Як орендувати квартиру: блєск і ніщета київського ринку нерухомості

"Здраствуйте, я менеджер Наталія, фірма ННН, кадровий відділ; вітаю, ми тільки що цілком легально відібрали у вас 9 гривень". Саме такою мала би бути розмова з ріелторською агенцією, куди я позвонив по оголошенню з газети "Авізо" для того щоб зняти квартиру в оренду. Але лише у світі бездоганної чесності. Наразі, приємний жіночий голос вітається, і просто повідомляє, що тарифікація розмови становить 9 гривень за 12 секунд.

Автор: Семен Дружбацький

Це лише один із способів, яким професіонали у дивному і покрученому світі київської нерухомості заробляють собі на хліб з маслом. Моя ж задача - зняти однокімнатну квартиру у пристойному стані, недалеко від станції метро.

Спочатку використовую медія попереднього покоління - оголошення з газети Авізо. Приблизно у п"ятій частині із набраних мною телефонів, для того щоб отримати інформацію про квартиру, автомат просив передзвонити на інший номер, який починався з цифр: 8 703 050 ... Якщо ви так і зробите, вас чекає приємна розмова з ріелтерами, зразок якої можна прочитати вище, але за ціною сексу по телефону.

"Ми вам продамо наші виписки!"

Інший спосіб заробити на простих винаймачах - це продавати їм виписки з баз даних про нерухомість. Зазвичай брокери знаходять квартиру,

зводять вас з хазяїном і беруть участь в складанні договорів. У випадку, якщо ви підписуєте угоду, посередник отримує половину вартості оренди квартири за місяць. Однак частина агенцій нічим таким не займається, однак бере з усіх своїх клієнтів скромну (від 150 до 400 гривень) платню за право отримати доступ до інформації зі своєї бази даних. Для цього потрібно приіїхати до них в офіс.

Під час аналізу сторінки оголошень я обираю непогану і відносно дешевшу (на 20% ніж в середньому) квартиру Дзвоню, з"ясовую що ці посередники саме з тих, що запрошують до себе в офіс.

Я приймаю запрошення. Мене впускають у під"їзд звичайного жилого будинку на проспекті Перемоги, після розмови по домофону. Біля сміттєпроводу роїться десяток задоволених життям мух. Офіс агенції, на перший погляд нічим не відрізняється

від звичайної пустої квартири з однією канапою, двома компами та ТБ, по якому транслюється баскетбол. На другий погляд, та й на всі подальші, офіс від пустої квартири також не відрізняється.

Бізнес в офісі ведуть Саша і Наташа - обидва трохи кругленькі, років по 27-28. Я розповів, за яким оголошенням прийшов. "Записуйте номер, подзвоните прямо при нас, поговорите з господарем. Не турбуйтеся. Якщо варіант вам не підійде, ми вам надамо інші". Така інформаційна послуга коштує 170 гр. "Тобто, ви самі не будете займатися пошуком варіантів для мене?", - запитую. "Ні, зате ми відкриємо вам на місяць доступ до нашої (супер)бази варіантів!" (дійсно, частина оголошень містить контакти власників, однак далеко не всі. До того ж, ціна пропозицій в базі вища, ніж на аналогічні квартири з інших джерел.)

Ми підписуємо документ, я сплачую гроші і отримую договір на інформпослуги на пів-сторінки А4 з печаткою приватного підприємця, і набираю господаря квартири, що мене зацікавила: "Хто це? А, ви щодо квартири. Я зараз на роботі, давайте увечері зустрінемося". Я пропоную точний час і місце, однак мій співбесідник, який назвався "Ігорем", просить передзвонити йому за пів години до зустрічі, в 18-30. Пізніше в той вечір я дзвонив йому декілька разів, у жодному випадку зв'язатися з ним не вдалося - короткі гудки, "неможливість з"єднання", і зрештою, "абонент недоступний".

Майже напевне, що ні "Ігоря", ні квартири насправді не існує. Якщо уважно вивчати газету з оголошеннями про оренду, можна помітити, що ледь не на кожній сторінці є подібні хороші і дешеві квартири. Для того, щоб отримати про них інформацію, необхідно їхати в офіс і "купувати базу". Таким чином, посередники використовують нехитрий трюк - наживку у вигляді неіснуючої вигідної пропозиції, на яку і ловлять тих, хто погоджується заплатити їм за "доступ до бази". Для перевірки - запропонуйте поїхати їх увечері з вами, дивитися таку квартиру - вони завжди знайдуть спосіб відмовитися.

Виходячи з офісу, я спостерігаю ще трьох бажаючих за 170 гривень "поговорити з Ігорем".

Загальна картина

Нерухомість Києва - це не найкраще місце для аматорів. Інформація, що знаходиться в публічному доступі, розрізнена і розкидана по великій кількості рекламних майданчиків - газет і сайтів. До того ж, майже 100% з них - це повідомлення від посередників, а не власників. Найбільше таке видання - газета "Авізо". До кризи, за роки розквіту цього бізнесу, коли брокери поступово впадали у гріх вседозволеності, а споживачі - у відчай від цін, була вибудувана система, за якої безпосередні покупці і продавці послуги практично не мають шансів зустрітися напряму.

Є ряд спеціалізованих фірм, завдання яких - першими знайти інформацію щодо пропозицій по квартирам. Використовується тактика "випаленої землі", включно з обходом території в кожному районі міста, і пошуком відповідних оголошень "на стовпах". Потім, з накопиченої інформації створюються бази даних початкових пропозицій, на які підписані всі ріелторські контори міста Києва.

Не зважаючи на те, що зараз пропозиція здачі в оренду значно перевищує попит (в декілька разів, якщо вірити фахівцям), пошук квартири. через згадані особливісті ринку, не буде легкою прогулянкою.

Проблему підсилює і відсутність українського аналогу Craiglist.com - найбільшої в світі колекції приватних оголошень, де накопичуються десятки тисяч прямих пропозицій. На цьому сайті покупець може зійтись у гарячих обіймах з продавцем онлайн, без участі посередника.

Однак, якщо ви дійсно вирішили знайти собі квартиру, не можна впадати у відчай. На стороні винаймачів зараз те, як змінюється ціна. За рік доларовий еквівалент ціни на оренду 1 та 2-х кімнатних квартир зменшився майже вдвічі. Станом на початку вересня цілком реально зняти однокімнатну квартиру за ціною від 2000 гривень.