Громадський сектор Майдану. Від поселення активістів до виготовлення агітпродукції

Ще декілька тижнів тому Громадський сектор формував Майдан. Більшість акції і чималу кількість оргроботи тягнули на собі активісті, котрі об'єдналися під цим «брендом». Та суть революції - зміни, швидкі зімни. Поки готувався матеріал ГромСектор відійшов у тінь. Улюбленцем мас став Правий сектор (про нього ми готуємо матеріал, - ред). У цій статі ми дослідили структуру Громадського сектору і спробували проаналізувати, чому він не став провідною силою Майдану, хоча і міг.

Хаос як джерело енергії

Попри всю відкритість активістів, адресу офісу воліють не афішувати, хоча, ймовірно, влада про ці “явки” знає.

У світлій кімнаті розміром з класну кімнату обмінюються думками 42 громадських активіста. Це люди різного віку та статі, яких об’єднує одна спільна риса: енергетично вони нагадують спринтерів на Олімпійських іграх, які чекають знаку «старт», щоб з усіх сил побігти вперед.

Часу на розмови обмаль. Регламент сьогоднішньої загальної наради – одна година, плюс 45 хвилин - у профільних групах. Обговорення відбувається у форматі «мозкового штурму».

- Давайте не робити свої акції на Грушевського. Там стріляють,- стурбовано каже один активіст.

- Нас зараз використають як червону ганчірку – бо одна сторона накручена, і друга сторона накручена. Нас назвуть провокаторами,- додає інший.

Всі погоджуються з тим, що війна-війною, але ненасильницькі методи боротьби за демократію в сьогоднішніх умовах повинні все більше набирати обороти.

- Друзі! Новина: Генпрокуратура називає мітингувальників екстремістами та звинувачує у викраденні «тітушок»,- зачитує новину з планшета хлопець із заднього ряду.

У залі лунає гучний сміх, і атмосфера на мить стає менш напруженою. Того дня народ “заарештував” тітушок і це теоретично може вважатися “викраденням”.

Протягом останніх двох місяців такі наради тут проводяться щодня, переважно ввечері. Ранкові збори, як сьогодні, - скликаються у найгарячіші дні революції. На побиття активістів, вбивства, катування та викрадення людей потрібно реагувати миттєво!

Михайлівський собор 30 листопада 2013 року. Поки політики збиралися з думками громадські активісти організовували захист студентів. Так виник Громадський сектор Майдану

На зборах завжди є модератор, який виносить теми на обговорення, дає слово виступаючим. Сьогодні цю роль виконує викладач історії в Києво-Могилянській академії Володимир.

- Він у вас головний?,- пошепки запитую у активістів під час наради.

- У нас головних немає. У нас – багатолідерство. Сьогодні зустріч модерує один, а наступного разу – хтось інший.

Хоча активісти і не признаються стороннім і пресі, але у ГромСектору є неформальна група з 5-6 лідерів вони ж і модерують зустрічі.

Як утворився Громадський сектор Євромайдану

Оля – львів’янка. Їй 31 і за освітою вона – художник-кераміст, але має досвід роботи в громадській організації «ПОРА». Побувавши на пікеті за підписання угоди про асоціацію з ЄС у Львові, вона вирішила рушити на акцію до Києва. А коли приїхала, то дізналася, що студентів розігнав «Беркут». Дівчина стала свідком того, як на Михайлівській площі народився Громадський сектор Євромайдану.

- Побачивши страх в очах студентів, які ховалися за воротами Михайлівського собору, перше, що потрібно було зробити – це розсіяти паніку та розгубленість. За кілька годин приїхали мої друзі-активісти зі Львова, і разом ми вирішили робити все для того, щоб міліція зрозуміла – ми її не боїмося.

З цього моменту почалася організація людей. Активісти розділили між собою ролі: хтось зайнявся розселенням, хтось – зборами медикаментами, хтось юридичною допомогою, хтось увійшов в загони самооборони. А потім в цей «побут» почали включатися все нові і нові активісти.

