Як кияни покращують свою українську. Хто і чому приходить на Курси української мови

- Привіт! Мене звати Сергій, і я білінгв. – Так починається запис одного з випадкових відвідувачів "Безкоштовних курсів української мови". І от я "інспектую" лекцію нового навчального руху, що охопив вже більше десятка великих міст України.

Коли, я йшов на це заняття, то не думав, що воно буде настільки схожим на зібрання людей котрі очікують на психологічну підтримку від себе подібних (пам'ятаєте, з чого починався "Бійцівський клуб" Палагнюка-Паланіка?). Жартую.

- Привіт всім. Мене звати Оксана. Я із Києво-Могилянської академії, – називає себе молоденька жвава, викладачка. – Взяти участь у цих курсах вирішила, адже про популяризацію української мови у нас дуже багато говорять, але мало роблять.

Ми з моїм другом Пасютою, аспірантом російської філології у минулому, сидимо у приміщенні Музею самвидаву від "Смолоскипу". Крім нас, у кімнаті з експозицією про шістдесятників напружено слухають зо два десятка серйозних дівчат та жіночок і один зніяковілий пенсіонер.

Здається, що на мене напливає стан deja vu – приблизно так само себе відчував, коли могилянським новачком на першому курсі нудився на парах маститих лінгвістів. Тоді була одна радість – розглядати дівчат.

- ... норма лише в школі є істиною. - Оксана без розвідки кидається в атаку на невігластво курсисток. – Філологи далеко не завжди є прихильниками пуризму. Не зрозуміли, що таке пуризм? Це радикальна течія у філології, слово походить від англійського pure – чистота. Запишіть.

Курсистки в такт скриплять своїми стилами у конспектах...

Минулого місяця, по соціальних мережах прокотилася хвилька графічних анонсів. Людям пропонували покращити свою українську. За організацією проекту стоїть Всеукраїнський комітет захисту української мови, найвідомішим публічним спікером якого є нардеп-позафракційник Олесь Доній.

Країни і спільноти, котрі вважають, що їхня мова під загрозою, давно організовують у себе такі курси. Наприклад у Монреалі, столиці Квебеку, крім держави безкоштовні курси французької проводить чимало громадських організацій.

- Найпершим подібним досвідом було заняття з покращення української мови на платформі митецької республіки "Гостинний двір" влітку минулого року, – розповідає керівник проекту, фахова піарниця та ефектна блондинка Анастасія Розлуцька.

Координатор курсів Анастасія Розлуцька, фото "Газета 2000"

За її словами, після цього вдалого досвіду активісти вирішили започаткувати мовні курси на засадах волонтерства. Наразі понад сорок викладачів навчають більше півтисячі українців.

Цільовою авдиторією організатори вбачали жителів Сходу та Півдня країни (зараз курси розвиваються у Житомирі, Кіровограді, Кременчуці, Калуші, Херсоні, Луганську, Києві, Сумах, Севастополі, Донецьку і Черкасах). У провінційних мітсах на курси приходить 20-40 людей.

У Києві ж аншлаг. Заплановані 4 групи не вміщають усіх бажаючих і організатори подвоїли їх кількість. загалом записалося близько 150 слухачів.

Серед студентів переважають дівчата, принаймні у групі на яку прийшов я.

І хочу сказати чоловікам та хлопцям, що вони багато втрачають, не звертаючи на ці курси уваги. Де ще ти можеш вільно спілкуватися з такою кількістю активних панянок, а тобі за це нічого не буде? Аби лише дружина на навчання відпустила...

Забужківське речення

- Вашим домашнім завданням буде вивчити улюблений вислів або кілька речень напам'ять, – диктує уважним слухачам викладачка. – Добре, можна одне речення, але таке! ЗАБУЖКІВСЬКЕ, на півсторінки! А тепер прошу вас по черзі розповісти про себе. Я вже читала ваші анкети, і тепер ще хочу послухати вас і зрозуміти, як коригувати програму. Адже дехто каже, що хоче не лише навчитися говорити, а й правильно писати.

Викладачка Оксана Гордійчук

Першими змусили розповідати нас, бо якось так вийшло, що всі чоловіки сиділи в одному кутку.

- Мене звати Федір. – Ніяково підвівся під дисидентськими портретами простий приємний дядько похилого віку. - Українську я вчив у першому – другому класі, а потім поїхав з України. Тепер на пенсії повернувся, і хочеться вивчити свою мову.

Наступною була худенька брюнеточка.

- Привіт. Мене звати Віка. Я студентка, родом з Одеси. Хочеться розмовляти не гірше за Вакарчука. – всі схвально кивають.

Далі слово бере сильна, політично активна Наталя: "Українською я не займалася зі школи. Там всі попереходили на російську. Але ж я – україночка. І зараз хочу практики".

Мотивацією її ровесниці Ірини є бажання вчити онуків рідної мови, адже дочка і зять, судячи з усього, можуть з такою відповідальною місією не впоратися.

Взагалі, якщо послухати всіх, хто розповідав про себе, то видно одразу дві приблизно однакові групи – молодь та інтелігентні жіночки "за сорок п'ять".

Перші хочуть мати додаткову перевагу на ринку праці, як от, наприклад, мила секретарка Олена. Натомість другі вважають, що українська їм потрібна, аби втримати марку в своєму інтелігентському середовищі. Дехто має іншу мотивацію – це сором за незнання рідної мови або бажання спілкуватися на рівних з другом або подругою.

Особливо мене вразили три курсистки. Це дві сестри-москивчки Інна та Світлана – вони дуже мило намагалися розмоляти українською з надзвичайно важким акцентом. Видно, що цим мініатюрним молодицям дуже тяжко, але українською вони розмовляють як мінімум не гірше пана Азірова. А ще я впевнений, що на берегах Дніпра живуть вони значно менше Миколи Яновича. Але фурор виклакала одна з останніх заяв.

- Мій запис на ці курси – це перший крок у Києві! – підвищує голос, щоби перекрити аплодисменти, Катерина з Донбасу. – Я вирішила почати своє нове життя саме з цього.

Ще одна перевага цих курсів, окрім демократичності, яка зазвичай не вітається в колах українських філологів - гнучкість програми. Фактично викладачі підлаштовуються під студентів класу, формуючи план лекцій "на льоту".

Заняття у Музеї самвидаву

Волонтери використовують методику, котра була напрацьована і довела свою ефективність, при вивченні української, як іноземної.

За словами організаторів є чотири рівні груп: «нульовий» рівень - ті, хто ніколи не говорив українською, а таких багато серед етнічних росіян, жителів Криму чи східних регіонів, що переселилися до Києва. Решта ступенів увазі початковий рівень, середній і достатній. Я потрапив у групу із середнім рівнем.

Подібний рух є далеко не першим в контексті захисту і поширенню української мови. Його попередниками можна назвати клуб «Тостмастерс», рух "Дріжджі", а також Фейсбук-ініціативу "И так поймут!". Не доводиться сумніватися, що подібна ідея на наших теренах є ще далеко не останньою.

- А тепер, на закінчення заняття ми напишемо диктант. – Хитро поводить бровами метресса Оксана, чекаючи доки всі підготують листочки з прізвищами. – Отже, стартуємо.

Слухачі починають старанно записувати надиктоване. Зі стін за нами пильно стежать шістдесятники.

****

Запис на безкоштовні курси української мови в Києві за тел. (095) 204-4275 або на сторінці у ФБ. Заняття проходять по понеділках у видавництві «Смолоскип» (вул. Межигірська, 21), по середах - в НСПУ (вул. Банкова, 2). Початок в 19.00.

мова самоорганізація освіта