«Мінімальна держава». Нам потрібно радикально скоротити функції уряду

Українців затискали лещата одночасного зменшення простору для самореалізації особи та зниження якості публічних послуг. З одного боку, наростаючий фіскальний, регуляторний та корупційний тиск з боку державних органів ускладнює кожному самостійне вирішення власних життєвих проблем.

З іншого боку, так само поступово, але неухильно зменшується доступність для пересічних громадян формально гарантованих державою послуг з соціального та медичного забезпечення, освіти чи охорони правопорядку.

Сходячись, ці лещата руйнують звичний життєвий уклад представників середнього класу та ставлять менш забезпечених громадян на межу виживання. Допоки їх не зупинити, будь які політичні домовленості, зміна прізвищ президентів та прем’єрів, нові редакції конституції матимуть лише тимчасовий ефект.

Автор дзвінкої, але надміру оптимістичної формули про «кінець історії» Френсіс Фукуяма, розкриваючи взаємозв’язок між силою держави та економічним ростом, розподілив держави на чотири групи:

1. «сильні інститути, обмежена сфера впливу»,

2. «сильні інститути, широка сфера впливу»,

3. «слабкі інститути, широка сфера впливу»,

4. «слабкі інститути та обмежена сфера впливу».

Як підкреслює Фукуяма, найкраще для економіки – знаходження у першій групі, як у випадку США.

З іншого боку, у багатьох європейських країнах вважають, що такого роду економічна ефективність досягається ціною соціальної справедливості і віддають перевагу другій групі.

Проте часто результатом такого вибору є неефективність держави оскільки вона не може нормально виконати свої широкі зобов’язання. Це країни третьої групи. Таке розташування держави є найгіршим варіантом з точки зору економічного розвитку.

Корупція у цій групі, до якої, безперечно, належить і Україна, наслідок не лише слабкості людської натури, а й необхідний балансир розладнаної системи. З одного боку, у намагаючись у безнадійній спробі мобілізувати необхідні ресурси, держава витискує з економіки більше, ніж та спроможна дати.

Тож ті, хто заробляють гроші, йдуть у тінь, виживаючи за рахунок корупції. Натомість обіцяних публічних благ все одно всім не вистачає. Тому посадові особи, які їх розподіляють, приймають рішення, виходячи з власної вигоди та збираючи корупційну ренту.

Проте корупція – не надто надійний стабілізатор соціальної системи. Неминучим наслідком корумпованості публічної служби є її депрофесіоналізація, тож інститути влади і далі слабшають, суспільна довіра (запорука інвестицій, а відтак необхідна умова економічного розвитку) знижується. Загальний «пиріг» ВВП країни зменшується, а апетити корупціонерів ростуть, штовхаючи суспільство вниз по спіралі…

Побороти корупцію неможливо, поки в неї наявні структурні причини. Жодні зупинки кортежів і нагадування хто кого привів до влади, «антикорупційні» представники народу у відомствах не допоможуть.

Якщо жити чесно аж надто незручно, так ніхто й не житиме.

Якщо жити чесно аж надто незручно, так ніхто й не житиме. Проте й самого по собі узгодження видатків публічної влади з доступними доходами буде недостатньо. Адже інструменти держави – її інститути вже тяжко враженні та ослаблені.

Необхідною є концентрація на побудові дієвих механізмів там, де перевага держави як постачальника послуг однозначна –безпека громадян. Без гарантування владою певного базового рівня безпеки сподіватися на економічний розвиток просто не доводиться.

Говорячи про концентрацію зусиль держави на одному напрямі, варто усвідомлювати, що йдеться не про теоретично найліпший, а про реально доступний вибір.

Безпека громадян

Є дуже багато сфер життєдіяльності суспільства, у яких державне втручання може бути цілком корисним. Основне питання лише у тому, чи може Україна у нинішніх обставинах створити та підтримувати адекватний державний апарат, спроможний таке втручання забезпечити.

Крім власне гарантування фізичної безпеки простору, на якому відбувається економічна активність, органи державної влади мають створити і правову інфраструктуру для її підтримки.

