і продажу (особливо якщо вони не здійснювались між абсолютними незнайомцями) здійснювалися через кредит. "Жінки елю", або ж місцеві трактирниці, наприклад, продавали пиво і часто здавали кімнати "наперед", вели рахунок - і зазвичай клієнти сплачували всю суму пізніше, в період збору врожаю.

Відповідно, у неврожайні роки селяни опинялися в безнадійних боргах перед багачами і були змушені віддавати свої ферми - а врешті-решт і себе із сім'єю - в боргове рабство.

Схоже, що поступово ці обставини привели до соціальної кризи – не стільки до суспільних заворушень, як до того, що звичайні люди почали покидати міста та і в принципі будь-які заселені території, і ставали напівкочовими бандитами та грабіжниками.

Згодом стало традиційним, що кожен новий правитель чистив існуючі списки, скасовував усі борги і проголошував загальну амністію чи «волю», так що всі боргові раби могли повернутися до своїх сімей. (Тут важливо зазначити, що перше слово «воля», яке відоме в людській мові, шумерське amarga, буквально означає «повернення до матері».)

Біблійні пророки запровадили схожий звичай, Ювілей, коли після семи років усі борги також скасовувалися. Цей звичай є прямим предком новозавітного поняття "ізбавлення".

Тобто разом із накопиченням боргів передбачалося і їхнє прощення - як засіб виходу з кризи і уникнення соціальних конфліктів.

ІІ. Осьовий час (800 р. до н. е. – 600 р. н. е.)

Домінантна форма грошей: монетна система і металеві злитки

Осьовий час - епоха, яка бачила виникнення монетної системи, разом із зародженням основних світових релігій у Китаї, Індії і на Середньому Сході.

Монетна система, звичайно ж, була винайдена не з метою розвитку торгівлі (фінікійці, ідеальні торговці древнього світу, прийняли її одними з останніх).

Цінні метали більш годилися для епохи воєн - з тієї очевидної причини, що їх можна було красти. Видається, що монета була винайдена саме для того, щоб платити солдатам - ймовірно, спершу правителями Лідії в Малій Азії для оплати послуг грецьких найманців.

Карфаген - ще одна велика торгівельна нація - почав бити монети дуже пізно, і теж для того, щоб платити своїм іноземним солдатам.

В копальнях, які добували злитки, в основному працювали раби. В свою чергу воєнні кампанії забезпечували безкінечний потік рабів.

Протягом всієї античності можна продовжувати говорити про явище, яке краще було б назвати «воєнно-монетно-рабовласницький комплекс», оскільки розповсюдження нових військових технологій (грецькі гопліти, римські легіони) завжди було тісно пов’язане з захопленням і торгівлею рабами.

Іншим важливим джерелом рабів були борги: оскільки тоді держави вже не робили періодичних амністій, то ті, кому не поталанило бути громадянами головних войовничих полісів – які були загалом захищені від хижих кредиторів – були легкою здобиччю.

Кредитна система Близького Сходу не була зруйнована через комерційну конкуренцію: вона була зруйнована арміями Олександра – арміями, яким було потрібно півтони срібних злитків щодня для заробітної плати.

В копальнях, які добували злитки, в основному працювали раби. В свою чергу воєнні кампанії забезпечували безкінечний потік рабів. Як зазначалося, система імперських податків була значною мірою створена для того, щоб змушувати підданих створювати ринки, щоб солдати (а також чиновники) могли використати ті злитки для купівлі всього, що їм забагалось.

Той тип безликих ринків, які колись утворювались на шляху армій, тепер починав розповсюджуватись всередині суспільства в цілому.

А найдивовижнішим є виникнення майже в той самий час і в тих самих місцях, де відбувалося раннє поширення монетної системи, сучасних світових релігій - іудаїзм, християнство, буддизм, конфуціанство, даоїзм і нарешті іслам.

Хоча конкретні зв’язки ще потрібно детально дослідити, схоже, що певним чином ці релігії виникли як пряма реакція на логіку ринку.

Грубо кажучи, якщо хтось віддає певний суспільний простір в просте егоїстичне володіння матеріальним речам, то майже невідворотно незабаром з’явиться альтернатива. І ця альтернатива почне проповідувати, що з точки зору вічних цінностей матеріальні речі не мають значення, а егоїзм – чи навіть его – ілюзорні.