«Добрий день. Я – Андрій. Дайте мені якусь роботу»,- так зазвичай відбувалося знайомство з новим активістом та включення його в організацію ГСМ. В основному це були люди 30-35-річного віку, а також жінки «45+». Всі вони давали свої контактні дані, - і утворювався список активу.

Нині у ньому близько 500-т людей. Після кількох експериментів активісти вирішили проводити мобілізацію за допомогою – СМС-розсилки. З'ясувалося, що цей метод хоча і простий у виконанні, але не ефективний. На заклик СМСкою відгукуються і приходять лише декілька відсотків. Куди ефективніші особисті розмови. Проте огранізувати “прозвон” 500 людей не так то і просто і Громадський сектор не вирішив цю проблему.

Фактично список волонтерів настигла стандартна доля – їм не часто дають конкретні завдання і ентузіазм вивітрюється.

Крім розсилки СМСок для більшої координації існує група волонтерів, яка цілими днями обдзвонювала координаторів різних напрямів організації ГСМ і ділилася новою інформацією «з тилу».

Активісти Громадського сектору – хто вони?

Скелет Громадського сектору – це 30-80 активістів. Фіксованої кількості ніколи немає, бо частина людей періодично їздить додому – в регіони, хтось захворів, когось терміново викликали… Після Нового року багато хто з активістів розчарувалися в діях опозиції та повернулися додому. Оголошувалися навіть «новорічні канікули». Кияни залишились і зараз складають 70% від загальної кількості Громадського сектору. Але ротація відбувається часто, тому процес навчання активістів - безперервний.

Володимир каже, що чимало людей, які долучилися до Громадського сектору Євромайдану з перших днів його утворення – це вихідці із громадських організацій.

- Представників політичних партій майже немає. А є люди, які вперше виступають у ролі борців за власні свободи. Їх доводиться вчити технологій народної боротьби «з нуля», але, з іншого боку, такі «нестріляні горобці» інколи пропонують найяскравіші ідеї – бо за відсутності досвіду політ їхньої фантазії не зупиняє ніщо,- розмірковує Володимир.

Разом з тим, більшість «сержантів» має досвід організації людей. Тому Громадський сектор може вивести на вулиці сотні мітингарів.

«Візьми і зроби»

Усі важливі рішення приймаються на зборах. На такі зустрічі запрошують лише найактивніших людей. Приміщення для зборів ще в перших числах грудня надали громадські організації, які підтримують революцію. Таких офісів у Києві кілька. В один з них на Ярославовому валу навідувалася міліція, але активісти правоохоронців не бояться і кажуть, що будуть збиратися тут і надалі.

Позитивний момент в роботі Громадського сектору, який ми відзначили для себе – це те, що кожен, хто приходить на засідання, після його завершення чітко знає своє особисте завдання.

В теорії на зборах ніхто не має шукає трибуну себе. Проте, як і у більшості живих громадських організацій без цього не обходиться. Людям хочеться висловити свої ідеї і бачення ситуації, посперечатися.

Проте пусті балачки намагаються обмежувати, збори в цілому відбувається конструктивно і відносно швидко, наскільки це можливо коли в одну кімнату приходять 40- 80 “вільних стрілків”. Активісти бояться «забалакати» революцію, тому «засідалово» не триває довше двох годин.

В Громадському секторі знають - на «стоянні» на Майдані революції не зробиш. Люди деморалізуються, стають туристами, і їдуть додому. Тому після години активних перемовин модератор зачитує план дій на наступний день та оголошує про робочі групи. Кожна група займається одним напрямком та обговорює деталі організації своєї роботи активісти самі визначають до якої групи приєднатися.

- Акція під ООН – курує Аня; мобілізація - Сашко; Майдан – Оленка та Ігор,- пропонує модератор. Мовчання у відповідь – знак згоди.

