Війна за культуру. Опальний російський професор Зубов пояснює, чому переміг Майдан

Доктора історичних наук, професора кафедри філософії МДІМВ Андрія Борисовича Зубова звільнили з Московського державного інституту міжнародних відносин після того, як 4 березня він опублікував у російському часописі «Ведомости» статтю під назвою «Это уже было», у якій вказав на схожість анексії Криму з приєднанням до нацистської Німеччини.

Проте сам пан професор каже, що він не стільки хотів підтримати Україну, як застерегти росіян, оскільки ізоляція, в якій вже не раз опинялась Росія через свою часом авантюрну політику, призводила лише до катастроф.

Коли кажуть, що я виступив на захист українського народу й за це постраждав, я маю сказати, що виступив навіть не стільки на захист українського народу, я виступив заради гідності мого народу, - наголошує професор.

Почав свою лекцію Андрій Зубов зі згадування листа Жириновського до польського президента, у якому той запропонував розділити України, мовляв, це красномовно свідчить про те, що Україна опинилася на розриві між Євросоюзом і Росією. Щоправда Зубов одразу ж зазначив, що російського політика слід посадити за екстремізм.

Отже, пряма мова:

Під час окупації Криму в Росії говорили про захист російського населення, проте останнім часом акцент змістився на «захист російських інтересів», начебто «якби Путін не захопив півострів, то незабаром там була б уже база НАТО».

Відбувся зсув із етнічної площини в геополітичну, оскільки для всіх очевидно, що ніякого етнічного конфлікту між росіянами і українцями не існує. Власне про це говорять і результати виборів президента.

Геополітика – це лженаука. Такої науки нема. …Після 1945 року про геополітику ніхто вже і не згадував. Але у Східній Європі, в Росії, це поняття вирішили відродити лише для того, щоб можна було відновити ідею органічного протистояння Росії, Радянського союзу, і Заходу.

Раніше говорили про антагонізм соціалістичних і капіталістичних країн. Зараз так говорити просто нерозумно, тому почали казати, що це вічне органічне протистояння. Але якби це було так, тоді можна було б говорити, що Росія безперервно протистоїть навколишньому світу, що, на мій погляд, не відповідає дійсності»

«Росія страшно відстала за період ізоляції»

Моментів в історії, коли Росія протистояла всьому цивілізованому світові, не так вже й багато, і всі вони закінчилися трагічно. Це Японська війна, часи Івана Грозного, який воював з усім світом, а також Кримська війна Миколи І, вірогідна авантюра проти всієї Європи з нікчемного приводу в той час, коли усі країни намагалися зберегти мир на континенті.

Історик і філософ Андрій Зурабов

Як наслідок Росія була на грані катастрофи, і якби не повномасштабні реформи наступників, все могло б закінчитися крахом держави, каже історик. Ці приклади глибинних провалів російської політики відзначалися відмовою від всіх сучасних форм життя – переслідуванням за інакомислення.

Успішна політика Росії була можливою тільки в системі європейських коаліцій. Стара Росія, маючи сумний досвід протистояння всім навколо, завжди ішла в коаліцію європейських держав. Вона не протиставляла себе усій Європі, тобто всьому цивілізованому світові.

Згадаймо знамениту Північну війну – Росія виступає в коаліції з Пруссією, Данією й Польщею проти Швеції, Великобританії й Кримського Ханства. Згадаймо Священний союз за єдність і мир у Європі. Це був союз не проти когось, а за мир – Європа сто років жила без великої війни.

Для Росії це було не тільки політичне єднання, а й культурне.Політика єднання призводила до того, що в державі утворювалося культурне європейське освічене коло людей, ведучий прошарок. Ясно, що і Пушкін і ваш великий філософ Григорій Сковорода, який, до речі на найбільшій вашій купюрі, що теж красномовно свідчить про вашу державу (тобто на найбільшій купюрі не політик і генерал, а філософ!), існували у Європейському культурному полі. Союз заради єднання культури!

Правда ми маємо і невдалі приклади – відправлення за кордон на навчання московських дворян за Бориса Годунова, коли ніхто з них потім не повернувся назад! - не без іронії каже професор.

Навіть у кінці 19 сторіччя, коли російська наука була досить непоганою, російські стипендіати відправлялися на навчання до німецьких, англійських і французьких університетів. Головне, що Росія була частиною європейської культурної традиції.