ІІІ. Середньовіччя (600–1500 рр.)

Повернення до віртуальних кредитних грошей

Якщо Осьовий вік спостерігав виникнення взаємодоповнюючих ідеалів товарних ринків і універсальних світових релігій, то Середньовіччя було періодом, коли ці два інститути почали зливатися. Релігії почали брати владу над ринковими системами.

В Європі, де все це відбувалося під егідою християнства, монетна система була доступна тільки спорадично і нерівномірно. Ціни після 800 р. н. е. значною мірою підраховувалися через стару каролінгську валюту, яка вже не існувала (її називали «уявними грішми»), але звичайні щоденні покупки і продажі зазвичай здійснювались іншим чином.

Наприклад, одним поширеним варіантом було використання мірних рейок (tally-sticks) – зазубрених кусків деревини, які ламалися надвоє для реєстрації боргу і одну половину забирав кредитор, а іншу боржник. Такі мірні рейки були поширені на більшості території Англії аж до XVI-го століття.

Більші трансакції здійснювались за допомогою договору про обмін, а великі комерційні ярмарки слугували для безготівкового розрахунку по цьому договору. Тим часом церква регулювала кредитні стосунки, накладаючи суворий контроль на позику грошей під відсотки та на заборону боргового рабства.

Насправді Західна Європа, як і у багатьох інших речах, у цьому відношенні розвинулась доволі пізно: більшість фінансових інновацій, які досягли Італії і Франції в XI-ХІІ століттях, широко використовувалися в Єгипті та Іраку з VII-го століття.

Справжнім центром середньовічної світової економіки був Індійський океан, який разом з караванними шляхами Центральної Азії сполучав великі цивілізації Індії, Китаю і Середнього Сходу.

Тут торгівля здійснювалась в рамках ісламу: він не тільки забезпечував законодавчу структуру, яка дуже сприяла торгівельній діяльності (водночас повністю забороняючи позику грошей під відсоток), але також уможливлював мирні стосунки між торговцями значної частини земної кулі, дозволяючи створення різноманіття витончених інструментів кредитування.

Наприклад,слово «чек» походить від арабського sakk і з'являється в англійській мові тільки близько 1220 р. н.е.

Випадок Китаю є навіть складнішим: Середні віки там почалися зi швидким поширенням буддизму, який швидко пішов проти місцевих лихварів, винайшовши ломбарди – перші ломбарди почали відкриватися в буддійських храмах для того, щоб дати бідним фермерам альтернативу місцевим лихварям.

Хоча до того часу держава знову і знову заявляла про себе, як вона завжди робить в Китаї. Bона не тільки регулювала відсоткові ставки і намагалася знищити систему боргової кабали, вона ще й повністю відмовилась від злитків, винайшовши паперові гроші.

Кажучи все це, я не маю на увазі, що монетна система в той час не була важливим засобом обміну. Але справжньою характеристикою цього періоду був рух в іншому напрямі - протягом більшої частини Середньовіччя гроші були значною мірою відірвані від інститутів насильства.

Хтось може зазначити, що міняли були запрошені назад, до храмів, де їх можна було контролювати. Результатом цього став розквіт церков, які мали значно вищий рівні суспільної довіри, ніж держава.

IV. Епоха європейських імперій (1500-1971 рр.)

Повернення дорогоцінних металів

З наступом великих європейських імперій – Іспанської, потім Британської – світ побачив водночас повернення масового рабства, спустошення, воєн та розрухи, і, як результат, швидке повернення золотих та срібних злитків в якості основної форми грошей.

Деякі з цих процесів почали відбуватися до завоювання Нового світу. Наприклад, одним із основних чинників повернення до злитків було виникнення народних рухів в період ранньої династії Мін (в XV і XVI століттях), що в кінцевому результаті змусило владу відмовитися не лише від паперових грошей, але і від будь-якої спроби запровадити свою власну валюту.

А оскільки податки почали сплачуватись сріблом, то незабаром більш-менш офіційною політикою Китаю стало намагання завезти як можна більше срібла в країну - щоб робити податки низькими і попереджувати нові спалахи суспільних заворушень.

