Що далі? 670 тисяч активістів повинен залучити Майдан аби змінити країну

Поточна обстановка

Майдан

І британський військовий теоретик Генрі Ліддел Гарт і давні китайські стратеги переконливо доводять: вести оборону набагато вигідніше ніж наступ. Ліддел Гарт наводить приклади, коли війни вигравалися лише оборонними діями. Майдан стоїть, а отже тримає оборону і це добре.

Громадські активісти

Фактично це партизани протесту. Майдан проводить безліч партизанських вилазок: від Форуму Євромайданів у Харкові до блокування «Беркуту» на дорозі. Кожна з них закінчується тактичною перемогою. Та Майдан веде партизанську війну без жодної стратегії. Активісти істинні повстанці міських нетрів: загальне уявлення, як розхитати владу мають, але далі ефектної вилазки не мислять.

Останні події на Святошині підтвердили давню істину: партизани набагато мобільніші ніж їхні противники. «Беркут» встиг навіть у штани надзюрити, а підмога так і не приїхала. Перевага у швидкості багато значить.

Та при усій дієвості партизанська складова Майдану не здатна переважити шальки терезів удачі на сторону протестувальників. Організувати масштабну подію, котра порушить рівновагу, наприклад альтернативні вибори мера Києва, активісті фізично і матеріально не можуть.

Партії

Вони нагадують регулярні війська, котрі опираються окупації. У них є «вогнева потужність», тобто фінансові, організаційні, людські ресурси, але там все дуже забюрократизовано і штаби не страждають на геніальність.

Фактично вони прикривають майданівських партизанів, своєї ініціативи у них нуль. На відміну від громадських активістів вони «заточені» на виграш президентських виборів, але не знають як це зробити.

За півтора місяці Майдану вони його так і не зрозуміли і теж не знають, як Майдан допоможе виграти вибори. Єдину корисну функцію Майдану вони вбачають у можливості виступати перед великою кількістю народу. Стратегічного плану у них теж немає.

Спрямувати події у нове неочікуване русло (як, наприклад, вже згадані альтернативні вибори мера Києва) партії організаційно можуть, але ментально ні - при всій своїй опозиційності вони часина системи і бояться вийти за її межі.

Влада

Свого плану немає. Розігнати Майдан це занадто ризиковано і можна потрапити під американські санкції (а цього ніхто з високопосадовців, як вдало підмітив екс-посол США в Україні Джон Гербст не хоче, бо їм потрібна влада для власного збагачення і комфортного життя, а не нових проблем).

Їх головна надія, що люди втомляться, «прибирання Хрещатика» пройде гладко і санкцій не буде. В якості «не прямих дій» влада обрала дрібні провокації проти Майдану, побиття активістів та індивідуальний судовий терор.

Поки, що ця тактика результатів не принесла. Влада навіть не може заблокувати під'їзд техніки, яка забезпечує життєдіяльність Майдану (підвіз дров, їжі, вивіз сміття та туалетів). Кожне побиття активіста тільки посилює Майдан і продовжує його активне життя.

Тимчасовим успіхом була лише страшилка про те, що охоронці Майдану з числа правих б’ють затриманих. Але стало швидко зрозуміло, що це дезінформація запущена владою. Чи вдасться владі наскільки масштабно засудити рядових активістів щоб знекровити Майдан наразі не відомо, але навіть у комуністичній Польщі, де режим був сильнішим цього не вдалося.

Загалом ситуація патова.

Ідеальне вирішення

Його пропонують владі і опозиції європейці та американці. Потрібно сформувати технічний уряд з представників опозиції і влади і нейтральним прем’єром, підписати Угоду про Асоціацію і почати проводити болючі, але необхідні для країни реформи (які саме тема окремої статті, над якою ми працюємо - ред).

А далі чесні вибори і відповідальність за реформи порівну: між опозицією і владою. З новим «половинчатим» урядом і західними погрозами застосувати індивідуальні санкції вибори будуть відносно чесними.

Це і була б та «нова якість політики» про яку усі говорять з трибуни Майдану. Та очманіла від нинішніх безконтрольних корупційних можливостей, звикла до залізобетонної непоступливості і кидалова влада; заточена на популізм опозиція на такий спільний ризик не підуть.

Народ на Майдані теж компромісів не сприймає. Громадські ж активісти з цієї гри самоусунулися.

Компромісного уряду не буде. Пофантазували разом із західними політиками і забули.

Отже традиційне питання 2014 року: що далі?

Загальний страйк може призвести до відставки Януковича. Тільки він не організовується виступами із стрибуни, а по іншому його почати ніхто не пробує. Так що відкладемо і цю фантазію.

Розглянемо ситуацію, коли Майдан просто стоїть, як зараз.

Активіст Окупуй Уолл-стріт резонно зазначає, що «окупації» подібні до нашої довго тривати не можуть. Однозначних прогнозів робити не будемо, у нас може бути все, але те, що люди видихаються і згодом їх на Майдані стане менше це факт.

Коли Янукович спробує розігнати Майдан? З акцією «Україна без Кучми», яка простояла всю зиму, така біда сталася на початку березня.

