Оптимальний варіант люстрації: якщо чиновник зізнався у зловживаннях - працює далі

Після перемоги демократичних сил, як правило, до службовців застосовуються два методи: перевірка та люстрація.

Перевірка

Перевірка дає в кількісному вимірі утричі менший результат, ніж люстрація. Але в далекосяжній переспективі вона не така шокуюча для суспільства, адже не вимагає слухань, подібних до судових, не провокує ризиків дискримінації. Однак перевірка не користується популярністю серед громадян. До того ж, при здійсненні перевірок існує ризик втручання політиків.

Люстрація

Втім, для України актуальніша саме люстрація.

В більшості країн вона означає звільнення. Кого звільняли? Тих, хто порушив закон. При цьому, постає питання відданості, лояльності, а також того, чи має значення професіоналізм. Чи слід робити винятки для фахівців?

Люстрація має одну незаперечну перевагу – швидке відновлення довіри, репутації та соціального капіталу державної служби в очах світу та власного соціуму.

Разом з тим, є низка ризиків.

Виклик 1: Звільнити тих посадовців, які не були віддані країні і демократії. Але як їх визначити? Це – дилема відданості. Адже відданість має два виміри, які можуть суперечити одне одному – відданість демократії та відданість країні.

Виклик 2: Звільнити посадовців, які не були відданими, але є професіоналами. Це – дилемма професіоналізму на противагу відданості.

Кілька прикладів.

Словенія: після розвалу Югославії професіоналізм та відданість країні стали важливішими за відданість демократії. На противагу, в Лівії через звільнення службовців держава була фактично розвалена.

Чеська республіка: у 1991 році відданість демократії вважали важливішою за професіоналізм. Головою чеського МВС став журналіст, а спецслужби очолив художник. Втім, це не завадило розвиткові корупції, рівень якої в ЧР залишається високим.

Виклик 3: Як ми можемо знати, хто є відданим? Це – дилема інформації. Відсутність достовірної інформації може призвести до розгортання негативних сценаріїв. Найгірший, який можна уявити: коли представники великого прошарку сфери держуправління (армія, спецслужби) вразливі до шантажу (внаслідок колабораціонзму або корупції). Вони можуть стати тим середовищем, до якого інфільтруватимуться нові шпигуни.

Чи можливо з'ясувати, хто є відданим?

Деякі діячі, можливо, демонстрували відсутність відданості за певних обставин під час роботи в структурах, бо не мали можливості діяти по-іншому. Такі люди можуть приймати нові правила й працювати за ними.

Ще одне питання: чи впливатиме минуле певної особи на її дії в майбутньому? Чи може той, хто співпрацював з КДБ у 1982 році, бути відданим демократичній владі в 2014 році?

В деяких країнах Центральної Європи дилему інформації вирішили досить радикально. Чехія, НДР, Польша та Угорщина взяли під контроль секретні архіви поліції та здійснили люстрацію. У Чехії, наприклад, поведінку в минулому розцінювали як індикатор поведінки в майбутньому.

Недоліки цього підходу:

– Виконавці люстрації втратили можливість дізнатися про залученість іноземних спецслужб у минулому;

– Вони не змогли зафіксувати незаконну діяльність (наприклад, корупцію), яка створює ризик шантажу;

– В Польші та Угорщині достовірність архівів викликала сумніви.

(В Україні теж є приклад ризикованості радикальних методів. Команда депутата Єгора Соболєва пропонувала люструвати всіх випускників вишів КДБ та КПРС. Якби це було здійснено – то хто б тоді залишився працювати в спецслужбах? – прим. авт.)

Іноді важко достовірно визначити, хто є хто.

Виклик 4: Люстрація потенційно розділяє, вона може сигналізувати, що певна етнічна група не долучається до життя країни. Так сталося в Хорватії та Сербії після розвалу Югославії. Наслідки були прикрі: створення Сербської Кра́їни, відділення Косова і, зрештою, війна. В Іраку після 2003 року дебаасизація (після відсторонення від влади партії БААС – ред.) призвела до дискримінації суннітів, їх обов'язкового звільнення з державної служби. Також люстрація відштовхує тих заплямованих посадовців, які готові виправитись і щиро хотіли б співпрацювати з новою демократією.