Несподіваний величезний попит на срібло вплинув на весь світ. Більшість цінних металів, які були награбовані конкістадорами, а пізніше добуті іспанцями в копальнях Мексики і Потосі – сучасної Болівії (з майже неймовірною ціною людських життів), в кінцевому результаті опинялися в Китаї. Гроші знову від’єднувалися від церкви і повторно з’єднувалися з державою.

В цьому контексті кредити були у відомстві держав, які самі використовували дефіцитне фінансування – форму кредиту, яка, в свою чергу, була винайдена для фінансування все більш дорожчих воєн.

На міжнародній арені Британська імперія була незмінною в збереженні золотого стандарту протягом ХІХ-го та початку ХХ-го століть, і в Сполучених Штатах велися великі політичні баталії довкола питання, який стандарт має домінувати – золотий чи срібний.

Це, очевидно, також був період розвитку капіталізму, індустріальної революції, представницької демократії, і так далі. Але в цей період стають очевидними зв’язки між війною, капіталізмом та рабством.

Наприклад, система найманої праці історично виникла з системи рабства (найперші контракти по найму, про які нам відомо, від Греції до малайських полісів, в дійсності укладалися з рабами), й історично вона часто тісно прив’язана до різних форм боргової кабали – як, власне, і в наш час.

Час змінився. Ми трансформували ці системи мовою свободи - але те, що ми зараз вважаємо економічною свободою, все одно базується на логіці, яка протягом більшої частини людської історії вважалася самою суттю рабства.

Наша ера (1971 - до сьогодні)

Імперія боргу

Можна сказати, що наша ера почалася 15 серпня 1971 року, коли американський президент Річард Ніксон офіційно скасував конвертування долару в золото і ефективно створив сучасні режими плаваючої валюти.

Що можна напевне сказати про цю нову еру? Поки дуже-дуже мало. Тридцять чи сорок років – ніщо за мірками, з якими ми маємо справу. Очевидно, що цей період тільки почався. Тим не менше, попередній аналіз, яким би сирим він не був, дозволяє нам починати висувати деякі змістовні припущення.

Історично, як ми побачили, епохи віртуальних, кредитних грошей також супроводжувались створенням всеохоплюючих інституцій - священних правителів Месопотамії, законів шаріату чи християнського канонічного права – які контролювали потенційно катастрофічні соціальні наслідки боргів.

Майже незмінно вони включали інституції (які зазвичай не мусили співпадати з державою, скоріше були масштабнішими) для захисту боржників. До теперішнього часу процеси протікають іншим чином: починаючи з 80-их, ми бачимо створення першої ефективної планетарної адміністративної системи, яка діє через МВФ, Світовий банк, корпорації та інші фінансові інституції, і значною мірою націлена на захист інтересів кредиторів.

Однак ця система дуже скоро отримала перші удари: спочатку через стрімкий розвиток глобальних соціальних рухів, які ефективно знищили моральний авторитет інститутів типу МВФ і залишили багатьох із них на грані банкрутства; а зараз - через поточну банківську кризу і колапс глобальної економіки.

Хоча нова ера віртуальних грошей тільки почалася і довгострокові наслідки поки не зовсім ясні, ми вже зробити один чи два висновки.

По-перше, звернення до віртуальних грошей не обов’язково являє собою підступний ефект капіталізму.

Насправді ситуація може бути абсолютно протилежною. Хоча б тому, що протягом більшої частини людської історії системи віртуальних грошей створювались і регулювались таким чином, щоб унеможливити виникнення будь-чого схожого на капіталізм – принаймні не в такій формі, в якій він існує зараз, коли більшість населення світу поставлено в такі умови, які в багатьох інших періодах вважалися б рівноцінними рабству.

По-друге, потрібно підкреслити абсолютно першоважливу роль насильства у визначенні самих концептів, за допомогою яких ми уявляємо «суспільство» і «ринки» - а в дійсності і багато наших найелементарніших ідей про свободу.

Світ, який не так тотально заповнений насильством, швидко почав би розвивати інші інституції. Але у такі часи, як зараз, важко хоч щось передбачати.

історія кредит криза економіка фінанси