Йдеться про прозору і необтяжливу реєстрацію прав власності, ефективну ідентифікацію фізичних та юридичних осіб, наявність достовірної публічної інформації про стан підприємств, забезпечення ефективного судового захисту у випадку порушення контрагентами укладених контрактів. Як свідчить досвід перетворень у Грузії, це амбітне, але цілком вирішуване завдання.

Соціалка

Та в Україні неможливо обмежити роль держави виключно безпекою. Наслідком такого б рішення стала б реальна гуманітарна катастрофа. Крім держави, принаймні на досить тривалий перехідний період, навряд чи хтось спроможний забезпечити пенсійні виплати та виплати інвалідам, одиноким матерям тощо.

Передача обовязків громадам

Один з можливих виходів: Обов’язки з надання решти публічних послуг разом з відповідною часткою податкових надходжень, необхідно передати туди, де власне самі послуги і надаються – на рівень територіальних громад.

Саме органи місцевого самоврядування, виходячи з наявних ресурсів, мають визначатися з тим, який саме пакет послуг вони запропонують та умови їх надання. Зокрема, у випадку платності таких послуг, виключно вони повинні прийняти рішення про умови адресних пільг для громадян, які отримають їх безкоштовно або зі знижкою.

Держава має контролювати лише принципи надання цих послуг (приміром, усунення дискримінації при їх наданні або заборону їх нав’язування), але не їх якість.

Цілком очевидно, що рішення про оптимальний варіант формату надання медичних чи освітніх послуг за умов дефіциту коштів краще вирішиться створеними на місцях представницькими органами тисяч територіальних громад України, ніж далеким урядом у Києві.

Негативна сторона цього підходу в тому, що враховуючи різницю в економічному розвитку населених пунктів та окремих регіонів, набір та якість публічних послуг для громадян суттєво різнитиметься. З іншого боку, позитив це конкуренція територіальних громад за населення та бізнес, як джерело доходів. Відповідна конкуренція сприятиме зростанню якості управління.

Можлива некомпетентність, а тим паче недобросовісність місцевої влади, хай навіть обраної цілком демократичним шляхом, за такої системи буде серйозною проблемою.

Водночас, розширення правових механізмів контролю територіальної громади за власними представниками, поєднане з можливістю втручання правоохоронних органів для протидії корупції, дозволяє знизити відповідний ризик. У будь якому випадку, до міського голови значно легше достукатись, ніж до столичного міністра.

Все це дуже загальні обриси необхідних змін.

На шляху до них треба дати відповіді на чимало непростих питань стратегічного характеру. Наприклад, якою має бути податкова система, аби не пригнічувати економіки, але успішно мобілізувати кошти на зменшенні, але все ж чималі публічні видатки?

Що робити з залізницею та портами: приватизувати чи залишати у власності держави? Як обмежити формально непорушні конституційні соціальні права громадянина? Список можна продовжувати. Важко сказати, чи будуть всі такі відповіді адекватними.

Але можна бути певним у одному – будь які спроби зберегти громіздкі декорації патерналістської держави приречені на невдачу. Недієві інститути все одно впадуть під власною вагою, одночасно поховавши вкладенні у них ресурси, а обмеження публічних соціальних зобов’язань буде ще жорсткішим.

******

Важлива складова бюджету інтернет-видання TEXTY.org.ua- пожертви читачів

Фінансова підтримка кожного з вас дуже важлива для нас. Звертаємося з проханням здійснити пожертву на підтримку ТЕКСТІВ.

Якщо ви здійснили пожертву, повідомте будь ласка нам на адресу texty.org.ua (равлик) gmail.com Це потрібно для того, аби ми могли відзвітувати вам, куди витратили зібрані кошти

Як можна перерахувати кошти:

EugeneLakinsky(НА)gmail(КРАПКА)com - наш рахунок на ПейПел;

096 551 68 93 - гроші на рахунок можна слати і на телефон - це Київстар. У Київстару з'явилася можливість перевести гроші з телефону на кредитну картку. Телефон тільки для збору пожертв, зв'язатися з нами можна по емейлу texty.org.ua @ gmail.com

концепція майбутнє