Нова міліція починається зі Львова. Але без участі активістів усе вернеться на круги своя

Саме завдяки конкурсу на цю посаду з'явилися у публічному просторі Дмитро Загарія і Роман Баховський. 57-річний оперативник, полковник на пенсії Загарія і 27-річний активіст Майдану і міліціонер, котрий звільнився з МВС після побиття студентів Баховський пробують вернути правоохоронній системі авторитет і добре ім'я.

Перший зі старшого, а другий — з молодшого покоління міліціонерів, яким люди повірили. Загарія умудрився дослужитися до полковника, піти на пенсію і зберегти нормальну репутацію: його навіть рядові міліціонери поважають, а завдяки блогу Єгора Соболєва він став відомим на всю Україну, як "міліціонер який їздить на Шкоді"

Баховський нещодавно відновився в МВС і став заступником начальника управління кадрового забезпечення ГУМВС України у Львівській області.

До 2014 року про Дмитра Загарію ніби й забули всі. Він у 2005-у вийшов на пенсію у званні полковника. І працював собі директором безпеки в “Західенерго”. Кандидуватися на посаду керівника ГУМВС не збирався. Але прийшли активісти і вмовили. Журналістка Галина Терещук розповідає: “Про Загарію згадав активісті журналіст Микола Савєльєв, написав у Фейсбуці — що є такий міліціонер. Потім активісти, напевно, з ним зустрічались.

А пізніше, коли Загарія був кандидатом на пост начальника Головного управлінння МВС Львівщини, то ми, журналісти, вирішували, яких кандидатів на телепрограму “Люстрація” запрошувати. З огляду на гарячі дискусії серед громади, вирішили, що от — обов'язково треба запросити Загарію.”

Сам Микола Савєльєв з дещицею гіркоти констатує: “Я знав його як порядну людину і тому його підтримував. В його порядності я не розчарувався. Так само як і в професіоналізмі. На жаль, він не виявився спеціалістом підкилимних ігор та інтриганства. А саме такі правоохоронці зараз у фаворі.”

“Він не був меншим злом, а навпаки - відповідав тодішнім суспільним запитам, - каже Галина Терещук. - Міліціонер-практик, з солідним досвідом роботи, без корупційного минулого, знається на слідстві.

Ще з чистою біографією кандидувався Роман Баховський, який став відомий тим, що звільнився з МВС після побиття студентів. Але в останнього узагалі не було досвіду роботи на керівних посадах, геть молодий - йому лише 27 років. Тому на Загарії більшість громадськості й зупинилася — при розгляді його кандидатури не виникало ніяких питань”.

Дмитра Загарію (попереду) громадські активісти витягнули з пенсії і буквально змусили очолити львівську міліцію

Дмитро Загарія

Про корупцію: у нас передумови закладені в законодавстві

У нас передумови для цього частково закладені у законодавстві. Затримали, наприклад, злочинця — на дрібній крадіжці. Закон передбачає покарання - від двох до п'яти років позбавлення волі. От якраз у цих межах, - від двох до п'яти, - є проблема. Бо в людини є альтернатива, який термін вона отримає. А повинно бути так: вчинив злочин - безальтернативна міра покарання. Украв - за законом тобі передбачається п'ять років позбавлення волі. І ніяких “від і до”.

Багато залежить від громади. На Львівщині за останній час трапилися три резонансні ДТП зі смертельними наслідками. Але одразу збіглися перехожі, затримали водіїв. Не відступали ні на хвилину, викликали міліцію і контролювали справи до самого кінця. Справи довели до суду і злочинців арештували, хоча всі були впевнені, що убивць “відмажуть”. Під контролем громади навіть спроб впливати на хід цих справ нема.

Я вводжу в практику таку традицію: ми виїжджаємо на місця злочинів з представниками місцевої самооборони, автомайдану, активістів із “Варти 1”. Залучаємо таксистів, журналістів. Люди бачать, як працює міліція: ефективно чи неефективно. Це унеможливлює корупцію на місці — щоб ні в кого не виникала спокуса всунути правоохоронцю у кишеню трохи грошей і той відпустив порушника.

