«В граніті, в бронзі, в квітах і в серцях..» 25 заходів у школах до «визволення від фашизму». Брєжнєв би плакав

Лексика і зміст плану, затвердженого наказом директора департаменту Оксани Добровольської, справляє враження, що його писали не в незалежній Україні, а в СРСР часів Брежнєва. І, звісно, в документі годі знайти хоч слово про трагедію червоноармійців чи цивільного населення Києва, що потрапили в м’ясорубку війни двох тоталітарних режимів, про «чорні свитки» чи загороджувальні загони.

Управління освіти КМДА живе за брєжнєвськими заповітами

Досліджуючи тему ми звернули увагу на цікавий феномен: чимало батьків, котрі дотримуються проукраїнського бачення історії навіть не звертають увагу на ідеологічну обробку їхніх дітей у школах. Дуже часто батьки навіть не знали про нещодавнє промивання мізків.

Як правило діти самі рідко розповідають по шкільні події, та й на питання батьків, про те що було у школі часто відповідають: «Нічого». Чи офіціоз проходить повз дитячу свідомість, чи залишає там якийсь слід варто досліджувати детальніше.

Цього року чиновники від освіти зайшли так далеко, що показували фільм про війну дитячих садочках. Цей факт батьки випадково зясували у розмову з вихователькою. Бюрократипоказ фільму заперечують, але у відповідь на наш запит повідомляють: «педагогами дошкільних навчальних закладів в старших групах проводились заняття та бесіди про визволення міста Києва від фашистських загарбників, що не суперечить вимогам навчальних програм».

Зазначимо, що психологи радять при дітях такого віку навіть не обговорювати політичні події в країні, бо через інтонації батьків у дітях може виникнути тривога і невпевненість у майбутньому, котра має шанс залишитися на все життя.

Обговорення жахіть війни у дошкільному віці це, очевидно, винахід тільки українських педагогів, бо навіть в радянських дитячих садочках тема війни не піднімалася (принаймні жоден з працівників ТЕКСТІВ не зміг пригадати такого випадку зі свого дитинства). Можливо покоління, яке про війну знає не з парадів і піонерських лінійок хотіло вберегти дітей від своїх травм.

Чому нинішнє відзначення "визволення" неправильне і як би воно мало відбуватися читайте тут

«Бєз лоха и жизнь плоха»

Георгіївські стрічки фігурують на рекламних біг-бордах Партії регіонів і цими ж стрічками влада обвішує школярів і шкільні стінгазети. За правилом «асоціації», котре використовується у пропаганді, побачивши школяра (а діти як правило викликають позитивні емоції) із георгієвською стрічкою людина підсвідомо зв’яже цю емоцію із рекламою ПР, де висить така сама стрічка.

Для політтехнолога це аксіома, але щоб юридично довести, що істерія навколо визволення це поіттехнологія потрібні чималі зусилля юристів. Юридично на уроках система освіти може впарювати дітям все, що вважає за потрібне. Правда потім усі діти відстають від навчальної програми. Так «проблеми індіанців шерифа не турбують» «Це державна політика», - пояснила директорка однієї з шкіл занепокоєним батькам.

З іншого боку така ідеологічна обробка школярів не дає прямого збільшення рейтингу кандидата від влади, скажімо голові КМДА Олександра Попова, котрий балотуватиметься на мера і засвітився у декількох шкільних заходах на тему «визволення».

«Бєз лоха и жизнь плоха», - ідеологія нинішньої влади. Але її не винесеш на люди не зробиш на цю тему телеуроку. Потрібна ширма. І радянський офіціоз на тему «визволення» найкраще на цю роль підходить. Так і сформувалася «державна політика» у вихованні громадян.

Спокуса формувати майбутнє покоління «під себе» для кожної влади величезна. Особливо коли в руках такий апарат, як шкільна освіта.

Найкращий метод побороти спокусу усунути її причини. За державою варто залишити право лише на формування необхідного мінімуму з навчальної програми.

Перше, що потрібно зробити для функціонування нормальної освіти це розігнати районні і міські відділи освіти, надати школам статус юридичних осіб та звільнити вчителя від бюрократичної звітності.