Бойкот компаній, які належать членам ПР, піаніно перед рядами «Беркуту», фото і малюнок якого облетіло увесь світ, так само, як і вихід до міліцейських кордонів із дзеркалами, - ці та інші креативні акції народжувалися у Громадському секторі та швидко реалізовувалися.

Їхній головний недолік – хаотичність. Активісти придумували красиві акції і не замислювалися: на осягнення якої стратегічної цілі спрямована акція. Коли парламент прийняв «диктаторські закони» Майдану стало не до гарної картинки.

Структура

У Громадському секторі Євромайдану немає чіткої їєрархії. На думку активістів, якби вони створили залізну структуру, то енергія креативу та запалу людей була б значно меншою. “Саме тому замість звичної для українців «вертикалі влади» тут побудована «горизонталь влади», де є багато лідерів, і кожен з них може проявити себе для втілення своєї ідеї.”, - розповідає один з активістів.

Проте це скоріше бажання, ніж реальність. Насправді найбільш активні, а отже і найбільш впливові учасники ГромСектору не можуть відмовитися від намагань оцінювати акції менш активних учасників.

Ментальний склад активістів був би ідеальний для створення “ройової” структури, де лідер тільки задає напрям руху, а кожен учасник сам придумує і організовує акції, які сприяють наближенню мети.

Правило “трьох піратів”, яке придумали у Піратські партії Швеції і яке передбачає, що мінімум три члена партії можуть самі придумувати акції від імені Партії і не питати ні в кого згоди, не запрацювало в Громадському секторі. Через це ГромСектор, попри багато корисних акції, так і не став потужним рухом, котрий визначає напрямок революції.

Євромайдан пережив кілька етапів становлення: перший – громадсько-молодіжний, - який закінчився вночі 30 листопада, другий – партійно-політичний - з 1 грудня до 19 січня, третій – з 19 січня і по сьогодні – радикальний. Кожний етап радикальніший за попередній. Тому в різний час структура Громадського сектору Євромайдану теж виглядала по-різному.

Наприклад, до Нового року головним завданням Громадського сектору була організувати приїзд активістів з усіх регіонів України.

- Тоді у нас були структурні підрозділи «поселення», керівники так званих казарм – в виставковій залі Експоплаза (там поселили близько 10 тисяч людей) та в Федерації футболу на Лівому березі (там поселилося близько 1,5 тисяч людей). Там були наші коменданти, які допомагали людям облаштуватися, а вранці давали завдання – роботу, яку потрібно було зробити протягом дня,- пояснює Оля.

З часом структура організації викристалізувалася, і універсальні солдати визначили свої найсильніші сторони, а тому почали займатися саме тим, що у них виходить найкраще. Зараз структура ГСМ виглядає приблизно так:

- У відносно спокійний період створюється відділ стратегічного планування – що ми будемо робити після повалення режиму Януковича. Але поки що це не актуально,- додають активісти.

- А гасло у вас є?,- цікавлюся я.

- Гасло… Гасло у нас одне: «візьми і зроби!».

«Офісний» Громадський сектор

У Громадському секторі немає керівників. Тут побутує інша посада – «менеджер».

- Усі люди, які зібралися в цьому залі сьогодні свого часу показали, як ефективно вони вміють працювати. Усі вони – ефективні менеджери. Хтось займається організацією побуту мітингарів, хтось – відповідає за загони самооборони, а хтось (показує на хлопчину в діловому стилі – в сірій сорочці та класичних чорнях штанях, котрий сидить за ноутбуком) працює в офісі та відповідає за рутинні справи в інформаційній площині. Разом ми - потужна команда,- пояснює Володимир.

Викладач замріяно додає, що оскільки протягом кількох останніх днів часу не вистачає не тільки на роботу у навчальному закладі, а й навіть на сон, і він мріє, що найближчим часом студенти оголосять страйк і на роботу йти не доведеться. Та в будь-якому випадку керівництво закладу ставиться до громадської діяльності Володимира із розумінням, більше того – підтримує його.