Ще маю намір поводити активістів і журналістів по райвідділах і по кабінетах - у яких умовах правоохоронці працюють і спілкуються. Не все так просто. Міліціонери наші нічого доброго на службі не бачать. Це дуже серйозне психологічне навантаження, кожен день негатив.

Реформи: без децентралізації годі чекати змін

Я от начальник Головного управління МВС у Львівській області. Звісно, у мене є деякі повноваження. Але усі кадрові питання, починаючи з начальника райвідділу і закінчуючи начальником обласного управління, від мене не залежать. Я можу хіба подати подання, що вважаю за необхідне призначити цю людину на цю посаду. Скеровую подання в міністерство. А в міністерстві мені відмовляють у призначенні.

Якщо робота управління на моїй відповідальності, то в мене ж мусять бути повноваження щодо людей, якими я керую. Думаю, що в ЗМІ ви бачили, які були останні призначення і яка була реакція суспільства на них. Абсолютний негатив. Проблема? Проблема.

У будь-якій сфері державного управління все зав'язано на центральну владу. Є голова адміністрації, є місцева рада. Хай вони і погоджують питання призначення начальника МВС. А він мусить вирішувати кадрові питання та керувати оперативно-розшуковою діяльністю. Опираючись на накази міністерства.

Пілотний проект реформ

Разом з активістами із Наглядової ради при нашому управлінні ми скерували у міністерство пропозицію на базі Львівської області створити пілотний проект з впровадження реформ. У нас вже є певні напрацювання. Зараз відбулася перша експертна рада при міністрі внутрішніх справ. У будь-якому випадку, ця ідея міністерством підтримується.

Плануємо:

- реформування роботи ДАІ,

- розробка моделі фінансування місцевої міліції;

- запровадження нових показників роботи;

- зміна процедури кадрової роботи;

- оптимізація структури;

- залучення територіальних громад до взаємодії з МВС тощо.

Непогані напрацювання, зараз ми їх зведемо в один тактичний і стратегічний план і почнемо щось помаленьку робити.

Нам давно пора пристати до якогось європейського варіанту реформування правоохоронної системи і його законодавчо оформити. Чи німецький варіант організації роботи поліції, чи італійський, чи французький, чи той же грузинський варіант. Це означає фінансові вкладення у першу чергу. Тому що без нормального фінансування жодні ідеї реалізувати неможливо.

Про статистику: міліціонер — не токар-станочник

Потрібно відмовитись від важливої ролі статистики. Міліціонер не якийсь токар-станочник чи багатоверстатник. Йому потрібно працювати з населенням, з людьми. Про яку статистику може йти мова, коли сухі цифри ні про що не свідчать? Банальний приклад: от в минулому році (я просто моделюю ситуацію) на території області було виявлено три організовані злочинні угрупування зі зброєю. Статистика це зафіксувала.

У цьому році працівники викрили одну таку групу. От мені можуть зверху ставити таке питання: минулого року ви виявили три, а в цьому лише одне угрупування, недопрацювали! Або на території області вчинено одне вбивство із застосуванням вогнепальної зброї. Про що це свідчить? Що сильно в нас поширена вогнепальна зброя?.. Якщо ми будемо орієнтуватися на статистику, то можна вже ставити хрест на всіх починаннях.

Щодо побутових крадіжок, то, на жаль, є проблеми. На жаль, наші міліціонери відірвані від роботи з населенням. Хоча все повинно бути навпаки. І я прикладаю максимум зусиль, щоби наші працівники міліції йшли спілкувались з людьми — безпосередньо, за адресами проживання; на вулицях, на підприємствах, де вони працюють; по місцю скоєння злочину.

