Мережевий маркетинг від Володимира Литвина. Зікора записувався у депутати
«Саме Ви можете стати депутатами обласних, районних, міських чи сільських рад. Якщо Ви готові працювати і справами доводити здатність захищати інтереси людей - чекаю на Вас». Погодьтеся, ця пропозиція Володимира Литвина, яка щодня повторює з рекламного ролика, належить до тих, від яких не можна відмовитися.
АВТОР: Антон Зі кора
Свого часу бути депутатом місцевої ради вважалося зовсім несерйозно. Мій друг з легкістю двічі виграв вибори до райради в Києві, тільки тому що він журналіст. «Люди завжди голосують за лікарів, вчителів, військових та журналістів», - говорив він. - «Чомусь думають, що, лікарі лікують, вчителі вчать, військові - захищають, а ми - пишемо правду».
У мого друга не було в суперників ні тих, хто імітує лікування, ні тих, хто робить вигляд, що вчить, ні тих, хто «захищає» батьківщину. Тому як народному обранцю йому вдалося багато зробити на своєму місці. Депутатський мандат гарантує відстрочку від армії, і до кінця другого терміну він благополучно перетнув кордон призовного віку.
А ось наступні вибори і усі подальші мій друг, на жаль, вже не виграв. Тому що в один день бути депутатом місцевої ради стало круто. Почалася така боротьба за кожен метр землі і за бонуси для власного бізнесу, доля якої вирішується саме на місцях, що всіх цих скривджених бюджетників разом з журналістами «зачистили». На їх місце прийшли бізнесмени та обслуговуючий їх персонал.
У чому підступ?
Тут же політична сила пропонує усім бажаючим стати депутатом.«Звичайно, фракція Литвина - найменш численна у Верховній Раді, і президентом на найближчих виборах він не стане, - думав я, набираючи телефон «Гарячої лінії», куди слід звертатися майбутнім народним обранцям. - Але все-таки: у блоку досить багато депутатів на місцях, аж до мерів міст (один Ратушняк чого вартий, але про нього - нижче). До того ж кожен день перебування Володимира Михайловича на посаді спікера парламенту працює на його рейтинг. І от він пропонує стати депутатом. У чому ж підступ?»
Трубку на тому кінці «Гарячої лінії» взяла дівчина-оператор. Вона докладно розпитала, хто я і звідки. Довелося назватися ім'ям-прізвищем мого друга і назвати його адресу.
- Де ви працюєте? - запитала вона.
- У мене своя будівельна фірма. Раніше там працювало двісті сімдесят осіб. Після кризи залишилося сімдесят.
Дівчина запитала, чи готовий я організувати на ділянці кампанію за Володимира Литвина на президентських виборах. Залежно від результатів цієї роботи мені може бути запропоновано стати кандидатом у депутати місцевої ради. Я відповів: «Мої бійці готові працювати».
Оператор спитала, чому я хочу стати депутатом. У мене була заготовка: є ідея, як наповнити нині дірявий міський бюджет Києва. Для цього потрібно переселити міських чиновників з будівель мерії і міськради на лівий берег, а звільнені приміщення продати під шикарні ресторани і бутіки. Для влади я запропонував багатоповерховий будинок на вулиці Микільсько-Слобідській і дві висотки в комплексі «Срібний бриз» на Березняках.
Всі три будівлі вже багато років стоять недобудовані. Перший - не знаю, чому, а будинки в «Срібному бризі» свого часу належали головному регіоналу Києва, нардепу і банкіру (до банкрутства був власником «Укргазбанку») Васі Горбалю. Ще в 2004 він зібрав з людей гроші, пообіцявши їм житло, але кошти пішли на вибори, а вибори регіонали програли. Тому люди залишилися без грошей і без квартир.
Я сказав, що в разі обрання депутатом, то моя фірма готова добудувати всі ці об'єкти, як адміністративні будівлі. Запропоновану схему я запозичив у свій час у своїх знайомих - молодих російських демократів, які свого часу пройшли з нею до міськради одного обласного міста.
Але здійснити ідею вони не змогли - на них завели кримінальні справи: демократи опинилися за сумісництвом і казнокрадами. Дівчина на тому кінці записала мою пропозицію і телефон, за яким пообіцяла подзвонити і сказати, де відбудеться збори, які мають відвідати такі ж ініціативні, небайдужі, як я. Там мені і скажуть, як стати народним обранцем.