- Цікаво, це лише Володимиру так із керівництвом пощастило?,- звертаюся я до всіх.

- Мабуть, так. Серед нас є багато підприємців, у нас свої підлеглі є. Деяких із них теж долучаємо до процесу у робочий час. За ті ж гроші. Звісно, бізнес трохи менші прибутки в ці місяці принесе, але в такий складний час то пусте,- відповідає «кризовий менеджер» ГСМ Ірина.

Дівчина входить до «офісної» структури Громадського сектору, члени якої в «гарячі точки» не рушають, бо постійно мають бути на зв’язку , щоб координувати дії інших активістів. Приміром, Ірина відповідає за «латання дірок»: якщо хтось захворів та не може виконати свої зобов’язання, вона знаходить заміну, ще охоронці потрібні – будуть і так далі.

Справлятися з такою відповідальною роботою Ірині допомагає управлінська економічна освіта. А також бажання зробити щось корисне для країни.

Ще один «білий комірець» Громадського сектору – Олександр. Його я помітила ще на початку зборів, бо поки всі вносили свої пропозиції щодо подальших дій, зважували «за» та «проти», його погляд був буквально приклеєний до монітора комп’ютера.

Опираючись на досвід перебування на десятках офіційних круглих столів, засідань та формальних зустрічей високопоставлених чиновників, за логікою речей, це мав би бути секретар, що конспектував засідання для протоколу. Але, глянувши на монітор, я зі здивуванням побачила процес створення акуратної та чіткої схеми, у якій відображалися основні ідеї зібрання.

- Це графічна візуалізація нашого засідання. «Карта розуму» називається. Дуже зручна річ,- коротко пояснює він.- На створення такої таблички витрачається мінімум часу, тут є лише ключові слова, які дають зрозуміти, що ми робимо далі, що хочемо сказати громадськості, які акції будемо проводити тощо. Рекомендую.

- Тобто, протоколів засідань у класичному вигляді ви не ведете?,- уточнюю я.

- Ні, то даремна трата часу. Ми ж не бюрократи,- сміється він.

Сашко створює враження дуже скромної, але наполегливої бджілки:

- Я допомагаю, чим можу. Це дрібнички. Розсилаю анонси, коли хтось попросить, працюю в соцмережах, коли авральні ситуації, заміняю когось, «зливаю» фотографії на наші соцмережі, координую журналістів… Нічого особливого.

Агітмашина

Інформування громадськості про акції Громадського сектору Євромайдану – важлива складова роботи активістів.

- Для нас дуже важливо, щоб громадськість нас підтримувала і вважала, що те, що ми робимо – це правильно,- каже Оля.

Робота в соцмережах та співпраця із журналістами лежить на плечах кількох активістів.

Наприклад, Катерина (за професією – маркетинг-менеджер) відповідає за контакти із закордонними мас-медіа. Її повсякденні турботи – розсилка анонсів журналістам зі всього світу, ведення переписки із міжнародними організаціями (англійською та італійською мовою), розповсюдження інформації про акції Громадського сектору у соцмережах: Фейсбук, Твіттер…

- Часто буває так, що іноземні ЗМІ поширюють інформацію про події швидше, ніж наші «акули пера»,- ділиться досвідом дівчина, додаючи при цьому, що в її базі близько ста контактів журналістів.

Щоб проілюструвати революційні події, Громадський сектор залучає дизайнерів, художників – словом, креативних людей, які здатні мислити образно, і генерують ідеї щодо того, як створити красиву картинку акції, агітплакату, символіки. В команду митців входить мініатюрна дівчина у різнокольоровому шарфику.

- Василина, ти нам потрібна! Потрібен креатив!,- звертаються до неї організатори нової акції.