«Прореха на теле человеческом»

Щоб зробити з Росії потужну імперію треба було, як казав Пушкін, «вздернуть Росію на дыбы». Замість того, щоб перейти до сучасної системи оподаткування й відмовитися від залежності селян, Петро навпаки перетворює селян на рабів, лишає права на приватну власність і навіть родину: «можно отчуждать мужа от жены и детей от родителей».

Кріпацтво призвело до того, що в Росії з’явилась велика кількість неосвічених людей, які не звикли жити відповідальним життям, як європейські люди.

Сімнадцятий рік, рік великої російської трагедії… і української, знаменувався тим, що більшовики, вихідці з культурного прошарку, вирішили захопити владу й підняли неосвічену масу, запропонувавши їй гасла абсолютно нездійснені. До того ж відбулося відчуження від церкви, оскілки церква раніше підтримувала кріпацтво. Відтоді й пішло – грабь награбленное.

Почалася громадянська війна. Це була боротьба 15-18 % свідомих людей за європейське майбутнє проти цього комуністичного проекту, звісно меншість програла. А більшість потім дуже швидко зжерла отих освічених більшовиків. Але той, «кто был ничем», на жаль був людиною культурно напрочуд низьковартісною.

Вперше в історії Європи виникло суспільство абсолютно чуже її цінностям, і яке ще до того хоче завоювати весь світ. Росія стала країною чужою всьому Західному світові, і політично і культурно, і морально – «прореха на теле человеческом». Це було страшно. Натомість уесь цивілізований світ збагнув, що не можна не опікуватися соціальними низами.

Інтереси замість цінностей

Винищивши всю культурну еліту, в тому числі й наукову, неможливо розвивати країну. Країна була приречена на відставання, вона опинилася в стані наростаючої стагнації. Ступінь винищення людського інтелекту в Союзі була неймовірною.

Радянська верхівка дико боялася, що освічені відберуть у них владу. У них же не було цінностей, а були лише інтереси. Інтереси влади, інтереси багатства, інтереси насолоди. І знову ізоляція.

Сталін відчував, що він один, коли починається війна. Спочатку кидається в обійми Англії й Франції, а потім до такого ж цинічного німецького правителя. Як би ми не оцінювали морально цей союз, але це знову було входження в європейську коаліцію. Потім переходить в іншу й перемагає.

Перемігши Сталін відмовляється від подальшої співпраці з союзниками, оскільки дуже багато людей навіть під час війни познайомилися з побутом західних народі в і побачили зовсім інше життя, тому він знову вибудовує залізну завісу».

Після Другої світової радянська влада будує післявоєнний світ на принципі особистого інтересу вузького кола. Після війни на Заході не був змінений ні один кілометр кордону, а зруйнованій Європі надали фінансову допомогу (план Маршалла), в той час як на Сході відбувається повний «перекрій» кордонів, переміщення величезних людських мас, жорстоке й насильне.

На Заході будується новий світ об’єднаної Європи, Німеччину прощено, і переможці і переможені включаються у всі структури Європи на рівних, бо головний християнський принцип – коли з тебе знімають верхній одяг, віддай сорочку. В результаті – атмосфера довіри – і політичної, і економічної.

На Сході – сльози, насильство і помста до останнього. В результаті: повстання в НДР (1953), повстання в Польщі й Угорщині (1956), Чехословаччині (1968), Польщі (1989). «У росіян не було рівних союзників – або вороги, або васали. Навіть коли якась комуністична країна ставала достатньо сильною, вона одразу ж робилась ворогом, як Югославія і Китай», - каже професор.

Зрозуміти Бандеру

Побудована на абсолютно хибних засадах країна завалилася, дійшло до того, що за нафту і золото довелося закупати за кордоном продукти харчування. Горбачов відчув, що порятунком повинна стати інтеграція в той світ, який може дати Союзу розвинуту економіку, - в єдину Європу «від Лісабону до Владивостока». Але зрозуміло, що іти в Європу з комуністичними цінностями неможливо.

Біда виявилася в тому, що Горбачов був готовий іти в Європу, а Союз – ні. Бо культура знищена, духовні цінності знищені. Більшість людей мислили зовсім інакше. Вони звикли, що навколо всі вороги, а інтеграція – лише змова. Вони думали, що всі мріють нас завоювати.При чому ніхто чомусь не мріяв завоювати, наприклад, Індію чи Бразилію.