Через пару днів зателефонували з «Гарячої лінії» і сказали, що наступного дня за адресою бульвар Шевченка, 23 відбудуться збори. У конференц-залі партійного офісу сиділо людей сто.
Я спочатку думав, що на подібний захід повинні зібратися всі міські божевільні, але помилився. Тут сиділи доглянуті жінки і чоловіки з дорогими годинниками, - люди вже пройшли первинну перевірку.
30 тисяч вакансії
Усім видали по партійному пакетику, календарю з зображенням лідера та інші агітматеріали. Перед присутніми виступив Дмитро Касьянов, заступник керівника виборчого штабу Володимира Литвина. Він сказав, що, оскільки блок не фінансується олігархами, то таких грошей, як у інших політичних сил, у них немає. Тому блок пропонує всім, хто тут сидить, організувати на ділянці (її можна вибрати самим) процес виборів від агітації до підрахунку голосів. Той, у кого будуть високі результати, зможе отримати можливість стати кандидатом від блоку на місцевих виборах.
Організатори процесу самі залучають людей для роботи і платять їм. А всю агітаційну продукцію можуть отримати в партії. При цьому розклад приблизно такий: на середній столичній дільниці проживає приблизно дві тисячі виборців, з яких до урни доходить приблизно 1300.
З цих 1300 приблизно 700-800 точно будуть голосувати за Януковича, за Тимошенко або ще за якогось іншого кандидата. З цими людьми не треба вступати в суперечки, але залишається 500-600 людей, які ще не визначилися. Ось з ними і треба вести роботу. Якщо на ділянці 100-150 голосів віддають перевагу Володимиру Литвину, результат вважається хорошим.
Людина, яка організувала таку роботу, має високі шанси стати кандидатом від блоку. Той, хто хоче висуватися, подає заявку: депутатом якого ради він хоче стати. З ним блок Литвина укладає договір. При цьому депутатів місцевих рад в Україні всього близько 30 тисяч, тому вакантних місць досить.
Після того як приваблива пропозиція була озвучена, почалися питання. Дискусія показала, що навіть доглянуті жінки і чоловіки з дорогими годинниками не завжди в курсі того, чим займаються депутати місцевих рад і для чого туди їм іти. Хтось запитав, чи будуть на агітацію видаватися гроші. Касьянов суворо підтвердив: «Ні, люди, які не можуть організувати процес, а це не важко, нам не потрібні».
Я запитав, яке ставлення блоку Литвина до його члена меру Ужгорода Ратушняка, який побив дівчину – яка роздавала передвиборчі листівки, а потім давав численні інтерв’ю з антисемітськими висловлюваннями. Касьянов відповів, що зараз у блоці ніхто не обговорює це питання, але дозволу на встановлення намету, який не сподобався Ратушняку, не було.
Це по-перше. По-друге, побиту дівчину бачили того ж вечора в нічному клубі, і навіть є відеозапис, де вона розважається. На цих словах з місця виступив чоловік, який назвався Авігдором Фрейдлісом, художнім керівником Єврейського музично-драматичного театру імені Шолом-Алейхема. Він сказав, що є речі куди потворніші, ніж виступи Ратушняка. Назрівала цікава дискусія, але Касьянов не дав їй розвинутися, а продовжив відповідати на запитання, більшість з яких були абсолютно дурні.
Наприкінці всім видали анкети. Анкети треба заповнити і відправити до штабу, після чого можна почати ставати депутатом місцевої ради.
Що ж, досить грамотно, цікаво і вигідно для блоку. Адже якщо людина і не забезпечить потрібної кількості голосів на своїй ділянці, то візьме участь в агітації, яку сама ж і оплатить.
Головне все як у мережевому маркетингу, де виграє лише той, хто стоїть на самій верхівці піраміди. Інші теж щось мають, але треба докладати неадекватно багато зусиль. І якби агітаторам можна було би у своїх наметах продавати косметику, то я, може, теж пішов до системи.
Іншими статтями Антона Зікори про українських політиків насолоджуйтеся тут.
