Як фінансувати школи? В Канаді кожен власник нерухомості платить шкільний податок
В Україні частину витрат на школу несуть батьки сплачуючи внески. Це не зовсім законно і викликає конфлікти між батьками і недовіру до адміністрації. В держави за визанченням грошей не вистачає. Значить потрібно змінювати систему. У Канаді щороку, кожен власник будинку чи квартири сплачує шкільний податок: сума залежить від вартості нерухомості. Керівників "шкільних округів" обирають на прямих виборах. Пропонуємо канадський досвід організації шкільної освіти.
Автор: Євген Лакінський, Гатіно, Квебек
Канада - федеративна країна, і освітня система - прерогатива кожної провінції. Але на практиці освітні структури різних провінцій дуже схожі. Наприклад - система шкільних рад (school boards), які, у Квебеку, називають шкільними комісіями (commissions scolaires). Найближчий український аналог - це, мабуть, райвідділи народної освіти.
Шкільна комісія керує школами своєї округи, відає матеріальними та освітніми питаннями, вирішує чи відкривати нові школи. Вона бере на роботу вчителів, забезпечує шкільні автобуси, ремонтує шкільні будівлі, налагоджує "продльонку" тощо. Вона може навіть повністю закрити школу, якщо на те є серйозні причини.
Шкільні комісії - цілком автономні структури, що співпрацьовують з Міністерством освіти своєї провінції. Вони можуть сперечатися з Міністерством, відверто конфліктувати з міністром.
Кожною шкільною комісією керує рада комісарів. Вибори шкільних комісарів відбуваються кожні чотири роки: кожен район представлено комісаром, обраним за мажоритарним принципом. У виборах мають право брати участь усі громадяни району.
Щороку, кожен власник будинку чи квартири має сплачувати окремий шкільний податок: сума залежить від вартості твоєї нерухомості. Чеки треба відправляти "своїй" шкільній комісії. Саме шкільна комісія визначає розмір шкільних податків; саме вона керує зібраними сумами.
Традиційно, у Канаді існувало дві паралельні системи шкільних комісій - протестантська і католицька. Інколи (переважно, у Квебеку) католицька мережа ділилася також на франкомовну і англомовну (франкомовних протестантів було обмаль).
У 1997, Квебек спростив ситуацію: тепер державні школи діляться лише на дві мережі - франкомовну та англомовну (англомовна мережа значно менша).
Що ж робити, якщо ваше житло знаходиться на території двох паралельних шкільних комісій (припустимо, католицької та некатолицької)? У такому випадку, власник сам визначає, якій з них сплачувати податок. Шкільний податок не залежить від того, чи є у господаря діти: це обов'язок кожного.
Не знаю, як у інших провінціях, але у Квебеці шкільні комісії - під шквалом критики. Все гучніше звучать вимоги їх скасувати.
Минулої осені шкільний податок істотно підняли, це вдарило по мешканцях. Уряд поставив вимогу Федерації шкільних комісій Квебеку: скоротити витрати на 100 мільйонів доларів на наступні два роки. Про повне скасування шкільних комісій говорять вже як мінімум років 10.
Вважається, що це дало б більше автономії школам і скоротило б витрати. (В Україні було б доречно скасувати районні відділи освіти, - ТЕКСТИ)
Зараз комісії має підтримувати не тільки школи, але й власне існування. І багатьом громадянам здається, що з другою задачею вони впоруються краще, ніж з першою.
"Щоб дізнатися чи варто скасувати шкільні комісії, сходіть до старої доброї громадської школи вашого району, - радить Стефан Левек, шкільний вчитель французької. - Потім відвідайте приміщення вашої шкільної комісії. Подивіться на кабінет директора, на конференц-зали. Контраст вражає. В школах немає грошей пофарбувати стіни, придбати гідні стільці і нормальні комп'ютери. Дахи протікають, крани також. Ви констатуватимете що з грошей, що отримують шкільні комісії, дуже мало що потрапляє до школи".
Дехто навпаки вважає, що комісіям заважають працювати недостатньо гнучкі накази міністерства. Не слід також вважати, що шкільним комісіям легко. По-перше, важко знайти толковий персонал: вчитель - професія важка, а зарплатня зовсім не захмарна. Потім - ресурсів все ж таки не вистачає. Треба налагодити роботу на гідному рівні. При тому, що зарплатня дещо нижча ніж в інших державних установах (наприклад - в муніципалітетах).
Щодо виборів шкільних комісарів, то у Квебеку вони перетворилися у формальність: у 2009 році проголосували лише 8% виборців. Більшість населення просто не бачить сенсу у цих виборах. Більшість навіть не знає, хто є шкільним комісаром їхнього району. Раз на 4 роки, громадян закликають голосувати за чи проти якихось незнайомих людей; зрозуміло, що мало хто відгукується.
На відміну від франкомовної більшості англомовне населення довіряє своїм шкільним комісіям, шанує їх і всіляко протидіє спробам їх скасувати. На виборах англомовних комісарів - найвища явка (хоча теж далеко не більшість виборців).
З трьох найбільших політичних партій Квебеку, дві підтримують скасування шкільних комісій. Діюча прем'єр-міністр - Полін Маруа - схоже вирішила таки "розпочати бойові дії". Але дехто вважає, що вона перед усім намагається завоювати симпатії виборців у разі дострокових виборів.
Населення мало знає про роботу шкільних комісій, пояснює Серж Стриганюк, декан Факультету освіти Шербрукського університету. Тому вони - "легкі мішені" для завоювання симпатій виборців.