Активісти добре знають, що деякі акції не потребують пояснень – їх можна зрозуміти без слів. Ось для чого потрібна «картинка». Ось для чого вони розмалювали піаніно на Хрещатику та організували «дзеркальну акцію» проти диктатури в Україні.

Серія малюнків "Євромайдан це..." також справа рук Громадського сектору

- Ми вийшли до міліціонерів із дзеркалами у руках, щоб показати їм – насильство обернеться насильством. Ці кадри потрапили у всі світові мас-медіа… І, нажаль, наш прогноз справдився, - констатують активісти.

Від теорії до практики

Але щоб боротися із диктаторським режимом системно, потрібно вміти не лише організовувати яскраві акції, а й мати глобальне усвідомлення політичних процесів, тобто, мати за плечима хоча б мінімальну теоретичну базу.

Але на читання «розумної» літератури у активістів не вистачає часу, тому, коли мова заходить про стратегічну лінію оборони, вони прислухаються до тих людей, які у свій час здобули профільну революційну теоретичну базу знань. Наприклад, до Володимира.

- Я читав відому працю Джина Шарпа «Від диктатури до демократії». І навіть знайомий з ним особисто!,- з гордістю каже він, перераховуючи основні ідеї наукової праці. Після цього одразу стає зрозуміло, чому він частенько модерує збори:)

Коментуючи дії опозиції під час революційного періоду, активісти Громадського сектору зізнаються, що не бачать лідерів революції серед тріади Кличко-Тягнибок-Яценюк. Найбільш «адекватним» вважають саме Віталія Кличка.

- Він таки відважився піти на вулицю Грушевського, поговорити з людьми, із силовиками. Але лідерства в ньому немає. Тягнибок заявляв, що він має дуже радикальні погляди, але коли ситуація в країні стала справді гарячою, його радикальність як вітром здуло! В цьому сенсі навіть хлопці із Правого сектору викликають більше симпатії – вони, принаймні, вірять в те, що говорять, і за свою віру проливають свою ж кров,- вважають активісти.

На їхню думку, після перемоги революції українці віддадуть свої симпатії не опозиційним партіям, а «третім силам» - новим громадським утворенням, прикладом якого може служити той же Громадський сектор Євромайдану, Демократичний альянс, Автомайдан.

- Зміни облич недостатньо. Потрібно змінювати всю систему! Наша функція – бути корисними там, де ми найбільше потрібні. Ми відкриті для нових ідей, і сподіваємося стати новим потужним всеукраїнським рухом,- кажуть євромайданівці.

Звісно, перетворення на партію для Громадського сектору зараз не стоїть на порядку денному. Алевони зізнаються, що серед них є частина людей із політичними амбіціями і це нормально.

Нашу розмову перебив раптовий вигук одного із активістів, який кілька секунд до цього говорив з кимось по телефону:

- Друзі, загальна тривога! На Європейській площі потрібне підкріплення! Всі чоловіки, які можуть захищатися у загонах самооборони, - йдуть туди!

Революція триває.

******

Важлива складова бюджету інтернет-видання TEXTY.org.ua- пожертви читачів

Фінансова підтримка кожного з вас дуже важлива для нас. Звертаємося з проханням здійснити пожертву на підтримку ТЕКСТІВ.

Якщо ви здійснили пожертву, повідомте будь ласка нам на адресу texty.org.ua (равлик) gmail.com Це потрібно для того, аби ми могли відзвітувати вам, куди витратили зібрані кошти

Як можна перерахувати кошти:

EugeneLakinsky(НА)gmail(КРАПКА)com - наш рахунок на ПейПел;

096 551 68 93 - гроші на рахунок можна слати і на телефон - це Київстар. У Київстару з'явилася можливість перевести гроші з телефону на кредитну картку. Телефон тільки для збору пожертв, зв'язатися з нами можна по емейлу texty.org.ua @ gmail.com

самоорганізація громадський сектор механізм майдану