Законослухяні за рахунок інших

От заарештує міліціонер когось впливового. І з усіх сторін починається тиск: та це ж така поважна людина, ну їхав він нетверезий, то й що? Після такого у міліціонера теж виникає питання: а воно мені треба? Є маса таких прикладів.

Усі хочуть бути законослухняними, але за рахунок інших. А коли самому треба відповідати, то ніякими способами не гребують. Мені деякі дзвонили серед ночі, перед тим погрожуючи міліції: я зараз Загарії передзвоню і він вас всіх порве! Чудова річ, правда?..

Винні у погромах райвідділків мають бути покарані

Таких подій (штурми, погроми і підпали райдвідділків за декілька днів до перемоги Революції – ред.) не повинно бути, це неправильно і абсолютно неадекватно. Більше не варто допускати таких речей. Нічого доброго з цього не вийшло. Ну погромили, попалили. Знищили сотні кримінальних проваджень і архівних справ. Вивезли зброю, знищили всю матеріально-технічну базу, яка у нас була. А відновлювати за чий кошт? Знову з людських кишень.

Хто це організував і хто зробив, я думаю, розберемося з часом. Історія розставить крапки над “і”.

Чи садитимуть винуватців? А що, дивитись на них, якщо вони порушили закон? Ми ж всі декларували на Майдані, та не тільки на Майдані, а в цілому, - закон має діяти. Це вимога суспільства. Перед законом всі рівні. Порушив — незалежно від твоїх заслуг іди, будь ласка, і відповідай згідно чинного законодавства. Якщо людина зарекомендувала себе позитивно і її поведінка в Ніч гніву пояснюється якимось емоційними чи благородно-патріотичними поривами. У будь-якому випадку, кожен прецедент розглядатимемо окремо, в індивідуальному порядку. Законодавство це дозволяє і не бачу у цьому нічого страшного.

А страшно те, що викрали з наших територіальних підрозділів тоді, у ніч на 19 лютого, велику кількість табельної зброї: пістолети, автомати, кулемети, патрони, припаси і все решта. Поки більше тисячі “стволів” не знайдено.

Ця зброя “гуляє” за межами Львівської області. (за словами Баховського на Майдан вона так і не потрапила - ред.) Думаю, що найближчим часом ми розберемось із цим питанням більш детально. Зараз маємо інформацію про осіб, які мали до того причетність. Хоча ще треба буде попрацювати у цьому напрямку.

Роман Баховський з активістів Майдану повернувся до міліції

Роман Баховський

Деградація

Займався спортом, запросили виступати за міліцію. Пішов у «Грифон», пройшов курс початкової підготовки. Здобував вищу освіту і працював у спецпідрозділі “Грифон” паралельно.

Залучали то в охорону судів, то на охорону продуктових магазинів. Нудно. Потім рік працював у райвідділ на посаді дізнавача (початкова ланка слідства у дрібних злочинах. - авт.) і вже готовий був звільнятись, але відповідальний за лінію спорту сказав, що для мене є цікава робота - організація занять з фізичної підготовки

Перевели у львівське міське управління. Робота справді стала цікавіша, були моменти для творчості. Але все це існувало на дуже низькому рівні. Я чотири роки там пропрацював. Якось більше впливати не те, що бачив, не вдавалося. Для цього потрібно було зробити наступний кар'єрний крок.

Кожного разу на посаду, на яку теоретично мав би переводитися я з огляду на досвід роботи, знаходилася інша людина — чийсь свояк чи з грішми.Я бачив із середини деградацію системи і останньою краплею став розгін студентів у листопаді. Я звільнився.

Поновитись вирішив зразу з призначенням Дмитра Загарії. До того не розпочинав ніякі процеси, тому що хотів упевнитися: мені дадуть можливість робити те, що я хочу.

Аби відбулись якісь зміни, недостатньо волі однієї людини. Навіть якщо це начальник Головного управління. Дмитро Дмитрович тут на місці, але в нього серед підлеглих є багато замаскованих диверсантів і саботажників.