Усією оргроботою по забезпеченню шкіл мають займатися виключно місцева влада чи спеціально створені територіальні виборні інституції, як наприклад у Канаді. Моделі організації можуть бути різними, але спільне в них має бути одне: жоден клерк з державної адміністрації чи міністерства не повинен мати право писати розпорядження школам про вшанування та святкування чого б там не було.

Думка фахівця

Ми звернулися до Голови парламентського комітету з питань науки і освіти Лілії Гриневич з проханням прокоментувати, наскільки правомірними і корисним є дії чиновників від освіти.

Л.Г: Усі ці «зірниці» та інші заходи, які Ви згадали - це ніщо інше як виконання тієї ідеологічної спрямованості, яку взяло зараз Міністерство освіти й науки. Це те саме, що відбувається з підручниками історії, коли змінено акценти і коли замість патріотичного українського виховання ми знову поринаємо в радянську добу. Думаю, що саме це і намагався робити департамент освіти, формуючи цей план саме в такому ключі.

ТЕКСТИ: Батьки школярів кажуть, що їхніх дітей під час цих святкувань залучали до різних акцій через школи, у тому числі й у позаурочний час. Наскільки це правомірно?

Л.Г.: Я хотіла б дати пораду батькам. Батьки мають право обирати, що робити дитині в позашкільний час. В сьогоднішню особливу добу, в якій ми живемо, треба якнайчастіше спілкуватися з дітьми, дізнаватися про заходи, які відбуваються після школи чи з ініціативи школи, і приймати рішення, потрібно дитині брати у цьому участь чи ні.

ТЕКСТИ: Часто влада обґрунтовує свої дії «ініціативою громадськості», наприклад, рад шкільного самоврядування. Однак, якщо це нібито громадська ініціатива, чому їх має затверджувати і нав’язувати влада?

Л.Г.: Це ж давня радянська традиція: прикриватися «побажаннями трудящих». Як це було в Радянському Союзі, так і зараз, наприклад, учнівським самоврядуванням прикривають рішення, спущені згори. Очевидно, що в умовах усіх ідеологічні маніпуляцій, вивертів і перекручень, які відбуваються тепер в освіті, батьки повинні більше уваги приділити своїм дітям. І лише за рахунок родинного виховання, за рахунок формування в дитині усвідомленого вибору, можна компенсувати ті проблеми, які є у виховній системі школи.

ТЕКСТИ: Але це, очевидно, проблема не тільки батьків, але й педагогів, які перебувають під тиском таких розпоряджень.

Л.Г.: Я скажу більше – в принципі, в такій ситуації вся надія на вчителя. Незалежно від того, чи є тиск, лише вчитель, залишаючись з учнями сам на сам, може казати їм правду, зокрема, на уроках історії. І добрі вчителі, незважаючи на переписування підручників, все одно доносять до дітей правду, вчать їх мислити і критично аналізувати факти.

Про модель шкільної фінської освіти читайте тут

Про модель грузинської освіти читайте тут

Незабаром ми опублікуємо матеріал про те як влаштована шкільна освіта у Канаді.

Плану заходів із відзначення 70- річниці визволення міста Києва

від фашистських загарбників.

На виконання Указу Президента України від 19 жовтня 2012 року

*******

Важлива складова бюджету інтернет-видання TEXTY.org.ua- пожертви читачів

Якісна і нерозважальна журналістика, яка працює в інтересах публіки, потребує затрат і в принципі не може бути прибутковою. Але натомість вона є суспільним надбанням, як, наприклад, чиста вода. Тому фінансова підтримка кожного з вас дуже важлива для нас. Звертаємося з проханням здійснити пожертву на підтримку ТЕКСТІВ.

Якщо ви здійснили пожертву, повідомте будь ласка нам на адресу texty.org.ua (равлик) gmail.com Це потрібно для того, аби ми могли відзвітувати вам, куди витратили зібрані кошти

Як можна перерахувати кошти:

EugeneLakinsky(НА)gmail(КРАПКА)com - наш рахунок на ПейПел;

096 551 68 93 - гроші на рахунок можна слати і на телефон - це Київстар. У Київстра зявилася можливість перевести гроші з телефону на кредитну картку. Телефон тільки для збору пожертв, зв'язатися з нами можна по емейлу texty.org.ua @ gmail.com

школа освіта історія Друга світова