Відбулась трагічна ситуація, бо внутрішнє переродження країни – це довготривалий процес. Процес, якому властивий рецидив.

І поступово цей рецидив відбувся і в Україні, і в Росії. За одягом і формою утворились європейські країни, а по суті відновилась радянська спільнота без внутрішньої свободи, спільнота цинічна й корисна.

Це корупція, це зневага реальних прав людини, зневага до людської гідності. Проте свобода пересування, свобода інформації й свобода в ошуку освіти призвели до того, що за останні 20 років утворилось нове суспільство.

Відбулося зіткнення нового прошарку, європейських по духу людей, внутрішньо вільних зі старим антикультурним радянським прошарком. Це найголовніше протистояння сьогоднішнього дня. І воно проявилося в цілому ряді глибоких соціально-політичних конфліктів. І ваш Майдан 2004 року, і Революція троянд, і Вірменія 2008 року, і наші російські події 2012 року.Все це події одного ряду.

Нові соціальні прошарки вимагають гідності. І не дарма ваша остання революція називається Революцією гідності, бо вона і є такою за своєю суттю. Усі ці події і мають європейський тренд, бо, як відомо, з ким поведешся від того і наберешся!

Ви розуміли, що повернення до Європи – це не тільки економічне процвітання, для якого ще треба багато працювати, а завдаток вільного суспільства, завдаток відходу від того післярадянського, олігархічного і аморального, що вам з великою мужністю вдалося перемогти. А коли перемогли, ви побачили, як вони жили і для кого. Сумнівів немає, що не для України.

Чому у вас вийшло, а в нас ні? Бо суспільство (разом з церквою) було знищене переважно у 20-30 роки, а ті частини Союзу, які до 1938 року не були у складі СРСР, не пережили цього жаху. Вони виявилися набагато здібнішими до соціального становлення.

У вас високі культурні спільноти, як, наприклад, Київ і Харків діяли разом з західноукраїнським соціальним полем, назвімо його так, більш простих людей з підсиленою свідомістю. Мешканці Західної України бачили, як їхні родичі на іншому березі річки, по якій пролягав кордон, розпухлі від голоду намагались втекти і їх розстрілювали кулеметними чергами.

Це породило надзвичайно потужний український націоналізм і Степана Бандеру, з яким можна не погоджуватися, але розуміти мотивації його вчинків і позиції… Саме це зберегло історичну пам'ять народу і зрештою породило цю силу, яка дозволила перемогти.

Те, що відбувається на східному кордоні, - це не боротьба росіян і українців, і навіть не РФ і Української республіки. Це боротьба радянського і нерадянського, тобто вільного, природного, європейського шляху.

Боротьба в першу чергу не за допомогою зброї, а за допомогою слова, переконання, освіти, оскільки від поганого до доброго рано чи пізно перейде будь яка людина, потрібно лише підібрати правильні слова – і на Донбасі, і в Криму, і в Росії… І тому приклад України буде корисним і значимим для всіх нас.

Ще кілька цитат:

«Коли виникло питання публікувати чи не публікувати статтю, через яку мене звільнили, я розумів, що якщо я промовчу, я дам своїм учням величезний аморальний приклад»

«Не існує ідеальних людей і ідеальних цивілізацій. Я дуже люблю Платона, за часів якого ті цінності, за які зараз критикують Європу (права ЛГБТ), були поширені. Так що ж мені тепер – Платона не читати?»

«Свідомість людей за сім десятиріч неймовірно травмована й спотворена. Навіть у освічених людей. Вони створили культурний прошарок, а під ним іще прірва. Тому варто Путіну сказати про землю, политу кров’ю наших дідів, починається «відтік мізків» не тільки у багатьох російських інтелігентів»

«Аншлюс Криму – це порушення всіх норм міжнародного права і політичних традицій. Наш президент думав, що буде як з Грузією, побурчать і забудуть. Не забули. Можливо проведуть нормальний референдум. Я думаю, що Крим буде з Україною»

«Євразійський союз – це союз радянського зразку. Це не союз рівних, а союз домінуючої держави із сателітами, які мають коритися, що, до речі, не подобається навіть Лукашенку»

«Якщо ми зуміємо як два сусіди любити одне одного, ми покажемо, що ми християнські народи. Всі росіяни в космос не полетять, тому все одно потрібні сердечні стосунки»

срср зурабов росія лекція