Україна феодальна: в житті сучасних самураїв ще є місце подвигу
В одній зі своїх останніх статей я зробив висновок, що «Україна міцно стала на рейки капіталістичного розвитку». І це дійсно так, від своїх слів я не відмовляюся, проте є одне «але». «Міцно стала на рейки капіталістичного розвитку» не вся Україна, а лише якась її частина. І в цьому нічого дивного, так буває: одна частина суспільства живе в одному вимірі, інша - в іншому, третя - у третьому. Сьогодні поговоримо про ту частину України, яка живе у феодальній реальності. І якщо на великі міста вона не дуже поширюється, то в провінції це видно неозброєним оком.
Автор: Антон ЗІКОРА
Щоб не спізнитися на роботу, мій приятель кожен день прокидається о п'ятій ранку. Він ненавидить те, що йому доводиться робити кожен день за зарплату в два з половиною тисячі гривень, але на питання, чому не звільняється, запитує: «А куди йти?»
Дійсно, куди?
Він працює на маріупольському комбінаті імені Ілліча, і єдине місце, яке може бути для нього альтернативою, це завод «Азовсталь». Але міняти шило на мило немає ніякого сенсу, тому доводиться поки орати на свого хазяїна. Себе і своїх товаришів мій приятель називає кріпаком, - не селянином, звичайно, бо у нього вища освіта, але настільки ж залежним від свого господаря.
Його феодал - Володимир Бойко, колишній депутат-соціаліст. Тепер він фактичний господар ВАТ «ММК ім. Ілліча», володар більше ніж трьох мільярдів доларів (порівняйте з зарплатою в дві з половиною тисячі гривень).
Феодалізм дає шанс кожному, хто вважає себе шляхетним рицарем,
виступити на боці якогось магната і полягти геройськи або вийти
таки на наступний рівень
І якщо при середньовічному феодалізмі основні клас - це землевласники і залежне від них селянство, то сучасний феодалізм - явище більш різноманітне.
Бо, звісно, економіка тут більш багатоукладна.
Однак сучасний власник заводу, який викупив через підставних осіб у своїх робочих акції підприємства, теж фактично є землевласником.
А як відомо зі шкільних підручників історії, «при появі приватної власності на землю розвивається велике землеволодіння та експлуатація землевласниками селян-общинників».
І неважливо, що сьогодні більше цінується не сільськогосподарська земля, а земля в центрі міста, а місце селян-общинників займають робітники або офісний планктон.
Суть феодалізму від цього не змінюється.
Хоча є і прямі аналогії: той же комбінат імені Ілліча - підприємство, яке теж розташовано на величезній площі. Землі агрокомплексу займають більш 130 тисяч гектарів сільгоспугідь. Мало якому середньовічному феодалові снилося таке.
В Україні існують цілі корпорації, що побудовані за сімейним - в широкому сенсі слова, - принципом, де люди усвідомлюють себе частиною клану і підкоряються його керівнику. У маленьких містах ці голови часто обираються мерами, бо велика частка жителів економічно залежить від них, і тоді їх господарство стає ще більше.
Природно, клани так чи інакше ворогують між собою. Взагалі війни - одне з улюблених занять феодалів, як середньовічних, так і сучасних. І в цьому сенсі дуже показовий приклад зі спробою захоплення коньячного заводу «Таврія» в Новій Каховці .
Феодали - Олександр Сидоренко, директор «Таврії», і Валерій Шамотій, що володіє Першим національним виноробним холдингом, куди входить коньячний завод, вступили в боротьбу за прибуткове виробництво.
В результаті: увечері третього вересня приблизно дві сотні невідомих людей в чорному увірвалися на територію заводу. Напад відбивали близько тисячі співробітників підприємства. У бійці 39 людей були травмовані, співробітники міліції затримали 169 нападників.
У даному випадку не має значення, хто правий в цій суперечці, те, що сталося, цікавить нас з точки зору феодальних відносин. Відеохроніка чітко показує, як ведуть себе представники охоронних агентств, які брали участь у баталії за завод.
Видно, що билися хлопчаки без шкоди живота свого: комусь прострелили обидві ноги, у кого-то повністю закривавлена голова. Коли у них запитують, звідки вони, хто їх привіз, - найманці мовчать.
Можна не сумніватися: так само стійко вели себе в середні віки європейські лицарі і японські самураї. Як тут не згадати витяги з кодексу самураїв Бусідо: «На війні вірність самурая виявляється в тому, щоб без страху йти на ворожі стріли і списи, жертвуючи життям, якщо того вимагає борг».
І плювати вони хотіли на старе: «Пани б'ються, а у холопів чуби летять» - бо це слова селян, а не справжніх воїнів. Так тримати, хлопці! Ви виконали свій обов'язок, чим довели, що вас можна підряджати для участі в наступних зіткненнях.
А зіткнення, мабуть, ще будуть: бо в значній частині України досі триває феодалізм.