Є ще дві проблеми. Перша: люстрація суперечить юридичному принципу зворотньої дії та порушує права людини (рішення Європейського суду з прав людини у справах Зданок VS Латвія, Сідабрас та Джіаутас VS Литва, Матієк VS Польша; Резолюція ПАРЄ №1096). Друга: як бути з конформістами, які ладні підкорятися будь-якому режиму?

(Під час обговорення, яке почалося після виступу Романа Давида, експерти торкнулися цієї теми. Зокрема, активістка з Польщі розповіла, що поляки під час люстрації були готові пожертвувати правами окремих людей заради суспільного майбутнього, і їх в цьому підтримав ЄСПЛ).

Завдання люстрації – підвищити довіру до державних органів за допомогою:

– Відкритості (збільшення прозорості державного апапарату);

– Національної єдності (надання суспільству та світу свідчення про всеохоплюючу дію);

– Збереження дієвості держави (не підривати спроможність державного апарату виконувати його обов'язки).

Модель для України.

Модель, яку варто використати в Україні, повинна здійснити наступне:

– Розкрити інформацію про тих, хто був невідданим та корумпованим у минулому. Це унеможливлює шантаж таких людей у майбутньому;

– Вирішити дилему інформації – визначити, хто є хто;

– Вирішити дилему символічної політики – створити механізм заохочення до співпраці з новою демократичною владою;

– Мають бути звільнені тільки ті, хто (А) не хоче, або (Б) не може жити за правилами демократії.

Як ця модель працює? Кожен чиновник заповнює анкету або афідевіт, де розкриває:

– інформацію про себе;

– інформацію про інших.

Відповідна інформація оприлюднюється. На кожного посадовця розповсюджується амністія за умови подання правдивої інформації та уникнення проступків, які були здійснені в минулому.

Кого звільнять і кого залишать:

– посадовці, які не захотіли надати інформацію, мають бути звільнені;

– чесні посадовці, які надали достовірну інформацію, мають зберегти свої посади;

– чесні посадовці, які розкрили негативну інформацію про себе, мають зберегти свої посади;

– проти посадовців, які розкрили негативну інформацію про себе, а потім знову повернулися до негативних дій, висуваються кримінальні звинувачення.

Санкції накладаються за нечесність (звільнення та висунення кримінальних звинувачень, наприклад, за брехливі свідчення, підривну діяльність тощо), та за повторні дії (висунення кримінальних звинувачень за скоєну кримінальну дію, зловживання владою або посадою).

Виконувати процес має державний орган з функціями слідства, який перевіряє надані індивідуальні данні, порівнюючи їх із:

– інформацією, наданою іншими;

– архівами секретних служб + з усією іншою наявною інформацією;

– інформацією, що подається громадянами (будь-хто з громадян може її подати);

– інституційною інформацією з іншими точками зору.

Також можливе створення нового суду або уповноваження існуючого суду розглядати окремі справи.

Персонал цих установ повинен формуватися з представників усіх верств українського суспільства (гендерний, політичний, ідеологічний, мовний та релігійний баланс). До штату доцільно залучити публічних осіб, що користуються значною повагою. Співробітники теж мають пройти перевірку.

При цьому головне – дати люстрованим посадовцям сигнал про те, що держава їх не відкинула, що вона про них піклується, і вони можуть себе знайти деінде, крім державної служби.

Результатом вдалої люстрації має стати прозора влада (ви знаєте, хто є хто). Деякі посадовці звільняться самі, інших звільнять. Клерки та інші апаратні службовці будуть співпрацювати з новою демократичною владою. Народ України і світ побачить, що новий держапарат відкритий для представників усіх груп.

концепція реформи люстрація