Найбільша проблема - кадрова політика

Корупція починається з того, як людина потрапляє в міліцію. Як ціла родина збирає гроші на те, щоби свого влаштувати. І як він потім ставить перед собою ціль відбити ті гроші. Я працював у відділ кадрів і знаю. У міліції це всім відомо. Когось показово ловлять за руку: одного зі ста, щоб продемонструвати — у нас все під контролем. А далі без змін.

Все починається з курсів першопочаткової підготовки. Є критерії відбору, які перетворились на засіб для збирання грошей. Наприклад, критерій фізичної підготовки. У міліції мають працювати фізично розвинені люди. Так от, на курси проходять, але 90 % здати нормативи не можуть. І це не разова ситуація.

Кожен рік увесь особовий склад здає залік з фізичної підготовки: біг 100 метрів, біг 1000 метрів, підтягування, віджимання. І всі дивом цю перевірку проходять. Цей момент теж зав'язаний на грошах - всі щороку скидаються по пару гривень. На всіх етапах призначення на будь-яку посаду супроводжується або може супроводжуватися корупційними схемами. Так буває не у 100 % випадків, але у великій кількості. Я б навіть сказав, у більшості

Захист системи: дочекатися поки всі втомляться і складуть руки

Громадськості не можна залишати напризволяще реформи в міліції. Це так само, як з Ющенком: ми вибрали президента, він там має нам щось зробити, а ми собі далі займаємось своїми справами. Те саме тут. Все, ми вибрали начальника ГУМВС, він від народу і має все зробити сам? Так не вийде.

Один з методів самозахисту цієї міліцейської структури - виснаження людей і вичікування, щоби всім опускались руки. І такі процеси запускаються: з кожним призначенням, з кожним кроком. Все відтягується і пригальмовується, запал виснажується.

Міліція хоче, щоби все знову стало на свою колію. Мовляв, ми показово зробимо пару якихось змін, нову машину купимо чи зареєструємо у Фейсбуку начальників райвідділків. Але ж цього дуже мало!

Допоможе тільки максимальна прозорість. Маленький крок: створити інфографіку по структурі МВС. Усі мають усвідомити реальний стан справ: на скільки вона роздута і скільки витрачається на усе це грошей. Я за це борюся.

Для того, щоб це зробити, потрібно повернутися назад в систему. Інакше будеш отримувати відписки, що це інформація для службового використання.

У МВС чіткої структури й нема. Нема схеми вертикалі, логічної піраміди від начальника УМВС і до самого низу. Є штатний розпис. Щоб ви зрозуміли, це отак на листочках А4 просто розписано, хто де що робить. Там чорт голову собі зламає. Цю систему треба висвічувати зсередини.

Вони хочуть робити так, як їм зручно. Проведуть оптимізацію, яка їм зручна. Свою переатестацію і свою модернізацію. Залишаться ті самі люди - всі друзі друзів, куми кумів і свати сватів. І реальних змін не відбудеться. Ця система прописана ще з радянських часів - кожен пунктик. Ще відтоді у ній була корупція, але зараз вона вже просто злочинна і злочинці там працюють.

“Не опускати рук”

Ці слова - як мантру, повторюють і Баховський, і активісти. Загарія теж дуже розраховує на підтримку громади. Адже тут і там вигулькують в іпостасі керівників одіозні хабарники — і комусь треба все кидати та бігти на пікети і протести.

Чи успішним буде реформування міліції у Львові, стверджувати важко — в проект тільки розпочався. Але координатор львівської Самооборони Валерій Веремчук каже: “Ми ж бачимо, що можемо міняти багато чого. Навіть президентів, що мають зброю, владу і гроші. Я думаю, що нашого досвіду щодо зміни влади в Україні достатньо для того, щоби дивитися з оптимізмом в майбутнє. Тільки не можна опускати руки, треба працювати.”

міліція загарія реформи Львів львівщина