Щоб змінити країни зібрати масовий мітинг мало. Із прихильників потрібно створити масову і розгалужену організацію

В передчутті недоброго лунають думки і від політиків і від громадських активістів, що Майдан, можливо, потрібно згортати. Ні в якому разі. Розгін Майдану це мінус для влади у будь-якому випадку. Нехай розганяють. Поки не розігнали треба стояти. (Якщо координатори Майдану зважаться стояти до неминучого і прогнозовано успішного розгону, то мусять подумати, як мінімізувати арешти і побиття активістів).

При планування кампаній по зміні режиму Джин Шарп рекомендує визначити «місця сили» суспільства, які допоможуть у довготривалому конфлікті. В Польщі це була католицька церква, а згодом профспілка «Солідарність».

В Україні таких міцних структур громадянське суспільство не має. І судячи із рішення першого Форуму Євромайданів зупинитися на горизонтальній координації матиме не скоро.

В нашому випадку «місця сили» це і є Майдан у Києві, та його аналоги в інших містах.

Майдан наглядно демонструє, що влада не контролює центр, це сильний фактор. Майдан дозволяє оперативно мобілізувати прихильників. Майдан це місце де навчаються активісти і проводяться дискусії. Коли в переважної більшості організацій, задіяних у протестах, немає мережі осередків Майдан це місце яке формує кожну організацію.

Тепер згадаємо про головну ціль - перемогу на виборах. Чи утримання Майдану, навіть протягом року, призводить до досягнення цієї мети? Нещодавно пройшло вибори на п’яти округах.

Що потрібно для перемоги на виборах?

За усіма опитуваннями Янукович програє будь якому опозиційному кандидату у другому турі. Отже питання агітації проти нього чи за когось не головне. Головне правильно порахувати голоси. Для цього потрібно максимум підготовлених спостерігачів на кожній дільниці і максимум волонтерів біля кожної дільниці.

На виборах 2012 року було 33 тис. 540 дільниць. Для того аби ввести владу у ступор і позбавити її змоги фальсифікувати потрібно мінімум 20 переконаних людей на кожну дільницю. Виходить не мало не багато 670 тисяч активістів.

При нинішній популярності Януковича ці 670 тисяч розвінчають будь які спроби влади підняти рейтинг чинного президента.

Але де їх взяти?

Громадська організація ВО «Майдан» про яку на мітингу оголосив Турчинов ідеальний інструмента для масового набору та навчання волонтерів. Ідеальний в ідеалі.

Реалії інші: ВО «Майдан» перетворюється на забюрократизовану структуру де все частіше верх беруть закостенілі партійні функціонери.

Ми хотіли б помилятися і радітимемо, якщо ВО «Майдан» вдасться розгорнути широку мережу осередків. Та таких спроб наразі не спостерігається.

З самого початку явище під назвою Євромайдан розвивається хаотично, але цей хаос інтуїтивно йде у правильному руслі. Згадається вислів Лао-цзи: «Небо до всіх ставиться однаково, але допомагає благочестивим».

Саме прийшов час зробити наступний виток у розвитку нашого хаосу: усім ініціативам на Майдані почати масово набирати людей у свої лави з прицілом на контроль за наступними президентськими виборами.

Як це робити і як розвивати успіх чудово описано у книзі лідера Піратської партії Швеції, котрий за пару років із завсідників інтернет-форумів і Фейсбуку зробив бойову партію, і потрапив у парламент.

Виставити пікети чи столи на самому Майдані і всіх людних місцях Києва із закликом записуватися в якусь з організацій Майдану теж нормальний хід. Єдине застереження, аби робота не пройшла даром залученим активістам потрібно давати роботу і постійно з ними спілкуватися.

Підозрюємо, що політична вага в новій Україні залежатиме від того скільки організованих активістів-волонтерів має якась партія чи громадська організація.

А Майдан це не самоціль, а лише засіб залучити якомога більше волонтерів і створити з них розгалужену структуру, бажано з осередками, які діятимуть за географічним принципом. Майдан це лише корисний інструмент, котрий не дає владі закручувати гайки і магніт, що притягує нових волонтерів, котрих змужнілі у боях активісти спочатку просять рознести бутерброди, потім поїхати на акцію, потім припишуть до якогось осередку/рою/сотні/ (як кому заманеться назвати) і готуватимуть до наступних виборів.

І навіть якщо Майдан до виборів не достоїть, то сформовані структури дадуть так само ефективно розхитувати "стовпи влади".

******

Важлива складова бюджету інтернет-видання TEXTY.org.ua- пожертви читачів

Якісна і нерозважальна журналістика, яка працює в інтересах публіки, потребує затрат і в принципі не може бути прибутковою. Але натомість вона є суспільним надбанням, як, наприклад, чиста вода. Тому фінансова підтримка кожного з вас дуже важлива для нас. Звертаємося з проханням здійснити пожертву на підтримку ТЕКСТІВ.

Якщо ви здійснили пожертву, повідомте будь ласка нам на адресу texty.org.ua (равлик) gmail.com Це потрібно для того, аби ми могли відзвітувати вам, куди витратили зібрані кошти

Як можна перерахувати кошти:

EugeneLakinsky(НА)gmail(КРАПКА)com - наш рахунок на ПейПел;

096 551 68 93 - гроші на рахунок можна слати і на телефон - це Київстар. У Київстару з'явилася можливість перевести гроші з телефону на кредитну картку. Телефон тільки для збору пожертв, зв'язатися з нами можна по емейлу texty.org.ua @ gmail.com

вибори-15 політика Євромайдан самоорганізація стратегія